Ухвала суду № 91569576, 16.09.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/17438/17

провадження 2/201/180/2020

УХВАЛА

16 вересня 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем – Храмцевич Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи прокуратура Дніпропетровської області і Дніпровська місцева прокуратура № 3 Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 28 листопада 2017 року звернувся до суду з позовом до відповідача Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, позовні вимоги не змінювалися, не уточнювалися і не доповнювалися. Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2017 року вказана справа була прийнята до провадження та призначено проведення судового засідання, виносилася ухвала, справа по суті не слухалася і спір не вирішено.

В судове засідання від позивача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду. Суд вважає клопотання обґрунтованим, вимоги позову підлягаючими залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Позивач підтримав клопотання і наполягав на його задоволенні. Сторона відповідача фактично не заперечувала проти заявленого клопотання, вважаючи це правом сторони.

З`ясувавши думку учасників судового спору, перевіривши матеріали цивільної справи, суд, роз`яснивши наслідки залишення позовних вимог без розгляду, вважає можливим задоволення вказаного клопотання, оскільки воно грунтуються на законі: позивач відповідно до ст. 49 ЦПК України на протязі всього часу слухання справи має право збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, має право на залишення вимог без розгляду, цим не порушуються права та охоронювані законом інтереси інших осіб, повноваження на заявлення такого клопотання є, а тому дану справу слід залишити без розгляду.

Також слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо), залишення позову без розгляду не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

Приймаючи до уваги вказане, суд приходить до висновку про те, що позов по даній цивільній справі слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, 49, 222, 257, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи прокуратура Дніпропетровської області і Дніпровська місцева прокуратура № 3 Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду залишити без розгляду.

Ухвала набрала законної сили 16 вересня 2020 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя –