Рішення № 91567923, 16.09.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3197/20

РІШЕННЯ

іменем України

16 вересня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1788 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини А1788, в якій просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 1788 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.09.2018 року по 13.04.2020 року включно.

2. Стягнути з Військової частини А1788 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.09.2018 року по 13.04.2020 року включно в розмірі 238 045,76 грн за КВЕД 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на день звільнення зі служби відповідачем було затримано проведення з ним розрахунку при звільненні, а саме: за невиплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, яку відповідачем здійснено лише 17 березня 2020 року та індексацію грошового забезпечення, яку відповідачем здійснено лише 13 квітня 2020 року, чим порушено вимоги Кодексу законів про працю України, а тому позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.

Зазначає, що звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Однак, відповідач листом у задоволенні заяви відмовив.

Позивач вважає відмову відповідача протиправною, а тому з метою захисту своїх прав, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.06.2020 суд відкрив провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем 31.07.2020 подано відзив на позовну заяву, у якому в задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що будь-яких положень щодо можливості виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні чинне законодавство, яке визначає засади проходження в Україні військової служби, не містить, а тому беручи до уваги те, що накази командира військової частини А0553 при виключенні позивача зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення без проведення з ним усіх необхідних розрахунків ним не оскаржувалися, а також те, що з рапортом (заявою) з проханням невиключення зі списків особового складу частини він не звертався, а тому позивач маючи право не надати згоди на виключення його зі списків особового складу військової частини, фактично погодився на проведення з ним неповного грошового розрахунку при звільненні з військової служби, що виключає неправомірність дій військової частини, в тому числі й у розрізі ст. 117 КЗпП України щодо обов`язку виплати всіх належним сум, оскільки відсутні вина військової частини при здійсненні розрахунків під час його звільнення.

Суд встановив такі обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А0553 на посаді командира господарчого взводу роти забезпечення.

Наказом командира військової частини А0553 від 25.09.2018 №126-рс позивач звільнений за підпунктом "к" пункту 2 частини 5 статті 26 закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII.

Зі списків особового складу військової частини А0553 позивач виключений 25.09.2018 року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.02.2020 в адміністративній справі №560/3872/19 адміністративний позов - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини А0553 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій з 2015 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Зобов`язано Військову частину А0553 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за усі невикористані ним календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки, виходячи з його грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.02.2020 в адміністративній справі №560/3713/19 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії військової частини А0553 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.09.2018. Зобов`язано військову частину А0553 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.09.2018 включно.

На виконання рішення суду адміністративній справі №560/3713/19, 17.03.2020 військовою частиною А1788 позивачеві виплачена грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій в сумі 24817,09 грн.

На виконання рішення суду адміністративній справі №560/3872/19, 13.04.2020 військовою частиною А1788 позивачеві виплачена індексація грошового забезпечення в сумі 677,49 грн.

27.05.2020 позивач направив відповідачу вимогу щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Листом командира військової частини А1788 від 16.06.2020 №1633 відповідач відмовив у нарахуванні та виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку, вказавши, що трудові відносини та військова служба мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством, а тому передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством і не підпадають під дію загального трудового права.

У зв`язку з невиплатою при звільненні зі служби компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення, право позивача на які підтверджені постановами Хмельницького окружного адміністративного суду: від 20.02.2020 року в адміністративній справі №560/3872/19 та від 28.02.2020 в адміністративній справі №560/3713/19, ОСОБА_1 звернувся до суду про стягнення відшкодування за час затримки при звільненні зі служби компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). За приписами частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

Позивач просить суд стягнути з військової частини А1788 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.09.2018 року по 13.04.2020 року включно в розмірі 238 045,76 грн - невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", присудженої рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.02.2020 у справі №560/3872/19 та невиплату індексації грошового забезпечення присудженої рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.02.2020 у справі №560/3713/19.

Відповідно до виписки по картці/рахунку АТКБ "Приватбанк", 17.03.2020 позивачеві виплачено грошову компенсація за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій в сумі 24817,09 грн.

Відповідно до виписки по картці/рахунку АТКБ "Приватбанк", 13.04.2020 військовою частиною А1788 позивачеві виплачена індексація грошового забезпечення в сумі 677,49 грн.

Таким чином, відповідач провів фактичний розрахунок з позивачем поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП.

Враховуючи, що непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати одноразової грошової допомоги на підставі статті 117 КЗпП України.

При цьому, статтею 117 Кодексу законів про працю України покладено обов`язок щодо визначення розміру відшкодування за час затримки на орган, який виносить рішення по суті спору.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до абз. 3 пункту 3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно до п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Пунктом 3 Порядку № 100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

За наведених положень законодавства премії та інші щомісячні надбавки включаються до розрахунку середньої заробітної плати.

Відповідно до п. 2. розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.

Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям обчислюється у календарних днях.

У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 р. №13 зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Суд встановив, що позивач виключений зі списків особового складу військової частини А1788 - 25.09.2018.

Відповідно до довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 01.04.2018 по 25.09.2018 від 07.07.2020 №731 та розрахунку відповідача, грошове забезпечення ОСОБА_1 за два місяці, що передують звільненню (липень, серпень 2018 року) складає - 26994,66 грн, середньоденне грошове забезпечення складає 435,40 грн (26994,66 / 62 календарні дні).

Остаточний розрахунок з позивачем проведено - 13.04.2020.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки та індексації грошового забезпечення) за 566 днів з дня виключення зі списків особового складу військової частини - 25.09.2018 до повної фактичної виплати - 13.04.2020, виходячи із розрахунку 435,40 грн в день і становить 246436,40 грн.

Суд звертає увагу, що в позовній заяві позивач просив суд стягнути 238 045,76 грн середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.09.2018 року по 13.04.2020 року.

Однак, позивач вказану суму розрахував помилково, виходячи з кількості робочих днів, а не календарних, як це передбачено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим, вимога позивача про зазначення КВЕД 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", з якого належить стягнути на користь позивача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, жодним чином позивачем не обгрунтована.

На підставі викладеного, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 246436,40 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, судові витрати, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу - відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 1788 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.09.2018 року по 13.04.2020 року включно.

Стягнути з Військової частини А1788 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.09.2018 року по 13.04.2020 року включно в розмірі 246436,40 (двісті сорок шість тисяч чотириста тридцять шість) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Військова частина А1788 (вул. Толстого, 4, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29001 , код ЄДРПОУ - 07840179)

Головуючий суддя О.О. Михайлов