Ухвала суду № 91581917, 14.09.2020, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4450/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року. Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт Овідіополь, заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНДАР» про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНДАР» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ :

11 вересня 2020 року, представниця позивача ФОП ОСОБА_1 , адвокат Димовчі Т.В., звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області, із вищевказаною позовною заявою, в якій просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача вартість будівельних матеріалів та будівельних робіт по будівництву нежитлової будівлі, площею 258,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 900 000,00 грн., судові витрати, пов`язані з сплатою судового збору в розмірі 9 000, 00 грн., та 1 051,00 грн., та стягнути з ТОВ «БОНДАР» моральну шкоду в сумі 140 000,00 грн.

Разом з тим, представницею позивача ФОП ОСОБА_1 , адвокатом Димовчі Т.В.,було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просила суд заборонити вносити реєстраційні записи та здійснювати будь-які інші реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів щодо нерухомого майна за адресою:

АДРЕСА_1 , заборонити Авангардівській селищній раді Овідіопольського району Одеської області, Овідіопольській районній державній адміністрації та їх виконавчим органам змінювати, присвоювати або затверджувати нову адресу місцезнаходження об`єктів нерухомості, що розташовані на земельній ділянці, загальною площею 0,23 га, кадастровий номер 5123755200:02:001:0456, реєстраційний номер 699616851237, за адресою: АДРЕСА_1 .

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до

незворотних наслідків.

Відповідно до п. 5 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді справ, предметом яких є оскаржене рішення загальних зборів господарського товариства, судам необхідно враховувати, що заборона проводити такі збори порушує право на участь у них та управлінні товариством тих його учасників, котрі не оскаржили це рішення, і суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб. Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов`язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств (наприклад, забороняти скликати загальні збори товариства, складати список акціонерів, що мають право на участь у них, надавати реєстр акціонерів та приміщення для проведення зборів, підбивати підсумки голосування з питань порядку денного тощо).

Відповідно до п. 6 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Принцип рівності сторін – один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду – передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (див. рішення ЄСПЛ, серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], № 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy) від 28 серпня 1991 року, Серія A № 208-B, п. 33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy) від 12 жовтня 1992 року, Серія A № 245-C, п. 26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria), № 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).

Враховуючи, що заявником та його представницею не надано суду жодного належного та допустимого доказу який би підтверджував, що ОСОБА_3 , дійсно приймав участь у будівництві нежитлової будівлі, площею 258,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом доказування під час розгляду вказаної цивільної справи, а також того факту, що відповідач має намір відчужити спірне нерухоме майно на користь третіх осіб, крім того забезпечення позову в даному випадку порушить принцип рівності сторін, та поставить відповідача в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з заявником, та порушить їй право на вільне користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 у зв`язку з чим суд вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного суду України

№ 9 від 22.12.2006 р., -

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНДАР» про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНДАР» про стягнення коштів – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.

Суддя Д.М. Гандзій