Рішення № 91567325, 10.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2020 р. № 520/4954/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвої О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування окремого положення індивідуального акта та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 15 жовтня 2019 р. №1301 "Про затвердження рішень атестаційної колегії Міністерства від 15 жовтня 2019 року" в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26 червня 2003 року, протокол №15, про присудження наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 "Кардіологія" та відмови у видачі диплома доктора медичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку; зобов`язати Міністерство освіти і науки України повторно розглянути питання про видачу позивачу диплому доктора медичних наук на підставі рішення спеціалізованої вченої ради ХДМУ від 26 червня 2003 року про присудження наукового ступеня доктора медичних наук з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні; визначити Міністерству освіти і науки України розумний строк для виконання рішення суду - не більше шести місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що пункт 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 15 жовтня 2019 р. №1301 "Про затвердження рішень атестаційної колегії Міністерства від 15 жовтня 2019 року" в оскаржуваній частині є таким, що не відповідає нормам діючого законодавства, а тому, на думку позивача, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. При цьому, позивач посилається на те, що в рішенні атестаційної колегії, в атестаційному висновку без номера і без дати, на підставі якого ухвалено наказ в оскаржуваній частині, відсутні встановлені порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів під час розгляду його дисертації та будь-які зауваження щодо ухваленого нею рішення про присудження позивачу наукового ступеня доктора медичних наук. Також, позивач посилається на необ`єктивність проведеної експертизи його дисертаційної роботи.

Від позивача та представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не прибув про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Згідно наданого до матеріалів справи відзиву на позов, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що при проведенні експертизи дисертації позивача встановлено порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, що стало підставою для скасування рішення ради Д 64.600.04 про присудження позивачу наукового ступеня доктора медичних наук. Отже, відповідач вважає, що він не порушив права позивача та діяв в межах своїх повноважень.

В свою чергу, у відповіді на відзив позивач посилається на відсутність у відповідача законних підстав для скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 про присудження наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 "Кардіологія" та відмови у видачі позивачу диплома доктора медичних наук.

В наданих до суду запереченнях відповідач зазначив, що підставою для скасування вищевказаного рішення спеціалізованої вченої ради стало встановлення під час проведення експертизи дисертації позивача порушення вимог пунктів 9, 10 Порядку присудження наукових ступенів, які висловлені у відповідних рецензіях експертів, за участю яких проведено повторний розгляд дисертації позивача. Отже, відповідач вважає, що ним дотримано процедуру повторного розгляду дисертації позивача.

Суд, на підставі ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Правовідносинам, які підлягають вирішенню в рамках даної справи передували ті, відносно яких є такі, що набрали законної сили рішення у справах № 2-2775/05, № 2а-14768/11/2070, № 820/11118/15 та № 820/1099/17 отже, певні обставини не підлягають доказуванню при розгляді поточної справи, що нормативно закріплено у ч.4 ст.78 КАС України.

Так, судовим розглядом у вказаних справах встановлено, що з 1994 року позивач працював над докторською дисертацією «Особливості патогенезу, перебігу захворювання та лікування хворих з поєднаною патологією: ішемічною хворобою серця і хронічним легеневим серцем» (клініко-експериментальне дослідження) за спеціальністю кардіологія.

Захист дисертації відбувався 26.06.2003 року у спеціалізованій вченій раді ХДМУ, яка своїм рішення згідно з п. 7 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань присудила позивачу науковий ступінь доктора медичних наук.

Однак, постановою президії ВАК України від 30.06.2004 року позивачу було відмовлено у видачі диплому доктора медичних наук, у зв`язку з чим позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Вищої атестаційної комісії України про визнання неправомірними дій та рішення, скасування рішення зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.11.2005 року (справа №2-2775/05) позов ОСОБА_1 до Вищої атестаційної комісії України, про визнання неправомірними дій та рішення, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Вищої атестаційної комісії України по відмові у видачі ОСОБА_1 диплому доктора медичних наук.

Скасовано постанову президії ВАК України №32-09\7 від 30 червня 2004 р. та постанову президії ВАК України №26-09/10 від 10 листопада 2004 про відмову ОСОБА_1 у видачі диплому доктора медичних наук і затвердження атестаційного висновку експертної ради ВАК.

Зобов`язано ВАК України розглянути питання про видачу ОСОБА_1 диплому доктора медичних наук на підставі рішення спеціалізованої вченої ради ХЛМУ від 26.06.2003 р. про присудження наукового ступеня доктора медичних наук, відповідно до вимог чинного законодавства.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а.с. 52-55).

Проте, постановою президії ВАК України від 04.07.2006 року №32-09/7 позивачу вдруге відмовлено у видачі диплому, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просив:

1) скасувати наказ Вищої атестаційної комісії України №565 від 12.12.2005 р. про забезпечення розгляду атестаційної справи ОСОБА_1 як такої, що надійшла до ВАК України вперше 1 грудня 2005р.;

2) скасувати постанову президії ВАК України №32-09/7 від 04 липня 2006 р. про затвердження атестаційного висновку щодо дисертаційної роботи ОСОБА_1 на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук і відмову у видачі диплома доктора медичних наук;

3) скасувати постанову президії ВАК України №37-09/7 від 20 вересня 2007 р. про залишення без задоволення апеляції ОСОБА_1 на постанову на постанову президії ВАК України № 32-09/7 від 04 липня 2006 р. і скасування рішення спеціалізованої вченої ради ХДМУ від 26.06.2003 р. про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора медичних наук;

4) скасувати постанову президії ВАК України №9-09/8 від 11.10.2007 р. про залишення без задоволення апеляції ОСОБА_1 на постанову президії ВАК України № 32-09/7 від 04.07.2006 р. і скасування рішення спеціалізованої вченої ради ХДМУ від 26.06.2003 р. про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора медичних наук;

5) скасувати об`яву у бюлетені ВАК 2008 р., №3. с.31-33 про відмову у видачі ОСОБА_1 диплома доктора медичних наук;

6) зобов`язати Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України повторно розглянути питання про видачу ОСОБА_1 диплому доктора медичних наук на підставі рішення спеціалізованої вченої ради Харківського державного медичного університету від 26.06.2003 р. про присудження наукового ступеню доктора медичних наук відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року (справа №2а-14768/11/2070) адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України у частині позовних вимог щодо скасування об`яви у Бюлетені ВАК 2008 р., № 3. с. 31-33 про відмову у видачі ОСОБА_1 диплома доктора медичних наук - залишено без розгляду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року (справа №2а-14768/11/2070) адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України про визнання протиправними дій та скасування рішення - задоволено.

Скасовано наказ Вищої атестаційної комісії України №565 від 12.12.2005 р. про забезпечення розгляду атестаційної справи ОСОБА_1 як такої, що надійшла до ВАК України вперше 1 грудня 2005 р.

Скасовано постанову президії ВАК України №32-09/7 від 04 липня 2006 р. про затвердження атестаційного висновку щодо дисертаційної роботи ОСОБА_1 на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук і відмову у видачі диплома доктора медичних наук.

Скасовано постанову президії ВАК України № 37-09/7 від 20 вересня 2007 р. про залишення без задоволення апеляції ОСОБА_1 на постанову на постанову президії ВАК України № 32-09/7 від 04 липня 2006 р. і скасування рішення спеціалізованої вченої ради ХДМУ від 26.06.2003 р. про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора медичних наук.

Скасовано постанову президії ВАК України №9-09/8 від 11.10.2007 р. про залишення без задоволення апеляції ОСОБА_1 на постанову президії ВАК України № 32-09/7 від 04.07.2006 р. і скасування рішення спеціалізованої вченої ради ХДМУ від 26.06.2003 р. про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора медичних наук.

Зобов`язано Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України повторно розглянути питання про видачу ОСОБА_1 диплому докора медичних наук на підставі рішення спеціалізованої вченої ради Харківського державного медичного університету від 26.06.2003 р. про присудження наукового ступеню доктора медичних наук відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.56-58).

Не погоджуючись з вказаним рішенням Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України звернулось до Харківського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 р. апеляційну скаргу залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 р. залишено без змін (а.с.59-61).

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 03.09.2014 року касаційну скаргу Міністерства освіта науки, молоді та спорту України відхилено, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року залишено без змін (а.с.62-64).

Слід вказати, що Указом Президента України від №1085/2010 від 09 грудня 2010 р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» (пункт 2) ліквідовано Вищу атестаційну комісію України, а її функції покладено на Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Таким чином правонаступником Вищої атестаційної комісії України було Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України (наразі Міністерство освіти і науки України).

На виконання п. 6 постанови Харківського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 р. №2а-14768/11/2070, якою суд зобов`язав Міністерство освіти і науки України повторно розглянути питання про видачу ОСОБА_1 диплома доктора медичних наук на підставі рішення спеціалізованої вченої ради Харківського державного медичного університету від 26 червня 2003 р. про присудження наукового ступеня доктора медичних наук, експертна рада рекомендувала направити дисертацію та атестаційну справу ОСОБА_1 у спеціалізовану вчену раду Д 08.601.02 ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» та ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України».

Висновками атестаційного висновку щодо дисертаційної роботи на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук ОСОБА_1 , МОН рекомендовано Атестаційній колегії скасувати рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26 червня 2003 р., протокол №15 про присудження ОСОБА_1 ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.11 «Кардіологія».

Відповідно до підпунктів 34, 35 37 пункту 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Указом Президента України від 25 квітня 2013 року № 240, Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. 567, Положення про атестаційну колегію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14 вересня 2011 року № 1059, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 р. за №1169/19907, та на підставі рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 26 лютого 2015 року міністром Міністерства освіти і науки України 26.02.2015 р. прийнято наказ №217, яким скасовано рішення спеціалізованих вчених рад Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26 червня 2003 року протокол №15 про присудження наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 «Кардіологія» та відмовлено у видачі диплома доктора медичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку.

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України по відмові у поновлені строку на подачу апеляції на рішення МОН від 26.02.2015 року про скасування рішення спеціалізованої вченої ради і відмову у видачі диплома доктора медичних наук;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України передати на розгляд атестаційної колегії МОН заяву позивача від 14.09.2015 року про поновлення строку на подачу апеляції, поновити строк і створити апеляційну комісію для розгляду апеляції позивача по суті поставлених в ній питань.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2016 р. (справа №820/11118/15) адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови в створенні апеляційної комісії за апеляцією ОСОБА_1 від 04.08.2015 року на рішення МОН від 26.02.2015 року про скасування рішення спеціалізованої вченої ради і відмови у видачі диплома доктора медичних наук.

Зобов`язано Міністерство освіти і науки України створити апеляційну комісію для розгляду апеляції ОСОБА_1 на рішення МОН від 26.02.2015 року про скасування рішення спеціалізованої вченої ради і відмови у видачі диплома доктора медичних наук.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с.65-68).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 р. апеляційну скаргу залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2016 р. залишено без змін (а.с.69-72).

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 19.10.2016р. касаційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2016 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 р. залишено без змін (а.с.73-82).

В порядку виконання рішення суду наказом №750 від 01.07.2016 р. утворено апеляційну комісію для розгляду апеляції ОСОБА_1 на рішення Атестаційної колегії Міністерства від 26 лютого 2015 року про скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26 червня 2003 року, протокол № 15, про присудження йому наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 «Кардіологія», призначивши головою апеляційної комісії члена атестаційної колегії ОСОБА_2 , доктора медичних наук, професора, ректора Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова МОЗ України.

Висновками апеляційної комісії, утвореної для розгляду апеляції позивача дисертація ОСОБА_1 «Особливості патогенезу, перебігу захворювання та лікування хворих з поєднаною патологією: ішемічною хворобою серця і хронічним легеневим серцем» (клініко-експериментальне дослідження) визнано такою, що не відповідає вимогам ВАК України до дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.11. «Кардіологія» як на час захисту, так і на теперішній час.

Пунктом 2 висновків рекомендовано атестаційній колегії МОН України відмовити у задоволенні апеляції ОСОБА_1 на рішення атестаційної колегії Міністерства від 26.02.2015 року про скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.004 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26.06.2003 року протокол №15 про присудження наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 «Кардіологія».

Наказом МОН України від 13.12.2016 року №1509 наказано затвердити висновок апеляційної комісії, утвореної для розгляду апеляції ОСОБА_1 , залишивши в силі пункт 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26 лютого 2015 року №217 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 26 лютого 2015 року» в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26 червня 2003 року, протокол №15, про присудження наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 «Кардіологія» та відмовлено у видачі диплома доктора-медичних наук ОСОБА_1 .

Не погодившись з вказаними діями відповідача, пунктом 4 наказу від 26 лютого 2015 року №217 та пунктом 1 наказу від 13.12.2016 року №1509 позивач звернувся за їх оскарженням до Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2017 р. (справа №820/1099/17) адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними, скасування пунктів наказів та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Скасовано пункт 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26 лютого 2015 року №217 "Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 26 лютого 2015 р." в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26 червня 2003 року протокол №15 про присудження наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 "Кардіологія" та відмови у видачі диплома доктора медичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку.

Скасовано пункт 1 наказу Міністерства освіти і науки України від 13.12.2016 р. №1509 про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 13 грудня 2016 р. в частині затвердження висновку апеляційної комісії, утвореної для розгляду апеляції ОСОБА_1 і залишення в силі пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26 лютого 2015 р. №217 "Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 26 лютого 2015 р." в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26 червня 2003 року протокол №15 про присудження наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 "Кардіологія" та відмови у видачі диплома доктора медичних наук ОСОБА_1 .

Зобов`язано Міністерство освіти і науки України повторно розглянути питання про видачу ОСОБА_1 диплому доктора медичних наук на підставі рішення спеціалізованої вченої ради ХДМУ від 26.06.2003 р. про присудження наукового ступеню доктора медичних наук відповідно до вимог чинного законодавства.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено (а.с. 83-88).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових службових осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. №630 затверджено Положення про Міністерство освіти і науки України (далі за текстом - Положення № 630).

Згідно з п. 1 та 2 Положення №630, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, Міністерство освіти і науки України (МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. МОН у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями МОН є: забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій; забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності (п. 3 Положення № 630, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до п. п. 26, 29, 48, 49, 50 п. 4 Положення № 630, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, МОН, зокрема:

організовує та координує інноваційну діяльність;

здійснює керівництво системою наукової і науково-технічної експертизи;

утворює атестаційну колегію, яка на принципах прозорості та відкритості затверджує рішення вчених рад вищих навчальних закладів (наукових установ) про присвоєння науковим і педагогічним працівникам вчених звань старшого дослідника, доцента та професора, організовує її роботу, розглядає питання про позбавлення зазначених звань, оформляє та видає відповідні атестати, а також розглядає апеляції на рішення атестаційної колегії;

за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти схвалює порядок присудження наукових ступенів спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів (наукових установ) та подає його на розгляд Кабінету Міністрів України;

встановлює порядок присвоєння вченими радами вищих навчальних закладів та науково-технічними радами наукових установ вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, а також порядок позбавлення вчених звань.

Питання присудження наукових ступенів доктора і кандидата наук врегульовано Порядком присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 року №567.

Як встановлено пунктом 3 Порядку №567, розгляд і вирішення питань атестації наукових кадрів здійснює МОН за участю атестаційної колегії, яка діє відповідно до затвердженого ним положення.

Документом, що засвідчує присудження наукового ступеня, є диплом доктора (кандидата) наук, зразок якого затверджено Кабінетом Міністрів України (п.4 Порядку №567).

У відповідності до п.6 Порядку № 567 наукові ступені доктора і кандидата наук присуджують спеціалізовані вчені ради за результатами прилюдного захисту дисертацій.

МОН затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і видає дипломи доктора та кандидата наук.

Згідно з п. 7 Порядку №567 спеціалізована вчена рада несе відповідальність за обґрунтованість прийнятих нею рішень і забезпечує високий рівень вимогливості під час розгляду дисертацій та проведення їх захисту.

У разі порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань присудження наукових ступенів доктора або кандидата наук МОН вживає відповідних заходів аж до скасування рішення ради.

За визначенням п. 9 Порядку №567 дисертація на здобуття наукового ступеня є кваліфікаційною науковою працею, виконаною особисто здобувачем у вигляді спеціально підготовленого рукопису або опублікованої монографії. Підготовлена до захисту дисертація повинна містити висунуті здобувачем науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати, наукові положення, а також характеризуватися єдністю змісту і свідчити про особистий внесок здобувача в науку.

Згідно з п. 10 Порядку №567 докторська дисертація повинна містити наукові положення та науково обґрунтовані результати у певній галузі науки, що розв`язують важливу наукову або науково-прикладну проблему і щодо яких здобувач є суб`єктом авторського права.

Відповідно до п. 16 Порядку №567 вищий навчальний заклад або наукова установа, в якій виконувалася дисертація або до якої був прикріплений здобувач, проводить попередню експертизу дисертації та робить висновок про наукову та практичну цінність її результатів. Висновок видається здобувачеві не пізніше ніж через два місяці після надходження для попередньої експертизи кандидатської та не пізніше ніж через три місяці - докторської дисертації і включається до переліку документів, які подаються здобувачем до спеціалізованої вченої ради.

Як встановлено пунктом 20 Порядку №567, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, про прийняття дисертації до захисту і призначення офіційних опонентів спеціалізована вчена рада надсилає МОН повідомлення у порядку, встановленому МОН.

Згідно з п. 22 Порядку №567, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, прилюдний захист дисертації проводиться на засіданні спеціалізованої вченої ради, яке вважається правоможним у разі, коли в його проведенні взяло участь не менш як дві третини складу, а також не менш як чотири доктори наук з кожної спеціальності докторської і не менш як три доктори наук із спеціальності кандидатської дисертації (п.23 Порядку № 567).

Відповідно до п. 24 Порядку № 567, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, спеціалізована вчена рада у місячний строк після захисту дисертації надсилає, зокрема, МОН паперовий примірник дисертації разом з атестаційною справою здобувача наукового ступеня, що оформляється згідно з вимогами, встановленими МОН.

Пунктом 26 Порядку №567 передбачено, що у МОН розглядаються документи атестаційних справ здобувачів наукових ступенів та проводиться експертиза дисертацій з метою здійснення контролю за дотриманням спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, про що готується висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН.

МОН може надсилати дисертацію та атестаційну справу здобувача для додаткового розгляду (колективного рецензування): до іншої спеціалізованої вченої ради в установленому МОН порядку; до вищого навчального закладу або наукової установи.

Якщо під час проведення експертизи дисертації встановлено порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, то МОН скасовує рішення ради про присудження наукового ступеня.

Якщо рішення ради про присудження наукового ступеня скасовано МОН, то дисертація може бути подана до захисту повторно до іншої спеціалізованої вченої ради після доопрацювання не раніше ніж через рік з дня прийняття такого рішення МОН. Захист такої дисертації відбувається за погодженням з МОН.

Повторний розгляд дисертації та атестаційної справи у МОН здійснюється за рішенням суду із залученням фахівців, які не брали участі у попередній експертизі дисертації (п.29 Порядку № 567).

Судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року (справа №2а-14768/11/2070) було встановлено порушення правил та вимог законодавства, у зв`язку з чим судом зобов`язано МОН повторно розглянути питання про видачу позивачу диплому доктора медичних наук.

За результатами повторного розгляду питання про видачу позивачу диплому доктора медичних наук відповідачем 26.02.2015 р. прийнято наказ №217, яким скасовано рішення спеціалізованих вчених рад Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26 червня 2003 року протокол №15 про присудження наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 «Кардіологія» та відмовлено у видачі диплома доктора медичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку.

За результатами розгляду апеляції позивача наказом МОН України від 13.12.2016 року №1509 залишено в силі пункт 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26 лютого 2015 року №217 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 26 лютого 2015 року» в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26 червня 2003 року, протокол №15, про присудження наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 «Кардіологія» та відмовлено у видачі диплома доктора-медичних наук ОСОБА_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2017 р. (справа №820/1099/17) скасовано пункт 4 наказу МОН України від 26.02.2015 року №217 та пункт 1 наказу МОН України від 13.12.2016 р. №1509, у зв`язку з чим судом зобов`язано МОН повторно розглянути питання про видачу позивачу диплому доктора медичних наук.

Зі змісту рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2017 р. (справа №820/1099/17) вбачається, що підставою для скасування вказаних пунктів наказів стали встановлені судом обставини того, що фактично повторна експертиза дисертації позивача відповідачем не призначалася. До того ж, в оскаржуваних наказах МОН відсутнє посилання про призначення і проведення саме повторної експертизи.

Таким чином, у вказаній справі суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано вимог Положення про організацію та проведення наукової та науково-технічної експертизи та Закону України «Про наукову та науково-технічну експертизу».

Крім того, судом у вказаній справи встановлено, що головою ради Д 08.601.02 було призначено ОСОБА_3 , однак останній був головою експертної ради ВАК України, що є порушенням вимог Порядку.

Також, судом зазначено, що у атестаційному висновку не вказано дату його складання, ким або яким органом складений, а також мас місце невідповідність дійсності викладеній у ньому інформації щодо року в якому присуджено позивачу науковий ступінь та кількості публікацій позивача.

Суд зазначає, що згідно з статті 16 Закону України «Про наукову та науково-технічну експертизу» повторна наукова і науково-технічна експертиза може проводитися:

у разі порушення встановлених вимог і правил під час проведення первинної експертизи;

на вимогу замовника експертизи чи автора розробки за наявності обґрунтованих претензій до висновку первинної експертизи.

Відповідно до пункту 2.4 Положення про організацію та проведення наукової та науково-технічної експертизи повторна експертиза призначається в разі порушення встановлених вимог і правил під час проведення первинної експертизи, на вимогу замовника експертизи та наявності його обґрунтованих претензій до висновку первинної експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2017 р. (справа №820/1099/17) відповідачем повторно розглянуто питання про видачу позивачу диплому доктора медичних наук.

Так, за участю експертної ради з питань проведення експертизи дисертацій МОН України з клінічної медицини (внутрішні хвороби) було визначено експертів, докторів медичних наук за спеціальністю 14.01.11 «Кардіологія», які раніше не брали участі в експертизі дисертації позивача, а саме: ОСОБА_4 (ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф.Чеботарьова НАМН України»); ОСОБА_5 (Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України); ОСОБА_6 (Запорізький державний медичний університет МОЗ України), та яким доручено провести експертизу дисертації ОСОБА_1 , що підтверджується Протоколом №5/17 від 29.11.2017 року та відповідними листами МОН України (а.с. 113-116).

Крім того, члену експертної ради ОСОБА_6 було доручено провести поглиблене вивчення дисертації позивача, що відображено у пункті 1.3 Протоколу №2/19 засідання експертної ради від 27.03.2019 року (а.с. 117-118).

Рецензії вказаних експертів розглянуті експертною радою 25.09.2019 року (Протокол 4/19) (а.с. 119-122), за висновками якої визнано, що дисертація не відповідає вимогам пункту 10 Порядку присудження наукових ступенів в тій частині, що докторська дисертація повинна містити наукові положення та науково обґрунтовані результати у певній галузі науки, що розв`язують важливу наукову або науково-прикладну проблему і щодо яких здобувач є суб`єктом авторського права, та запропоновано скасувати рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26 червня 2003 року про присудження позивачу наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 «Кардіологія».

Отже, підставою для прийняття вказаного рішення експертною радою стали наведені зауваження та висновки, які вказують на порушення позивачем загальних вимог до дисертації, передбачених пунктом 9 Порядку №567 та вимог до докторських дисертацій, передбачених пунктом 10 Порядку №567, а саме: дисертація позивача не містить наукових положень, не містить науково обґрунтованих результатів у галузі медичних наук, що розв`язують важливу наукову або науково-прикладну проблему і щодо яких здобувач є суб`єктом авторського права.

Такі висновки надані залученими експертами для проведення повторної експертизи дисертації позивача у їх рецензіях з детальним аналізом дисертації позивача, що вбачається з Протоколу засідання експертної ради від 25.09.2019 року №4/19 (а.с. 119-122).

За вказаних обставин та враховуюче те, що спеціалізована вчена рада відповідно до вимог пункту 7 Порядку №567 несе відповідальність за обґрунтованість прийнятих нею рішень і забезпечує високий рівень вимогливості під час розгляду дисертацій та проведення їх захисту, відповідачем прийнято оскаржуваний наказ від 15 жовтня 2019 р. №1301 "Про затвердження рішень атестаційної колегії Міністерства від 15 жовтня 2019 року" в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26 червня 2003 року, протокол №15, про присудження наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 "Кардіологія" та відмови у видачі диплома доктора медичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку.

Стосовно відсутності у атестаційному висновку (а.с. 38-51) дати його складання, ким або яким органом складений, а також невідповідність дійсності викладеній у ньому інформації щодо року в якому присуджено позивачу науковий ступінь та кількості публікацій позивача, суд зазначає, що вказане не свідчить про відсутність підстав для прийняття оскаржуваного наказу в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26 червня 2003 року та відмови у видачі диплома доктора медичних наук позивачу на підставі цього висновку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про дотримання відповідачем процедури повторного розгляду дисертації позивача та обґрунтованість наказу МОН України від 15 жовтня 2019 р. №1301 в оскаржуваній частині, винесеного з підстав порушення спеціалізованою вченою радою вимог пункту 7 Порядку №567.

Посилання позивача на порушення відповідачем строку розгляду його дисертації, передбаченого п. 28 Порядку №567, суд не приймає до уваги, оскільки вказаним п. 28 Порядку №567 передбачено, що за особливих обставин, які потребують більш тривалого строку для проведення експертизи дисертації, питання щодо його продовження вирішує МОН у кожному конкретному випадку, про що інформується спеціалізована вчена рада. При цьому, судом враховано, що розгляд дисертації позивача відбувався чотири рази та не отримано за цей час жодного позитивного висновку, що потребує більш тривалого строку для проведення експертизи дисертації позивача.

Щодо не спростування експертами та експертною радою позитивних висновків, одержаних на етапі розгляду дисертації позивача у спеціалізованій вченій раді, суд враховує положення п. 26 Порядку №567, яким визначено, що у МОН проводиться експертиза дисертацій з метою здійснення контролю за дотриманням спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, що і було проведено при повторному розгляді дисертації позивача.

Стосовно твердження позивача про відсутність зауважень до його дисертації, суд відмічає, що залучені експерти для проведення повторної експертизи дисертації позивача надали свої негативні рецензії з детальним аналізом дисертації позивача, про що зазначено вище.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування окремого положення індивідуального акта та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 14 вересня 2020 року.

Суддя Заічко О.В.