Рішення № 91567268, 14.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 р. Справа № 520/9204/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Тітова О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 28.12.2013 року по 20.11.2017 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати за період з 28.12.2013 року по 13.12.2019 року та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 28.12.2013 року по 20.11.2017 року, яка визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати», «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач нарахував та виплатив пенсію позивачу за втратою годувальника за період з 28.12.2013 по 20.11.2017 з порушенням строків встановлених законом, у зв`язку із чим у позивача виникло право на компенсацію втрати частини доходів. Також позивач вважає, що вказаними діями ОСОБА_1 завдано моральну шкоду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідачем-1, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, надано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволені позову у зв`язку з тим, що ні порушення встановлених строків виплати, ні затримки у виплаті доходів не відбулося.

Щодо відшкодування моральної шкоди, відповідач вказує, що позивач не надає жодних доказів приниження її честі та гідності з боку бездіяльності Управління. Розмір відшкодування моральної шкоди зазначає самостійно та також не надає жодних доказів для його обґрунтування.

Відповідачем-2, Головним управлінням Державної казначейської служби у Харківській області, надано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволені позову у зв`язку з тим, що казначейство відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету. Разом з цим, Головне управління не має відповідних бюджетних призначень за програмою КПКВ 3504040 або КПКВ 3504030 та повноважень щодо виплати позивачу коштів на відшкодування шкоди, тому рахунки на зазначені цілі в Головному управлінні не відкриті. Крім того, Головне управління не мало ніяких стосунків з позивачем та не порушувало інтересів та охоронюваних законом прав позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 у справі №520/7433/19, яке набрало законної сили, встановлено.

Відповідно до свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 .

15.04.2014 ОСОБА_1 (дочка померлого ОСОБА_2 ) звернулася до управління ПФУ у Московському районі м. Харкова із заявою про виділення долі з пенсії за втратою годувальника та отримала відмову.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/7433/19 від 23.08.2019 було зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, виділити долю з пенсії у зв`язку із втратою годувальника та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію у зв`язку із втратою годувальника за період з 28.12.2013 року по 20.11.2017 року.

Вказане рішення суду від 23.08.2019 року набрало законної сили 21.10.2019 року.

На виконання рішення суду від 23.08.2019 року ОСОБА_1 було нараховано та виплачено 13.12.2019 пенсію за втратою годувальника за період з 28.12.2013 року по 20.11.2017 року у розмірі 30491,67 грн., що підтверджується квитанцією АТ «Укрпошта» від 13.12.2019 року.

18.02.2020 ОСОБА_1 поштою направила до ГУ УПФУ у Харківській області заяву про нарахування та виплату їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 28.12.2013 по 20.11.2017.

Заяву від 18.02.2020 відповідач отримав 20.02.2020, що підтверджується трекінгом ПАТ "Укрпошта".

Заява не була розглянута ГУ ПФУ у Харківській області.

Не погоджуючись із протиправною бездіяльністю ГУ ПФУ у Харківській області, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом також просить стягнути з Державного бюджету України на свою користь 10 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Щодо позовних вимог визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати за період з 28.12.2013 року по 13.12.2019 року та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 28.12.2013 року по 20.11.2017 року, суд зазначає наступне.

За статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Згадані вище статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону; а також порядок обчислення суми компенсації.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 №59, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2018 року (справа №521/940/17).

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо своєчасної виплати пенсії позивачу за період з 28.12.2013 по 20.11.2017 є безпідставними, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої допомоги), а не виконання рішення суду.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на відповідну компенсацію втрати частини доходів, розрахунок якої повинен провести Відповідач- 1. У зв`язку із цим Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області допустило протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 28.12.2013 року по 20.11.2017 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України) (п. 57).

Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 10000,00 гривень позивач пов`язує з отримуванням пенсії в значно меншому розмірі та відсутністю перерахунку у відповідності до норм діючого законодавства.

Проте, суд зазначає про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди, оскільки жодних належних доказів її завдання не подано та нічим не підтверджено заявлену співмірність.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.246, 257, 258, 263, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 28.12.2013 року по 20.11.2017 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати за період з 28.12.2013 року по 13.12.2019 року та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 28.12.2013 року по 20.11.2017 року, яка визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати», «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов