Рішення № 91567533, 14.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

14 вересня 2020 р. № 520/7885/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, 61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 20.03.2020 року № 831603-5606-2030.

В обґрунтування позову зазначив, що згідно п.п.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої-третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. Тобто, зазначена норма закріплює для платників єдиного податку можливість не платити земельний податок за земельні ділянки, що використовуються ними для провадження підприємницької діяльності, і доходи від провадження якої оподатковуються єдиним податком. Використання власного майна для здійснення, зокрема, підприємницької діяльності є одним із напрямів розпорядження майнам фізичної особи. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі від 25.06.2020 р. була надіслана позивачу та отримана ним 02.07.2020р.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі від 25.06.2020 р. була надіслана відповідачу та отримана ним 01.07.2020 р.

У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що з огляду на викладене, фізичні особи які не оформили відповідно до законодавства право власності або право користування землею, проте набули це право відповідно до рішення органів місцевого самоврядування чи відповідно до цивільно-правових угод повинні сплачувати земельний податок на загальних підставах. На підставі викладеного просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 Податкового кодексу України до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Відповідач не скористався правом наданим адміністративним процесуальним законодавством та не надав до суду заперечень.

Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 258 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до договору дарування нежитлової будівлі від 22.07.2013 року позивач є власником Ѕ частини нежитлової будівлі літ. Г-1, площею 147,3 кв.м. з прибудовою літ. Г-2, площею 220,5 кв.м. в АДРЕСА_2 .

Відповідно до відомостей з витягу платників єдиного податку від 29.05.2020 року №2501100032 ОСОБА_1 є платником єдиного податку (ІІ група). Дата обрання або переходу на спрощену систему оподаткування 01.01.2012 р.

Основним видом діяльності позивача є виробництво взуття (код КВЕД 15.20).

Готову продукцію позивач зберігає за адресою АДРЕСА_2 в нежитлових будівлях літ. Г-1, площею 147,3 кв.м. з прибудовою літ. Г-2, площею 220,5кв.м.

Посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області було складено податкове повідомлення-рішення №831603-5606-2030 від 20.03.2020 року, яким позивачу було нараховано суму грошового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб на суму 63700,99 грн. за 2020 рік.

Не погоджуючись із таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю, зокрема, земельного податку здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України, яким визначено порядок оподаткування земельних ділянок і перелік пільг по земельному податку.

Суд зазначає, що положеннями ст. 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пп. 14.1.72 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

При цьому, положеннями п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Як передбачено п. 270.1 ст.270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із п. 286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення - рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу

Як передбачено приписами п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п.287.8 ст.287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно з положеннями п.286.6 ст.286 Податкового кодексу України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

З аналізу вищевикладених норм діючого законодавства вбачається, що обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Водночас, суд зазначає, що право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Також суд зазначає, що питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються і положеннями ст.120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, якими визначено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування).

З моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

З аналізу вищенаведених норм слід дійти висновку, що фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.04.2019 року у справі №804/5493/16 та від 14.05.2019 року у справі №826/13773/1.

Суд наголошує на тому, що позивач є власником Ѕ частини нежитлової будівлі літ. Г-1, площею 147,3 кв.м. з прибудовою літ. Г-2, площею 220,5 кв.м. в АДРЕСА_2 .

При цьому, суд зазначає, що посилання позивача на обставини протиправності податкового повідомлення - рішення зводяться в цілому до відсутності у нього обов`язку стосовно сплати земельного податку з огляду на не оформлення права власності або користування земельною ділянкою.

Щодо твердження позивача стосовно звільнення від нарахування , сплати земельного податку на підставі ст.. 297 ПКУ суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ст. 297.1 ст. 297 ПК платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку на земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Тобто умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю земельну ділянку для проведення господарської діяльності.

Однак, основним видом діяльності позивача є виробництво взуття (код КВЕД 15.20). Суд наголошує на тому, що позивач в своїй господарській діяльності використовує саме нежитлове приміщення, а не земельну ділянку, а отже пп.4 ст. 297 ст. 297 ПК не може бути застосований.

Враховуючи, що позивач є власником Ѕ частини нежитлової будівлі літ. Г-1, площею 147,3 кв.м. з прибудовою літ. Г-2, площею 220,5 кв.м. в АДРЕСА_2 та те, що обов`язок зі сплати земельного податку у позивача виник з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.03.2020 року № 831603-5606-2030 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість вищевказаних посилань позивача.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 278, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, 61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14 вересня 2020 року.

Суддя Н.А. Полях