Рішення № 91568513, 14.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 року м. Київ № 826/7990/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києвіпро зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, з вимогами:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити позивачу за період з 22.05.2008 по 22.03.2018 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 22.05.2008 по 30.09.2009, розрахувавши її розмір за методикою відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати»;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у двотижневий строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання цього судового рішення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати в повному обсязі належної йому пенсії за спірний період.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2018 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У своєму відзиві Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись зокрема на те, що за період з 01.11.2008 по 30.04.2011 нараховано кошти в сумі 161578,20 грн, та з 01.05.2011 встановлено пенсію у розмірі 8529,47 грн, згідно з постановою суду. З 01.11.2011 пенсію було приведено у відповідність до законодавчих актів, які регулюють спірне питання, а саме, у відповідності до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» де зазначено, що у 2011 році норми і положення ч.3 ст.43 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. У зв`язку з наведеним відповідач стверджуючи про правомірність своїх дій вказує на відсутність правових підстав для задоволення позову.

Також матеріали справи містять заяву позивача про пришвидшення розгляду справу у зв`язку з її великим значенням для нього.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, судом встановлені такі обставини справи.

Пенсія ОСОБА_1 призначена Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві на підставі Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (надалі - Закон №2262-ХІІ) з 22.12.2006.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 24.05.2011 у справі №22-6242 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії позивача з 22.05.2008 відповідно до ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» без обмеження її розміру та здійснити виплату цих коштів.

Відповідно до цієї постанови суду 25.04.2012 Деснянським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №2а-454/2009, який позивач надав до виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

28.04.2012 постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження ВП №32384877 з виконання виконавчого листа №2а-454/2009.

Згідно постанови Апеляційного суду м. Києва від 24.05.2011 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зобов`язано здійснити перерахунок пенсії позивача з 22.05.2008 по 30.09.2009. Сума до виплати за рішенням суду склала 58659,22 грн.

На звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві своїми листами від 14.12.2012 №33984/12 та від 22.05.2013 №12456/13 повідомило ОСОБА_1 , що згідно виконавчого листа виданого Деснянським районним судом м. Києва 25.04.2012 по справі № 2а-454/2009 проведено перерахунок пенсії за період 22.05.2008 по 30.09.2009, сума виплати становить 58659,22 грн. Для проведення виплати зазначених коштів оформлено доручення на одноразову виплату пенсії (допомоги) пенсіонеру від 23.07.2012.

При цьому позивач зазначає, що належні кошти йому не виплачувались.

22.03.2018 на виконання постанови Апеляційного суду міста Києва від 24.05.2011 по справі №22-6242 на картку позивача перераховані кошти в сумі 58695,22 грн.

Однак, позивач звертає увагу на те, що йому не виплачена компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати в повному обсязі належної йому пенсії за період з 22.05.2008 по 22.03.2018.

24.03.2018 позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати суми перерахунку пенсії з 22.05.2008. Також позивач просив надати помісячний розрахунок його пенсії за період з 22.05.2008 та надати розрахунок компенсації за несвоєчасну виплату пенсії.

Листом від 26.04.2018 №15967/03/С-824/2 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило в задоволенні заяви позивача, пославшись на те, що йому не повинна бути нарахована зазначена компенсація, оскільки донарахована сума виплачена одноразовою виплатою.

Вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві незаконними та такими, що порушують його права, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст.1 Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (надалі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (ст.2 Закону №2050-III).

Відповідно до ст.3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (надалі - Прядок №159) відтворюють положення Закону №2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Так, у пункті 4 Порядку №159 зазначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ та п.4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №521/940/17.

Пенсія ОСОБА_1 призначена Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві на підставі Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 22.12.2006.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 24.05.2011 у справі 22-6242 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії позивача з 22.05.2008 відповідно до ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» без обмеження її розміру та здійснити виплату цих коштів.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві проведено перерахунок пенсії позивачу з 22.05.2008 відповідно ст.43 Закону №2262-ХІІ без обмеження її розміру. Сума до сплати за рішенням суду за період з 22.05.2008 по 30.09.2009 становить 58659,22 грн. Для проведення виплати зазначених коштів оформлено доручення на одноразову виплату пенсії (допомоги) пенсіонеру від 23.07.2012.

Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Доводи відповідача про те, що донарахована сума коштів на виконання рішення суду була здійснена одноразовою виплатою, тобто має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі. Тобто, вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ.

Отже, наведене вказує на те, що дії відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу за період з 22.05.2008 по 22.03.2018 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 22.05.2008 по 30.09.2009 є протиправними.

Таки чином, беручи до уваги фактичні обставини цієї справи, з метою найбільш ефективного захисту порушених прав позивача у даному випадку, суд вважає за необхідне визначити належний спосіб захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах, а саме, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 22.05.2008 по 22.03.2018, яка визначається відповідно до Закону №2050-III та Порядку №159.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене в сукупності та враховуючи, що доказів, які б свідчили про дотримання відповідачем вимог законодавства, яким регулюються спірні правовідносини чи спростовували доводи позивача суду не подано, а наведені у цьому рішенні висновки підтверджені наявними в матеріалах справи доказами суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень суд може під час ухвалення рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Тобто зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов`язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, а тому, з урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконання рішення суду у цій справі.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 22.05.2008 по 22.03.2018, яка визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати», Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових коштів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська