Ухвала суду № 91581323, 16.09.2020, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Єдиний унікальний № 946/3016/20

Провадження № 1-кп/946/474/20

У К Р А Ї Н А

УХВАЛА

про зміну запобіжного заходу

16 вересня 2020 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Волкова Ю.Р.,

за участю: секретаря судового засідання Кріпакової К.Т.,

учасники судового провадження:

прокурор Чемоширянов О.В..,

обвинувачений ОСОБА_1

захисник Бальжик К.Д.

провівши в місті Ізмаїл Одеської області відкрите судове засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160150000508 від 01.04.2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, українця за національністю, громадянина України, неодруженого, не працюючого, із середньою освітою, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-23.12.2010 року Керченським міським судом Автономної республіки Крим за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, 70 КК України, на підставі ст. 75, 104 КК України звільнено від покарання з випробувальним строком на 2 роки;

-16.11.2011 року Керченським міським судом Автономної республіки Крим за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, 70 , 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

-07.07.2012 року Керченським міським судом Автономної республіки Крим за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 277, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

-29.08.2012 року Керченським міським судом Автономним республіки Крим за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 277, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

-09.07.2019 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України від покарання звільнено з випробувальним терміном 2 роки

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України,

встановив:

В провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області перебуває вищезазначене кримінальне провадження.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 липня 2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком дії до 17 вересня 2020 року.

Прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури Чемоширяновим О.В. 11.09.2020 року подано до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строком на шістдесят днів, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зникли, та є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може продовжити вчиняти інші правопорушення та продовжити злочинну діяльність, про що свідчить те, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, який він вчинив в період іспитового строку.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Бальжик К.Д. заперечують проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просять суд змінити запобіжний захід на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки ризики заявлені прокурором в судовому засіданні не доведені, окрім того у зв`язку з погіршенням стану здоров`я обвинуваченого, стала необхідність в плановому хірургічному втручанні, що виявляється неможливим в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор».

Суд заслухавши думки учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 331 ч.1, 2 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до положень ст.178 ч.1 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Разом з цим, рішенням Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року у справі «Смирнов проти Росії», та згідно п.п.61, 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», суд визнає, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, але суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою, а у практиці ЄСПЛ існує презумпція на користь звільнення особи з-під варти, доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути загальними й абстрактними, мають підтверджуватися фактичними даними, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.

Також відповідно до ч.1 ст.5 Конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як серед всього іншого, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, що регламентовано пунктом «с» ст. 5 Конвенції.

Наряду з наведеним, відповідно до вимог п.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 63 рішення у справі «Доронін проти України від 19.02.2009р.) про обрання чи продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою навіть у справах про вбивство та при спробі обвинуваченого зникнути, національні суди мають розглядати можливість застосування тих чи інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, а посилання при цьому головним чином на тяжкість обвинувачення не уявляє собою «відповідної та достатньої» підстави.

Слід також зауважити, що згідно рішення Конституційного суду України у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу, тяжкість злочину не визначається законом як підстава для застосування запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.

Крім цього, статтею 17 КПК України про презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватись в кожній конкретній справі з урахуванням конкретних обставин.

Під час розгляду питання про зміну запобіжного заходу, судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, передбачених ст.177 КПК України, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання, при цьому слід зазначити, що у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Відповідно ч.1, 2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у злочині, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого. Відповідно до ч. 6 цієї ж статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Статтею 194 ч.5 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

З огляду на п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.

Таким чином, беручи до уваги клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника щодо зміни запобіжного заходу, суд, вислухавши думку учасників судового провадження, ч.3 ст.331 КПК України, підстави ст.177 КПК України, обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме виходячи з обґрунтованості підозри у вчиненні обвинуваченими кримінального правопорушення, а також враховуючи той факт, що у зв`язку з погіршенням стану здоров`я обвинуваченого, що підтверджується довідками: «Центру охорони здоров`я Державної "Кримінально-виконавчої служби України" в Одеській області від 09.06.2020 року за №849/47-ОД та довідкою Центру охорони здоров`я Державної "Кримінально-виконавчої служби України" в Одеській області від 07.07.2020 року за №849/47-ОД та стала необхідність в плановому хірургічному втручанні, що є неможливим в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор», оскільки в зазначеній установі відсутня посада лікаря-хірурга. Окрім того, прокурором не доведені ризики на які він посилається, не надано підтверджуючих доказів, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 має постійне місце мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , також суд зазначає, що обвинувачений позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки всі речові докази по справі були вилучені та передані потерпілому та у обвинуваченого відпала потреба незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, у зв`язку з тим, що під час досудового розслідування було допитано зазначених осіб та зроблений відповідний висновок експерта.

На підставі викладеного, суд вважає за доцільне змінити відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» на домашній арешт.

Керуючись ст. ст. . 177, 178, 183, 314, 315, 331, 369-372, 392 КПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні клопотання прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Чемоширянова О.В. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Бальжик Катерини Дмитрівни щодо зміни запобіжного заходу - задовольнити.

Змінити запобіжний захід ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з тримання під вартою на домашній арешт, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з 18:00 до 09:00 години наступної доби, а також із зобов`язанням ОСОБА_1 з`являтись до суду за першою вимогою та не відлучатись з населеного пункту в якому він проживає без дозволу суду, не відвідувати розважальні заклади та заклади де вживають спиртні напої.

Обвинуваченого ОСОБА_1 звільнити з під варти в залі суду 16.09.2020 року.

Ознайомити обвинуваченого ОСОБА_1 під розпис з ухвалою про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – 16 листопада 2020 року.

Копію ухвали направити до Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор», начальнику Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області для виконання, прокурору Ізмаїльської місцевої прокуратури Чемоширянову О.В., Куртєву Д.С., та його захиснику – до відома.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду Ю.Р. Волков