Ухвала суду № 91577939, 16.09.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 223/583/20

Провадження № 1-кп/242/723/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Владимирської І.М., суддів Черкова В.Г., Хацько Н.О., при секретарі Сафроновій К.В., за участю прокурора Жердецького О.О., захисника Осика М.І., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника Осика М.І. про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050540000078 від 26.05.2020 року, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Селидівського міського суду Донецької області перебуває кримінальне провадження № 112020050540000078 від 26.05.2020 за обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

В судовому засіданні захисник заявив клопотання, в якому просить змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з утримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Клопотання обґрунтоване тим, що обвинувачений ОСОБА_1 хворіє на онкологічне захворювання та хронічний вірусний гепатит «С», є інвалідом ІІ групи, має міцні соціальні зв`язки, мешкає разом зі своєю матір`ю – ОСОБА_2 , яка є особою похилого віку, має двох дітей, має постійне місце мешкання та реєстрації на підконтрольній території України, має постійну роботу в органах місцевого самоврядування, раніше не судимий. Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки, тому ризик втечі на теперішній час зменшився. Щодо ризику запобігання спробам незаконно впливати на потерпілого, свідка, то на теперішній час цей ризик перестав існувати з огляду на те, що досудове розслідування в даному кримінальному провадженні завершено, за весь період часу досудового розслідування, сторона обвинувачення не отримала жодних відомостей про здійснення тиску на них з боку ОСОБА_1 . Ризик знищення, переховування та спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення перестав існувати, з огляду на те, що досудове розслідування завершено та всі докази є зібраними, з цих підстав ризик вчинення/доведення кримінального правопорушення відносно потерпілого до завершення є необґрунтованим.

Обвинувачений в судовому засіданні підтримав клопотання захисника.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти клопотання захисника, вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, свідки не допитані, докази у повному обсязі не досліджені; обраний судом відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, вважає, що більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого, в задоволенні клопотання просить відмовити.

Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши клопотання, приходить до наступного.

Відповідно до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Обставини, які зазначені захисником в клопотанні, як підстави для зміни запобіжного заходу, судом не приймаються, оскільки стороною захисту не доведено, що ризики, передбачені ст.177 КПК України зменшились.

Захисник в клопотанні зазначає про поганий стан здоров`я обвинуваченого і неможливість отримання ним в умовах ізоляції належного лікування, як на підставу для зміни запобіжного заходу. Дані обставини неодноразово були предметом розгляду при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу обвинуваченому як слідчим суддею, так і судами різних інстанцій, які обґрунтовано прийшли до висновку, що доводи про поганий стан здоров`я обвинуваченого не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу на більш м`який. Враховуючи, що з моменту розгляду цих питань пройшов вкрай нетривалий час, за який суттєво не змінились обставини, та стороною захисту не надано переконливих та документально підтверджених даних про застереження та наявність захворювань, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 може отримати необхідну медичну допомогу в умовах слідчого ізолятору.

Посилання захисника на те, що в ході розгляду справи в судовому засіданні вже допитані потерпілий та свідок, є передчасними, оскільки судовий розгляд триває, усі свідки не допитані, тому наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, суд не може залишити поза увагою те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. Вказане свідчить, що обвинувачений, перебуваючи на волі зможе залишити місце проживання та ймовірніше за все прийме спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди в уникненні від правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, стороною захисту не наведено та не надано доказів на підтвердження цього.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окрім цього, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Отже, застосований запобіжний захід - тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема і тим, на які посилався у своєму клопотанні захисник.

Таким чином, виходячи з діючих норм кримінально-процесуального кодексу України, враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, з огляду на те, що кримінальне провадження до спливу строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 не завершене, враховуючи тяжкість злочину, колегія судів приходить до висновку, що в задоволенні клопотання захисника слід відмовити, оскільки сукупність викладеного свідчить про відсутність підстав для зміни обвинуваченому раніше застосованого запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 177, 178, 331, 369-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника Осика М. І. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в Донецькому апеляційному суді протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя І.М. Владимирська

Судді В.Г. Черков

Н.О. Хацько