Рішення № 91577665, 15.09.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/1697/20

Справа № 235/4925/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2020 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він працював на підприємстві відповідача прохідником.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 25.03.2020 року, затвердженого першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Король В. І. 26.03.2020 року, у позивача виникло професійне захворювання у зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовлених впливом шкідливого фактора - нахили корпусу, пил, робоча поза, фізичне перевантаження, а саме: хронічна попереково - крижова радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірним статико - динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецидизуючий перебіг. (М54.1). Пневмоконіоз (q/t, Ѕ, рі), ЛН І-ІІ (один - два) ст. (J60). НЦД за гіпертонічним типом, СН 0. Киста правої нирки. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість, легка (II ст.). (Н90.3) Пресбіопія. Ангіопатія сітківки.

Згідно лабораторно - інструментальних досліджень, пил переважно фіброгенного впливу - фактична величина 192,2 - 196,8 мг/м3, при нормативному значенні 2 мг/м3; виробничий шум фактична величина 88-90 дБА, при нормативному значенні 80 дБА; перебування в нахиленому положенні до 30° - 30% зміни при нормативному значенні 25% часу зміни перебування у вимушеній позі 52% часу зміни, в позі «стоячи» 40% часу зміни, при нормативному значенні періодичне перебування в незручній або фіксованій позі до 25%; у вимушеній позі до 10%; у позі «стоячі» до 60% часу зміни нахиленному положенні до 25% часу зміни, фізичне динамічне навантаження: потужність зовнішньої роботи при роботі за участю м`язів нижніх кінцівок і тулуба 194,4 - 224,0 Вт, при нормативному значенні 90 Вт, при регіональному навантаженні з переважною участю м`язів рук та плечевого поясу фактичне значення 89,0 - 116,7 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; нахили корпусу 145-230 разів за зміну при нормативному значенні до 100 разів за зміну.

Згідно Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, позивачу була встановлена 3 група інвалідності, 60% втрати професійної працездатності первинно довічно.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Статтею 153 КЗпП України, передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.

В порушення зазначених норм, відповідачем не було забезпечено належні, безпечні і здорові умови праці, що призвело до виникнення професійного захворювання, прямим слідком чого є моральні страждання.

Так, внаслідок отриманого захворювання у позивача змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, він став інвалідом. Регулярно відчуває біль в поперековому відділі хребта, що віддає в праву ногу, оніміння в ній, зниження слуху, кашель, задуху, загальну слабкість.

Все це разом вплинуло на його спосіб життя, на сімейний бюджет. Також він втратив нормальні життєві зв`язки і йому доводиться докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Він відчуває сором та дискомфорт під час спілкування з оточуючими через приглухуватість, кашель та задуху.

Вищевикладені обставини негативно відбиваються на душевному стані позивача. Він постійно відчуває душевні страждання та переживання, з`явилося почуття тривоги, особливо з урахуванням незворотності наслідків отриманого професійного захворювання, неможливості відновлення стану здоров`я.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 70000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві.

Ухвалою суду від 11 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що обставинами, які мають істотне значення та які повинні бути враховані судом при визначенні моральної шкоди є те, що позивач знав про погіршення стану свого здоров`я, після чого неодноразово звертався до лікаря у зв`язку погіршенням стану свого здоров`я, але продовжував працювати до липня 2018 року. Позивач, знаючи про погіршення стану свого здоров`я умисно та усвідомлюючи про ризик виникнення професійного захворювання, тривалий час не повідомляв адміністрацію ПРАТ«ШУ «Покровське» про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю у зв`язку з погіршенням стану його здоров`я. Саме приховуванням погіршення стану здоров`я у позивача та недбалим ставленням до свого стану здоров`я позивач сприяв розвитку у нього професійних захворювань та виникненню у нього стійкої втрати працездатності. У разі виявлення ознак захворювань працівнику повинен бути виданий лікарнею медичний висновок, який виключає можливість продовження роботи за професією, та який буде мати наслідком виникнення у ПРАТ «ШУ «Покровське» обов`язку перевести працівника на іншу роботу, або звільнити його за станом здоров`я із наданням встановлених законодавством пільг та гарантій.

Представник відповідача просить суд взяти до уваги такий довід, що при прийняті на роботу працівники усвідомлюють, що працюючи в шахті працівники будуть піддаватися впливу шкідливих факторів. Тому позивач вже при прийняті на роботу повинен був усвідомлювати, що потрібно ретельно слідкувати за станом свого здоров`я. Позивачем було допущено недбале ставлення до стану свого здоров`я та мало того позивач умисно приховував погіршення стану свого здоров`я.

Представник відповідача вважає, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача 70 000 грн., враховуючи обставини отримання професійного захворювання та ступінь втрати працездатності (60 %), не відповідає вимогам розумності і справедливості.

Представник відповідача вважає, що достатнім розміром грошових коштів, яким можуть бути відшкодовані моральні страждання ОСОБА_1 є 36 000 грн. Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» позов визнає частково в розмірі 36 000 грн. (із умовного розрахунку 600 грн. за кожний відсоток втрати працездатності).

Позивач до судового засідання не з`явився. Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, проти позовних вимог заперечує з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі з 14.02.2006 року до 13.07.2018 року, був прийнятий на роботу прохідником 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, 19.05.2008 року переведений прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті, 13.07.2018 року звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.6-7).

Стаж роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих факторів склав 12 років 05 місяців 00 днів, за професією – 19 років 02 місяці 15 днів, загальний стаж – 26 років 09 місяців 15 днів.

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 25 березня 2020 року, затвердженого першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області В.І. Король 26 березня 2020 року, в пункті 17 якого вказано, що професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовлених впливом шкідливого фактора – нахили корпусу, пил, робоча поза, фізичне навантаження.

У пункті 18 акту визначена причина виникнення професійного захворювання: пил переважно фіброгенного впливу - фактична величина 192,2 - 196,8 мг/м3, при нормативному значенні 2 мг/м3; виробничий шум фактична величина 88-90 дБА, при нормативному значенні 80 дБА; перебування в нахиленому положенні до 30° - 30% зміни при нормативному значенні 25% часу зміни перебування у вимушеній позі 52% часу зміни, в позі «стоячи» 40% часу зміни, при нормативному значенні періодичне перебування в незручній або фіксованій позі до 25%; у вимушеній позі до 10%; у позі «стоячі» до 60% часу зміни нахиленному положенні до 25% часу зміни, фізичне динамічне навантаження: потужність зовнішньої роботи при роботі за участю м`язів нижніх кінцівок і тулуба 194,4 - 224,0 Вт, при нормативному значенні 90 Вт, при регіональному навантаженні з переважною участю м`язів рук та плечевого поясу фактичне значення 89,0 - 116,7 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; нахили корпусу 145-230 разів за зміну при нормативному значенні до 100 разів за зміну (а.с.9,11).

В період з 03.02.2020 року по 13.02.2020 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» з діагнозом: хронічна попереково - крижова радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико - динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами. Пневмоконіоз (q/t, 1/2, рі), ЛН І-ІІ (першого-другого ст.) – захворювання професійні, встановлені вперше (а.с.8).

Згідно медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 18.02.2020 року № 6/137 ОСОБА_1 встановлено діагноз: хронічна попереково - крижова радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико - динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами. Пневмоконіоз (q/t, 1/2, рі), ЛН І-ІІ (першого-другого ст.) – захворювання професійні, встановлені вперше (а.с.10).

Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги та довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 03.06.2020 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності – професійне захворювання, огляд проведено повторно, інвалідність встановлена з 29.05.2020 року довічно. Ступінь втрати працездатності у відсотках за сукупністю складає 60%. Потребує медикаментозного, санаторно-курортного лікування, «Д» спостереження невролога, пульмонолога (а.с.12).

У відзиві на позов представник відповідача не заперечує того, що позивач працював на підприємстві з повним робочим днем у шахті та за час роботи отримав професійне захворювання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз`яснень, наданими в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв`язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Вина роботодавця не відноситься до обов`язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов`язків.

Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі. Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідності встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють моральні та фізичні страждання.

В рішенні Конституційного Суду України зазначено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов`язані із професійним захворюванням, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, довідки МСЕК, медичними документами. Сам факт ушкодження здоров`я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному та санаторному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоров`я потрібен певний час та грошові кошти.

Розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, а також можливості відновлення здоров`я позивача.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 42000 гривень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору. Частина 6 ст.141 ЦПК України, передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки позов надійшов до суду у серпні 2020 року розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, становить 840,80 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, ст. ст.4, 5, 10, 12, 81, 89, 141, 223, 265, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_1 , у якості відшкодування моральної шкоди 42000 (сорок дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь держави судовий збір 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, буд.1а, код ЄДРПОУ 13498562.

В судовому засіданні 15 вересня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 16 вересня 2020 року.

Суддя: