Ухвала суду № 91569381, 15.09.2020, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4675/20

Провадження № 2/210/1886/20

У Х В А Л А

іменем України

про зупинення провадження у справі

"15" вересня 2020 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Чайкіної О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974, юридична адреса: 50095, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1) про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві,

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 06 серпня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - Позивач) до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі - Відповідач) про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві (а.с. 1-7).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ від 06 серпня 2020 року визначено головуючого - суддю Чайкіну О.В. Ухвалою судді від 07 серпня 2020 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 24-25).

На виконання вимог статтей 178, 191, 278 ЦПК України Відповідачем 28 серпня 2020 року подано відзив на позов, та надано докази його направлення стороні Позивача.

Позивач, у строк, визначений статтями 199, 278 ЦПК України, з урахуванням ухвали про прийняття позову та відкриття провадження у справі, правом подання відповіді на відзив не скористався.

Сторони в судове засідання не викликались.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, що узгоджується з приписами частини 13 статті статті 7 ЦПК України та частини 5 статті 279 ЦПК України.

У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

При дослідженні наданих сторонами у справі письмових матеріалів встановлено, що у відзиві на позовну заяву Відповідач просить суд застосувати правову позицію, викладену у Постанові Верховного суду від 17 червня 2020 року у справі № 210/57/19, яким надана оцінка аналогічним обставинам.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 210/57/19 (провадження № 61-16622св19), прийнятої за наслідками розгляду справи з аналогічних правовідносин, зазначено, що у судів були відсутні правові підстави для задоволення позову позивача – доньки загиблого, оскільки нещасний випадок на виробництві з особою – батьком позивача, стався у вересні 1998 року, порядок відшкодування моральної шкоди на час виникнення спірних правовідносин регулювався статтею 440-1 ЦК Української РСР, статтею 12 Закону України «Про охорону праці» (в редакції, чинній на момент настання нещасного випадку) та Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року, якими не передбачалося право членів сім`ї потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві. При цьому, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи у задоволенні позову, колегія суддів виходила з того, що суди попередніх інстанцій правильно встановили, що смерть особи – батька позивача, який перебував у трудових відносинах з КДГМК «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, однак не звернули увагу на те, що діючим на той час законодавством не було передбачено відшкодування моральної шкоди членам сім`ї потерпілого, а статтею 440-1 ЦК Української РСР була передбачена можливість відшкодування моральної шкоди лише тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Разом із тим, Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року у справі 212/7779/17 (провадження 61-39348ск18) прийнятої за наслідками розгляду справи з аналогічних правовідносин, зазначено, що події, які породили цивільне право Позивача - сина загиблого, - на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з указаним позовом, мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року. Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Оскільки моральна шкода, завдана позивачу у зв`язку зі смертю його батька в результаті нещасного випадку на виробництві, не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ні Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, така моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР 1963 року.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові № 213/4098/18 від 29 листопада 2019 року та у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 06 червня 2019 року у справі № 212/2904/17 .

В той же час, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 квітня 2020 року при розгляді цивільної справи № 210/2272/19 (провадження № 61-18268св19) дійшов висновку про те, що станом на 25 липня 2001 року (час смерті батька позивача під час виконання трудових обов`язків) саме на Фонд було покладено зобов`язання у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. При цьому, суд зазначив, що не застосувавши положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про стягнення грошових коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди із роботодавця, оскільки обов`язок з відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону № 1105-XIV був покладений саме на Фонд.

З наведеного вбачається, що у Верховному Суді у складі Касаційного цивільного суду існує наявність принципово різного підходу про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи від нещасного випадку, який трапився при виконання трудових обов`язків.

Відповідно до статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Згідно з частиною 2 статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року справу № 210/2271/19 передано на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду.

Передаючи справу № 210/2271/19 на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 210/57/19 (провадження № 61-16622св19) та колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 квітня 2020 року № 210/2272/19 (провадження № 61-18268св19).

Також судом встановлено, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду ухвалою суду від 08 вересня 2020 року у справі № 210/2271/19 (провадження № 61-19033св19) призначив справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Статтею 252 ЦПК України визначено підстави, за яких суд має право зупинити провадження у справі. Згідно з пунктом 10 частини 1 вказаної статті суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи викладене, а також те, що правовідносини, яка знаходиться на розгляді, є подібними до правовідносин у справі №210/2271/19, яка прийнята до розгляду Об`єднаною Палатю Касаційного цивільного суду (відшкодування моральної шкоди), провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві - слід зупинити.

Зупиняючи провадження у справі, суд, з урахуванням принципів верховенста права, з метою ухвалення справедливого та законного судового рішення, також враховує наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства (до закінчення перегляду в касаційному порядку).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.247, 251, 252, 254 ЦПК України,суд, -

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві – до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною Палатою Верховного суду справи №210/2271/19.

Провадження у справі може бути поновлено за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.

Зупинити перебіг процесуальних строків - до поновлення провадження у справі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду -може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду .

Суддя: О. В. Чайкіна