Ухвала суду № 91578316, 16.09.2020, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1028/20

Провадження № 1-кп/307/792/20

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

16 вересня 2020 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого – судді Стецюк М.Д., при секретарі Цех Г.М. з участю прокурора Стець В.М., захисника Левко Т.Т., обвинуваченого ОСОБА_1 розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тячів кримінальне провадження №12020070140000247 від 23 квітня 2020 року про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , України, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, невійськовозобов`язаного, раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

До Тячівського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020070140000247, внесений 23 квітня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 серпня 2020 року призначено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні.

В підготовче судове засідання не з`явився захисник Бабич Р.В.

Потерпілий ОСОБА_2 в підготовче судове засідання, яке призначено на 15 вересня 2020 року на 14 год.00хв. не з`явився, до суду повернувся конверт, в якому зазначено, що за вказаною адресою не проживає.

Згідно ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2020 року, доручено Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Закарпатській області призначити обвинуваченому ОСОБА_1 захисника для проведення окремої процесуальної дії, а саме для вирішення питання застосування запобіжного заходу та у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 10 год. 40 хв. 16 вересня 2020 року.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про відкладення підготовчого судового засідання. Також заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, пославшись на те, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для застосування цього виду запобіжного заходу на досудовому розслідуванні. Так, обвинувачений ОСОБА_1 перебуваючи на волі з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілого і свідків, а також продовжити злочинну діяльність. Зокрема ОСОБА_1 усвідомлює, що у разі визнання його винним у вчиненні даного злочину, який відноситься до групи тяжких, його може бути покарано до позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, крім цього він не має постійного місця проживання та враховуючи його незначні соціальні зв`язки, зокрема те, що він не має постійного місця роботи, може виїхати із свого місця проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Також ОСОБА_1 перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, матиме можливість незаконно впливати на свідків шляхом умовляння, підкупу чи погроз з метою зміни наданих раніше показань, а оскільки ще не проведено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, наразі жодні свідки та потерпілий не допитані. ОСОБА_1 неодноразово засуджений за вчинення корисливих та насильницьких злочинів, не має постійного місця роботи чи джерела доходів, веде антисоціальний спосіб життя. Просить задоволити подане клопотання.

Захисник обвинуваченого, адвокат Левко Т.Т. заперечив проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не вбачає ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які б стали підставою для застосування вказаного запобіжного заходу. Просить обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а саме обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт мотивуючи тим, що прокурором наявні ризики не обґрунтовані. Він має постійне місце проживання, проживає за вищевказаною адресою з свого народження по теперішній час, разом з своїм братом ОСОБА_3 , також є інвалідом ІІ групи, був учасником бойових дій у зоні АТО де отримав травми, у зв`язку з чим потребує медичної допомоги.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали обвинувального акта, матеріали клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ч.3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. За відсутністю зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. "С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Отже, обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 20 липня 2020 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб на строк до 17 вересня 2020 року.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; його репутація; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує прокурор.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 не має постійного місця роботи, являється розлученим. Суд не володіє жодними належними доказами на підтвердження міцності його соціальних зв`язків. Лікарських протипоказань проти утримання обвинуваченого під вартою суду не надано.

Крім того, ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих та насильницьких злочинів, що свідчить про те, що останній на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти кримінальні правопорушення.

Натомість, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, що в свою чергу саме по собі може спричинити бажання обвинуваченого ухилитися від суду.

На підставі викладеного, а також враховуючи дані про обвинуваченого, в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків передбачених пунктами 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України та недостатність застосування відносно нього більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою для запобігання вказаним ризикам, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну йому запобіжного заходу на домашній арешт.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд визначає обвинуваченому розмір застави.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя, з урахуванням положень ст.ст.177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, що узгоджується з роз`ясненнями викладеними у листі ВССУ 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, а саме, «Слідчому судді необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.»

При визначенні розміру застави суд враховує дані про особу ОСОБА_1 , його вік, майновий та сімейний стан, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується, а тому вважає доцільним та співмірним визначити обвинуваченому заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаний із триманням під вартою, у тому числі домашній арешт, не зможуть запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а тому вважає необхідним обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 днів, із визначенням застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 48, 177, 178, 182, 183, 194, 314,315 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - задоволити.

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, з середньою освітою, неодруженому, непрацюючому, раніше судимому – запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24 год.00 хв. 14 листопада 2020 року.

Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заставу у розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 87880 (вісімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят) гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, а саме: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26213408; Розрахунковий рахунок - UA198201720355209001000018501; Банк отримувача: ДКСУ м.Київ; Код банку (МФО) : 820172, призначення платежу – застава.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 , з під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 , наступні обов`язки:

1) прибувати до прокурора чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатися за межі населеного пункту за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора та суд, у провадженні яких знаходиться справа про зміну місця свого проживання

Вказані обов`язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 на строк не більше двох місяців.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

В задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Підготовче судове засідання відкласти на 13 год. 30 хв. «12» жовтня 2020 р.

Викликати для участі у підготовчому судовому засіданні учасників судового провадження.

Ухвала в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Суддя: М.Д.Стецюк