Рішення № 91577159, 15.07.2020, Дружківський міський суд Донецької області

Провадження № 2/229/361/2020

ЄУН 229/7166/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 липня 2020 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Грубника О.М.,

за участю: секретаря судового

засідання Варламової О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

до Дружківського міського суду Донецької області з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 07.05.1997 р. по 17.07.2017 р. працювала на "Донецькій залізниці", що підтверджується записами у трудовій книжці. Наказом від 31.08.2016 р за № 1/ос позивачка була прийнята на посаду інженера 2 категорії до виробничого підрозділу «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Згідно наказу в. о. начальника регіональної філії “Донецька залізниця” ПАТ «Укрзалізниця», починаючи з 20 березня 2017 року, було встановлено простой не з вини робітників та призупинено виплату заробітної плати, внаслідок чого утворилася заборгованість. 17 липня 2017 року у зв`язку зі скороченням штату ОСОБА_1 була звільнена з посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України (наказ від 10.07.2017 № 9536/ДН-ос). У день звільнення вона працювала, а тому отримала трудову книжку та наказ про звільнення. Повний розрахунок з нею не було проведено. Позивачка не має можливості отримати від відповідача належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за періоди з 01.02.2016 року по 31.08.2016 року, з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року. Крім того, первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній й філії «Донецька залізниця» акціонерне товариство «Українська залізниця» (вул. Привокзальна, м. Лиман, Донецька область). Заборгованість по виплаті заробітної плати за період з 01.02.2016 року по 31.08. 2016 р. складає 13507,08 грн. Довідка про заборгованість із виплати заробітної плати станом на 01 серпня 2016 року з печатками та підписами керівника структурного підрозділу, головного бухгалтера та членів комісії з реорганізації ДП «Донецька залізниця» була надана до регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». Заборгованість по виплаті заробітної плати за період з 01.03.2017 р. до 17.07.2017 р. складає:

за березень 2017 р. - 3702,38 грн. (з урахуванням виплаченого авансу за березень 2017 року у розмірі 1838,23 грн) - 1864,15 грн;.

за квітень 2017 р- 2638,46 грн.,

за травень 2017 р. - 2373,93 грн.,

за червень 2017 р. - 741,86 грн.,

за липень 2017 р. - 11348,28 грн.

Всього заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2017 р. по 17.07.2017 р. складає 18940,76 гривень.

Таким чином загальна заборгованість на день звільнення по виплаті заробітної плати складає 32447,84 грн.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмірі сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Просить стягнути з відповідача на її користь, заборгованість за трудовим договором за період з березня 2017 року по липень 2017 року в розмірі 32447,84 грн.

Ухвалою суду від 25 листопада 2019 року відкрито провадження у даній цивільній справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання.

В судове засідання позивачка не з`явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала заяву про розгляд справи у її відсутність, на задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі. При цьому, рекомендовані відправлення з копією позовної заяви, додатками до неї та судовою повісткою про явку до суду були вручені представнику відповідачу, про що свідчать поштові повідомлення.

Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Шевченко проти України" від 26.04.2007 року, заява № 8371/02).

Тобто, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, враховуючи, що представник відповідача повідомлений належним чином про дату, місце та час розгляду справи, причина неявки його є неповажними, відзив не надано, у справі є наявні дані про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановивши і факти та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі ст. ст. 94, 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган мають виплачувати заробітну плату за виконану роботу та не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами та колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці, відповідно до актів законодавства і колективного договору, на підставі укладеного трудового договору, а згідно зі ст. 22 цього Закону, суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, а саме трудовою книжкою НОМЕР_1 підтверджено, що позивачка ОСОБА_1 займала посаду інженера 2 категорії Сектору матеріально-технічного постачання виробничого підрозділу «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»..

17.07. 2017 року позивачка була звільнена у зв`язку зі скороченням штату відповідно до наказу № 9536/ДН-ос від 10 липня 2017 року за п.1 ст. 40 КЗпП України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", прийнятою відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", вирішено утворити публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства "Донецька залізниця".

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735 затверджено Статут публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію АТ "Українська залізниця". Державне підприємство "Донецька залізниця" реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та є регіональною філією даного товариства.

Таким чином, враховуючи наведене та дані, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником, в тому числі і ДП «Донецька залізниця», що наразі перебуває у стані припинення. А тому, саме АТ «Укрзалізниця» несе обов`язок щодо виплати заборгованості заробітної плати перед працівниками, яка виникла у ДП «Донецька залізниця».

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З розрахунків заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року вбачається, що нараховано в березні 2017 року всього 4599,24 грн., до виплати 3702,38 грн., в квітні 2017 року всього 3277,58 грн., до виплати 2638,46 грн., в травні 2017 року всього 2948,99 грн. до виплати 2373,93 грн., в червні 2017 року всього 921,56 грн., до виплати 741,86 грн., в липні 2017 року всього 14097,25 грн., до виплати 11348,28 грн. Вказані розрахунки заробітної плати відповідають вимогам ст.110 КЗпП України.

Відповідно до п. 14.1.180 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до ч.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Втім, як вбачається із позовної заяви, позивачка просила стягнути саме заборгованість у розмірі 32447,84 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тобто з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати за березень- липень 2017 року у розмірі 25844,62 гривні, а саме: (4599,24+3277,58+2948,99+921,56+14097,25)

Відповідно до положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачкою має довести саме роботодавець.

Відповідачем не надано до суду доказів на спростування зазначеної довідки та на відсутність заборгованості перед позивачкою. Станом на час розгляду справи судом заборгованість позивачці відповідачем не виплачена.

Відповідно до частини 1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України, передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Записами у трудовій книжці позивачки підтверджується, що позивачка перебувала у трудових відносинах із відповідачем.

17 липня 2017 року позивачка звільнена у зв"язку зі скороченням штату п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до частини 2 ст.30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст.8 Закону України від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст.21 КЗпП України), а обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Закон України від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст.47, ст.116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст.116 КЗпП України.

Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Проте заробітна плата, відповідно до ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.

Відповідно до частини першої ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша ст.129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій ст.10 ЦПК України.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

В рішенні у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу №1 (п.22).

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заборгованості по заробітній платі (за період з березня 2017 року по липень 2017 року зокрема), у строки, встановлені частиною 1 ст.116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачці від підприємства як при звільненні, так і на час розгляду справи судом.

При цьому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати суд допускає негайне виконання рішень, але не більше ніж за один місяць, у зв`язку з чим суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь заборгованості по заробітній платі за один місяць - за березень 2017 року у розмірі 4599,24 грн.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позивачка підтвердила наявність заборгованості відповідача з виплати заробітної плати за березень – липень 2017 року у розмірі 25844,62 грн.

Відповідно до ст.7 Закону України від 23.11.2018 року «Про Державний бюджет України на 2019 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2019 року встановлено у розмірі 1921 гривня.

Отже, відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено частково, то з відповідача АТ «Укрзалізниця» на користь держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення заробітної плати має бути стягнуто судовий збір в розмірі 768,40.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ вул. Тверська, б. 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь позивачки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ясинувата, Донецька область, РНОКПП НОМЕР_2 ), заборгованість по заробітній платі за період березень 2017 року – липень 2017 року в сумі 25844 (двадцять п`ять тисяч вісімсот сорок чотири) грн.62 коп. з утриманням податку й інших обов`язкових платежів.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 4599 (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн.24 коп. підлягає негайному виконанню, в частині стягнення заробітної плати за квітень- липень 2017 року в сумі в сумі 21245 (двадцять одна тисяча двісті сорок п`ять) грн.38 коп., після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська,5) на користь держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 липня 2020 року.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя: О. М. Грубник