Рішення № 91568271, 15.09.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року справа № 580/2284/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коврайської Другої сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Коврайської Другої сільської ради Золотоніського району Черкаської області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною відмову Коврайської Другої сільської ради Золотоніського району Черкаської області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 , щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0 га в адміністративних межах Коврайської Другої сільської ради Золотоніського району Черкаської області виражену в листі вх № 75 від 27.05.2020р.;

- зобов`язати Коврайську Другу сільську раду Золотоніського району Черкаської області повторно розглянути, з врахуванням висновків суду, клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 , щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0 га в адміністративних межах Коврайської Другої сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він звернувся до Коврайської Другої сільської ради Золотоніського району Черкаської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га в адміністративних межах вказаної сільської ради. Листом від 27.05.2020 № 75 позивачу повідомлено, що йому відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. На переконання позивача лист відповідача від 27.05.2020 №75 про відмову у наданні такого дозволу не є належним доказом розгляду клопотання позивача, тому позивач вважає, що відповідач зобов`язаний повторно розглянути, з урахуванням висновків суду, клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га в адміністративних межах Коврайської Другої сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.07.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Відповідач позов не визнав, надіслав на адресу суду письмовий відзив на позов та зазначив, що позивачу правомірно відмовлено у наданні такого дозволу на розробку проекту землеустрою про що прийнято рішення 46 сесії VII скликання Коврайської Другої сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 19.05.2020р. №46-2/VII, тому вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Коврайської Другої сільської ради Золотоніського району Черкаської області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га в адміністративних межах Коврайської Другої сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Рішенням 46 сесії VII скликання Коврайської Другої сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 19.05.2020р. №46-2/VII "Про розгляд клопотання громадянина ОСОБА_1 , учасника АТО, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність безоплатно орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Коврайської Другої сільської ради", відмовлено у задоволенні клопотання позивача, через відсутність вільних земель комунальної власності.

Листом відповідача від 27.05.2020р. №75 повідомлено позивача, що його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою розглянуто на сесії сільської ради, однак вільних земель комунальної власності в межах населеного пункту, які можливо надати у користування немає.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України № 2768-III від 25 жовтня 2001 року (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Стаття 64 Конституції України проголошує, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, окрім випадків, передбачених самою Конституцією.

Згідно зі ст. 121 ЗК України кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" № 280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз вищенаведених положень ЗК України та Закону №280/97-ВР свідчить про те, що питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмова у його наданні належить до компетенції органу місцевого самоврядування, а надання дозволу або відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється індивідуальним правовим актом - рішенням ради.

При вирішенні даного спору, суд керується нормами частини другої статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій "прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України.

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій "прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Разом з цим, із матеріалів справи судом встановлено, що за наслідками розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки рішенням 46 сесії VII скликання Коврайської Другої сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 19.05.2020р. №46-2/VII «Про розгляд клопотання громадянина ОСОБА_1 , учасника АТО, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність безоплатно орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Коврайської Другої сільської ради», відмовлено у задоволенні клопотання позивача, через відсутність вільних земель комунальної власності.

Таким чином, відповідач у відповідності до вимог ЗК України та Закону №280/97-ВР у строки та у спосіб розглянув клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про що прийняв рішення від 19.05.2020р. №46-2/VII.

Суд звертає увагу, що рішення 46 сесії VII скликання Коврайської Другої сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 19.05.2020р. №46-2/VII не є предметом розгляду даної адміністративної справи, оскільки позивачем воно не оскаржується (натомість, позивач оскаржив до суду лист від 27.05.2020р., яким відповідачем його було повідомлено про рішення, прийняте відповідачем 19.05.2020р.), у зв`язку з чим суд не надає правової оцінки його законності та обґрунтованості.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації повноважень.

Встановлені судом обставини свідчать, про те що відповідачем дотримано вказаних критеріїв при прийнятті спірного рішення.

В ході судового розгляду справи відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення та вчинених дій. Відтак суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень, частини 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко