Рішення № 91579675, 15.09.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4924/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 вересня 2020 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря

судового засідання Івасюти Н.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа – Галицька районна адміністрація Львівської міської ради про позбавлення права користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання,

встановив:

позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа – Галицька районна адміністрація Львівської міської ради про позбавлення права користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на те, що вона являється власником та проживає у буд. АДРЕСА_1 . За вищевказаною адресою зареєстровані позивач, її донька – відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач ніколи не проживала у цьому будинку та не несла витрат на його утримання, не приймала участі у ремонті цього житла. Місце реєстрації відповідача у житловому будинку позивача не пов`язане з її фактичним місцем проживання, однак сам факт реєстрації відповідача у спірному житлі, без фактичного проживання у ньому, враховуючи намір позивача, як власника, вільно володіти, користуватися, а також розпорядитися таким житлом, перешкоджає у вчиненні таких дій. Таким чином, позивач звертаючись з позовом просить позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , права користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 та усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивач та позивач в судовому засідання позов підтримали, з мотивів. Наведених у ньому. Проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями та оголошенням, в порядку ст.128 ЦПК України. Також не подав до суду відзиву на позов та заяви про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, з ухваленням заочного рішення.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Ссуд постановив проводити розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи учасників процесу, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником буд. АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 28.10.2005 року, виданого Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради, згідно з розпорядженням від 28.10.2005 року №1351.

Даний факт підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером інформаційної довідки 212863197 від 17.06.2020 року.

Відповідно до будинкової книги, за вищевказаною адресою зареєстровані ОСОБА_2 , її донька – відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач на даний час зареєстрована у даній квартирі, хоча, згідно пояснень позивача, ніколи не проживала у цьому будинку та не несла витрат на його утримання та ремонт цього житла.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером інформаційної довідки 212860563 від 17.06.2020 року, відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 та житлового будинку АДРЕСА_3 .

Як вказує позивач, місце реєстрації відповідача у житловому будинку АДРЕСА_1 не пов`язане з її фактичним місцем проживання, а тому реєстрація місця проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , має формальний характер.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_3 у будинку позивача не проживає. Він також живе у цьому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ,, оскільки є цивільним чоловіком позивачки. Він проживає у даному будинку понад 20 років. Комунальні послуги відповідач не оплачує, данимй будинок місцем проживання відповідача не являється.

Відповідно до ч. 1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст.391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою за змістом ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Права власника житлового будинку визначені ст.383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1ст.156 ЖК УРСР, ч.1ст.405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За змістом ч.4 ст.156 ЦК України, до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу. Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки.

Згідно ст.72 ЖК УРСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім`ї (в тому числі колишній член сім`ї) власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом.

Беручи до уваги те, що в ході розгляду справи встановлено, що відповідач має інше житло та не проживає у буд. АДРЕСА_1 протягом тривалого часу, її особисте майно у квартирі відсутнє, остання не бере участі в утриманні житла, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням є підставними.

Щодо позовної вимоги про примусове зняття відповідача з реєстраційного обліку в квартирі, то така задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Стаття 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає процедуру реєстрації місця проживання особи, зокрема ч. 1ст. 6 цього Закону передбачає, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання».

Окрім того, згідно із ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, функції реєстрації та зняття з реєстрації фізичних осіб покладено виключно на органи реєстрації. При відмові відповідача знятися з реєстрації добровільно, його зняття з реєстрації можливе за наявності остаточного рішення суду. Питання зняття з реєстрації вирішується спеціально уповноваженим органом і не входить до компетенції суду, тобто рішення суду є лише підставою для зняття з реєстрації.

Враховуючи наведене, оцінивши доводи позивача, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає до часткового задоволення.

Крім цього, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 420,40 гривень.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 .

У решті вимог позовної заяви відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 420,40 гривень.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.