Рішення № 91581116, 16.09.2020, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/1183/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 вересня 2020 року Ананьївський районний суд Одеської області

у складі: головуючого у справі судді – Желяскова О.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Гули О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, третя особа Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області

В С Т А Н О В И В:

На розгляді в Ананьївському районному суді Одеської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, третя особа Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області.

Позовні вимоги позивачки обгрунтовані наступним.

Мати позивачки ОСОБА_3 була зареєстрована в с. Гандрабури Ананьївського, району Одеської області, по день своєї смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 . На її ім`я Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області 25.04.1997 року був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД №0268824, площею 2.50 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина.

Як зазначається в позовній заяві, що позивачка звернулась до Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області з приводу переоформлення спадкового майна, котре залишилось після смерті ОСОБА_3 , а точніше права на земельну частку (пай), однак їй було відмовлено. Відмова мотивована тим, що вказаний сертифікат на земельну частку (пай) серії ОД №0268824, виданий Ананьївською районною держадміністрацією Одеської області 25.04.1997 року, як правовстановлюючий документ, відсутній.

В позовній заяві позивачка вказує, що в неї не залишилось навіть копії даного документу. Ситуація, що склалася, унеможливлює переоформлення спадку на ім`я позивачки через органи нотаріату, так як вона не в змозі надати безпосередньо сам сертифікат на право на земельну частку ( пай) в оригіналі.

26 листопада 2019 року позивачка звернулася до органу, котрий видавав спадкодавцю вищезазначений правовстановлюючий документ, а точніше до Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області, з питання отримання дублікату даного сертифікату на право на земельну частку (пай), але відповідним листом від 02.12.2019 року № 01-30/2033, доданим до справи, рекомендували звернутися до суду.

У відділі в Ананьївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області є інформація стосовно видачі матері позивачки відповідного сертифікату на право на земельну частку (пай). Листом від 02.07.2019 року 459/101-19 повідомляється, що згідно Книг реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 856 на ім`я ОСОБА_3 25.04.1997 року Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД №0268824, площею 2.50 в умовних кадастрових гектарах на підставі рішення Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області № 245 від 06.08.1996 року, яка перебувала у колективній власності КСП «Гандрабури» та розташована на території Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області.

Позивачка в позовній заяві вказує, що ОСОБА_3 земельну ділянку в натурі не отримувала, державний акт на право власності на земельну ділянку на її ім`я не видавався. Відсутність у останньої землі в натурі на праві приватної власності підтверджується доданою до справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.12.2019 року, видану Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області.

Тому, позивачка вважає, що за нею може бути визнано право на земельну частку (пай) в порядку спадкування, оскільки незважаючи на ту обставину, що вказаний правовстановлюючий документ відсутній, але безперечно те, що мати при житті володіла даним правом, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

В позовній заяві зазначено, що крім позивачки, на спадщину ОСОБА_3 претендентів не має, вона єдина претендує на переоформлення права на земельну частку померлої на своє ім`я. Додані до справи інформаційні довідки зі Спадкового реєстру від 13.09.2019 року, видані Ананьївською районною державною нотаріальною конторою Одеської області, свідчать про те, що заповітів щодо майна померлої не має. За заявою позивачки Ананьївською районною державною нотаріальною конторою Одеської області заведена спадкова справа № 580/2016, згідно якої вона являється спадкоємцем, яка фактично прийняла спадщину своєї матері ОСОБА_3 .

Крім того, в позовній заяві позивачка вказує, що її рідний брат - ОСОБА_2 вищезазначену спадщину не прийняв, на право на земельну частку (пай) померлої матері не претендує, а батько (чоловік спадкодавця) - ОСОБА_4 є померлою особою ( він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

22 січня 2020 року було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, про що головуючим суддею у справі постановлено відповідну ухвалу (а.с.45).

В ухвалі про відкриття провадження у справі відповідачеві було роз`яснено про його процесуальні права передбачені ч.8 ст.178 та ст.173 ЦПК України, а саме про право на подання відзиву на позовну заяву та пред`явлення зустрічного позову.

Також, в ухвалі про відкриття провадження роз`яснено третій особі, що відповідно до вимог визначених в частині 1 статті 181 ЦПК України, вона має право подати письмові пояснення щодо позову або відзиву, у строк визначений відповідачу для подання відзиву.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідач отримавши рекомендоване відправлення (а.с.53), в якому містилася копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з доданими до неї документами, в установлений судом строк відзив на позовну заяву та зустрічний позов до суду не подав.

Крім того, з матеріалів позовної заяви вбачається, що на адресу суду пояснення третьої особи не надходило.

В подальшому, головуючим суддею у справі було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 вересня 2020 року, про що постановлено відповідну ухвалу (а.с.68-69).

У судове засідання 16 вересня 2020 року позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце проведення якого була сповіщена належним чином (а.с.70). При цьому, позивачкою було до позовної заяви додано заяву від 20 грудня 2019 року, в якій вона просить розглянути справу у її відсутність, на позовних вимогах наполягає, згодна на винесення заочного рішення по справі (а.с.38).

У судове засідання, котре призначене на 16 вересня 2020 року відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час та місце проведення був повідомлений (а.с.71). Однак, в матеріалах справи міститься письмова заява відповідача подана ним до суду 01 липня 2020 року, в якій зазначає, що позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення (а.с.64).

Третя особа – Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області у судове засідання, що призначене на 16 вересня 2020 року не з`явилася, про дату, час та місце проведення якого була повідомлена належним чином, що підтверджується розпискою про отримання (а.с.72). При цьому, третя особа причини своєї неявки суду не повідомила, будь-яких заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 2 статті 223 ЦПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

При цьому, враховуючи наявність відомостей про належне сповіщення сторін про дату, час та місце розгляду справи, наявність заяв, в яких вони висловлюють свою позицію щодо позовних вимог, відсутність, передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України, підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням положень ч.ч.1, 3 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників судового процесу.

При цьому, враховуючи неявку у судове засідання усіх учасників справи, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, враховуючи заяву позивача та відповідача, приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, при розгляді справи встановлено:

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка та зареєстрована за адресою: Одеська область, Ананьївський район, с.Гандрабури, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 29 серпня 1995 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області (а.с.7).

Відповідачем у справі є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 виданого Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, та довідкою №21 Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області від 28 січня 2020 року (а.с.51, 65).

Третьою особою у справі є Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 04057058, яка знаходиться за адресою: 66401, Одеська область, м.Ананьїв, вул.Незалежності, 51.

Згідно із статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом, свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом, захисту цивільних прав та інтересів зокрема є визнання права.

Позивач звернулася до суду з позовною заявою про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, котре залишилось після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, що передбачено частиною 1 статті 1220 ЦК України.

Встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого 07 липня 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ананьївського районного управління юстиції в Одеській області (а.с.9).

Відповідно до частини 1 статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

З довідок №1537 та №1538 виданих 02 грудня 2019 року вбачається, що спадкодавець ОСОБА_3 , 1956 року народження, була зареєстрована та проживала по день смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: Одеська область, Ананьївський район, с.Гандрабури, разом з донькою – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.17).

Зі змісту статті 1216 ЦК України вбачається, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини 1 статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

З позовної заяви та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №57539210 виданого 13 вересня 2019 року державним нотаріусом Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Мороз Н.О. вбачається, що в спадковому реєстрі відсутні відомості щодо складеного за життя ОСОБА_3 заповіту (а.с.27-36).

Тому, в даній справі спадкування здійснюється за законом.

Частиною 1 статті 1258 ЦПК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до частини 1 статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого 2 листопада 1977 року Гандрабурівською сільською радою Ананьївського району Одеської області вбачається, що в відомостях про батьків позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком зазначений – ОСОБА_4 , а матір`ю зазначена – ОСОБА_3 (а.с.11).

З наведеного вбачається, що позивачка є донькою спадкодавця та відноситься до спадкоємців першої черги.

Згідно листа Ананьївського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану за №1752/65-16 від 11 грудня 2019 року (а.с.16), в архіві відділу містяться наступні актові записи, а саме:

- актовий запис №51 від 02 листопада 1977 року, складений Виконавчим комітетом Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мати – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

- актовий запис №18 від 21 березня 1979 року, складений Виконавчим комітетом Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мати – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 виданого 16 грудня 2009 року Гандрабурівською сільською радою Ананьївського району Одеської області, вбачається, що батько позивачки ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.10).

З вище наведеного вбачається, що до першого кола спадкоємців відносяться діти спадкодавця, тобто позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 .

Відповідно до частини 1 статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як зазначено в позовній заяві, що після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_5 відкрилась спадщина, на земельну (частку) розміром 2.50 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області в землі котра перебувала в колективній власності КСП «Гандрабури», посвідчену сертифікатом серії ОД № 0268824, виданим Ананьївською районною держадміністрацією Одеської області 25.04.1997 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 856.

Статтею 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення; до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно з частиною 1 та частиною 5 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Указом Президента України від 08.08.1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» визначено, що право на земельний пай мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами цього підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до частини 3 Указу Президента України № 666/94 від 10.11.1994 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», право на земельну частку (пай) є об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному вираженні.

Частиною 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Згідно абзацу 2 п.1 Перехідних положень Земельного Кодексу України від 25.10.2001 року рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного Кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Згідно статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі - продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

З позовної заяви вбачається, що у позивачки ОСОБА_1 відсутній оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай).

В зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу позивачкою ОСОБА_1 у засобах масової інформації було розміщено об`яву, що підтверджується копією газети «Вісті Ананьївщини» (а.с.23).

Судом встановлено, що в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) міститься запис, що на ім`я « ОСОБА_3 » (мовою оригіналу), 25.04.1997 року за №856 Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД №0268824 площею 2,50 в умовних кадастрових гектарах на підставі рішення Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області №245 від 06.08.1996, який перебував в колективні власності КСП «Гандрабури» та розташований на території Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, що підтверджується листом Відділу Держгеокадастру в Ананьївському районі від 02 липня 2019 року (а.с.13).

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №46241763 від 21 грудня 2016 року в Спадковому реєстрі зареєстрована спадкова справа №580/2016 (а.с.25).

Проте, згідно листа №1803/02-14 державного нотаріуса Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Мороз Н.О. від 08 жовтня 2019 року, позивачці було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину, а саме на земельну частку (пай) у землі бувшого КСП Гандрабури», яка розташована на території Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, розміром 2,50 га в умовних кадастрових гектарах, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, та рекомендовано звернутися до суду (а.с.6).

Згідно п. 3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику в справах про спадкування", у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Зі змісту статті 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

У відповідності з частиною 1 статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування для позивача породжує певні юридичні наслідки, а саме унеможливлює оформлення свідоцтва про право на спадщину, тому на підставі зібраних у справі та досліджених доказів, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, третя особа Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою та зареєстрованою за адресою: Одеська область, Ананьївський район, с.Гандрабури, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 29 серпня 1995 року Анньївським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер – НОМЕР_6 , в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай), розміром 2,50 в умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться на території Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, посвідчену сертифікатом серії ОД № 0268824, котрий виданий 25 квітня 1997 року Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області на підставі рішення Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області №245 від 06 серпня 1996 року, та зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 856, на ім`я ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Роз`яснити, що у відповідності до положень пункту 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відомості про сторін у справі на виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач:ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: 66428, Одеська область, Ананьївський район, с.Гандрабури, ідентифікаційний номер – НОМЕР_6 ; Відповідач:ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , відомості щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків – відсутні; Третя особа:Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 04057058, яка знаходиться за адресою: 66401, Одеська область, м.Ананьїв, вул.Незалежності, 51.

Суддя: О.О.Желясков

Рішення суду набуло законної сили „___” __ 20__ року.