Рішення № 91567862, 15.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 вересня 2020 р. № 520/8868/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Східного територіального управління Національної гвардії України (м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, ЄДРПОУ 25575782) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: византи протиправною бездіяльність Східного територіального управління Національної гвардії України щодо не вжиття заходів з метою проведення повного розрахунку при звільненні; зобов`язати Східне територіальне управління Національної гвардії України провести нарахування середнього заробітку за час затримки повного розрахунку за період з 08.11.2018 по день остаточного розрахунку 10.04.2020; стягнути з Східного територіального управління Національної гвардії України середній заробіток за час затримки повного розрахунку за період з 08.11.2018 по 10.04.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем несвоєчасно проведено розрахунок при звільненні та протиправно не нараховано та не виплачено в порядку ст.ст.116,117 КЗпП України середній заробіток за час затримки при звільненні.

Ухвалою від 13.07.2020 у справі відкрито провадження в порядку, визначеному ст.ст.257,262 КАС України.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому вказано на відсутність підстав для задоволення позовних вимог та недотримання позивачем строку звернення до суду.

Судовим розглядом встановлено, що наказом начальника Східного ТУ НГУ від 08.11.2018 № 309 позивач виключений зі списків особового складу військової частини з 08.11.2018 вислуга років складає у календарному обчисленні 04 роки 11 місяців 19 днів, у пільговому обчисленні 06 років 05 місяців 14 днів, безперервна вислуга 04 роки 11 місяців 19 днів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020р. у справі №520/756/2020 зобов`язати Східне територіальне управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

На виконання вказаного рішення суду позивачу нарахована та виплачена 10.04.2020 відповідна компенсація у розмірі 25733.99 грн.

Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Розмір середньоденного грошового забезпечення позивача за останні два місяці, що передували даті звільнення згідно довідки відповідача від 05.08.2020 № 40/32-127 ФВ складає 458.89 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Ні Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», ні Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ні іншими підзаконними нормативними актами не врегульовані питання порушення роботодавцем строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення. Не врегульовані вказані правовідносини й іншими нормативними актами, які регулюють питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Дана позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 року у справі №21-8а15 та була підтримана у подальшому Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.05.2020 року у справі № 816/1640/17, від 16.07.2020 року у справі № 400/2884/18.

Відтак, оскільки наведеними нормативними актами не врегульовано питання строків повного проведення розрахунку при звільненні з військової служби, а також не встановлено правових наслідків недотримання такого строку, судова колегія приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При цьому згідно ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Посилання відповідача у відзиві на позов на те, що несвоєчасно виплачена позивачу компенсація за невикористані дні відпустки, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу не є щомісячним чи одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та не підпадає під дію статтей 116 та 117 КЗпП України, суд вважає безпідставними, оскільки вказаний факт не впливає на право позивача на отримання середнього заробітку за весь час затримки всіх виплат при звільненні по день фактичного розрахунку.

Так, передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. Вказаний законодавчий припис є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові в день його звільнення.

Крім того у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року в справі № 810/451/17 та від 26 лютого 2020 року в справі № 821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Матеріалами справи підтверджено, що публічна військова служба заявника була припинена - 08.11.2018 р., а грошова компенсація за невикористану відпустку виплачена відповідачем 10.04.2020.

Отже, тривалість затримки у розрахунку при звільненні з урахуванням норм тривалості робочого часу за 2018-2020 роки, які наведені у листах Міністерства соціальної політики України від 08.08.2018 № 78/0/206-18, від 29.07.2019 № 1133/0/206-19 складає 356 дн.

Відповідно розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням того, що середньоденного грошового забезпечення позивача за останні два місяці, що передували даті звільнення складає 458.89 грн.,163364.84 грн.

В той же час, у силу висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі №761/9584/15-ц, постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020р. у справі №821/1083/17, постанови Верховного Суду від 20.05.2020р. у справі №816/1640/17, постанови Верховного Суду від 16.07.2020р. у справі №812/1259/17,компенсаційний характер запровадженого ст.117 КЗпП України заходу юридичної відповідальності вимагає застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності, що зумовлює необхідність урахування таких юридично факторів як: - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, і у залежності від цих критеріїв допускає зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника.

Висновки перелічених судових актів за правилами ч. 5 ст. 242 КАС України мають пріоритет над висновками постанов Верховного Суду України, а відтак, усі доводи заявника з даного приводу слід визнати юридично неспроможними.

Отже, на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України суд зважає на реальну суму боргу - 25733.99 грн., та ту обставину, що значною мірою тривалість строку затримки розрахунку при звільненні залежала від власної волі позивача з приводу визначення дати звернення до суду.

Тому керуючись засадами розумності, справедливості та пропорційності, суд доходить висновку про необхідність задоволення претензій заявника саме у межах суми боргу, тобто у розмірі 25733.99 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що відповідач у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Разом із тим, з урахуванням положень ст.9 КАС України, позов підлягає задоволенню в частині визнання вчиненої бездіяльності протиправною та обтяження обов`язком нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки у період 08.11.2018 р. - 09.04.2020 р. у сумі 25733.99 грн.

Щодо строків звернення до суду то суд зазначає, що Конституційний Суд України в рішенні № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237- цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статтею 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, яка полягає у виплаті працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

При цьому, невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Враховуючи викладене вище, приписи п.3 розділу VI КАС України у редакції Закону України від 30.03.2020р. №540-IX, п.3 розділу VI КАС України у редакції Закону України від 18.06.2020р. №731-IX, а також приписи п.2 розділу ІІ Закону України від 18.06.2020р. №731-IX суд не знаходить підстав для визнання позову заявника таким, що поданий поза межами строку давності.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, п.4 ч.1 ст.238, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду - залишити без задоволення.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Вийти за межі позовних вимог.

Визнати протиправною бездіяльність Східного територіального управління Національної гвардії України з приводу ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні у період 08.11.2018 р.-09.04.2020 р.

Зобов`язати Східне територіальне управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 25733 (двадцять п`ять тисяч сімсот тридцять три) грн. 99 коп. середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні у період з 08.11.2018 по 09.04.2020

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення виготовлено у повному обсязі 19.08.2020 року; набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя Зоркіна Ю.В.