Рішення № 91584897, 15.09.2020, Новотроїцький районний суд Херсонської області

662/1060/20

2/662/311/2020

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року Новотроїцький районний суд

Херсонської області

в складі головуючого судді Тимченко О. В.

секретар судового засідання – Овсяннікова Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Новотроїцьке Херсонської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 10.06.2020 року звернувся до суду з вказаним вище позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 01.08.2018 року відповідач позичила у нього грошові кошти в сумі 150000,00 (сто п`ятдесят тисяч) гривень, які обіцяв повернути до 01.09.2019 року, про що він власноручно написав розписку у присутності свідка, однак вчасно борг не повертає, повернув лише 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) гривень, у зв`язку з чим порушені його права.

Просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 135000,00 (сто тридцять п`ять тисяч) гривеньта витрати пов`язані зі сплатою судового збору.

Позивач ОСОБА_1 письмово просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, належним чином завчасно про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Згідно ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає необхідним винести заочне рішення у справі.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.08.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики коштів (розписка), в цей же день позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі 150000,00 (сто п`ятдесят тисяч) гривень зі строком повернення до 01.01.2019 року (а.с.14).

ОСОБА_2 до цього часу повернув 15000,00 гривень, решту боргу в сумі 135000,00 (сто тридцять п`ять тисяч) гривеньне повернув.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, у частині п`ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13.

Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Такий же висновок зроблений і Верховним Судом України у постанові від 18.01.2017 року в справі № 6-2789цс16.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за розпискою від 01.08.2018 року у сумі 135000,00 (сто тридцять п`ять тисяч) гривень.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову – на відповідача, в дохід держави, у зв`язку з тим, що було відстрочено сплату судового збору позивачу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 77-81, 141, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-266, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , фактично проживаючого АДРЕСА_3 борг за розпискою від 01.08.2018 року у розмірі 135000,00 (сто тридцять п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1350,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В.Тимченко