Рішення № 91567137, 08.09.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2020 р. Справа № 480/1933/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Нікітас К.В.,

представника позивача - Хижняк З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС, Слобожанської митниці Держмитслужби про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення коштів за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці ДФС в якому з урахуванням уточнень просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 16.03.2020 № 101 -о "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- негайно поновити на раніше займаній посаді старшого державного інспектора відділу чергових Сумської митниці ДФС;

- стягнути з відповідача на його користь кошти за час вимушеного прогулу;

- стягнути з відповідача на його користь кошти за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 7213,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював у Сумській митниці ДФС та з 12.12.2018 обіймав посаду старшого державного інспектора відділу чергових Сумської митниці ДФС.

23 грудня 2019 року позивача попереджено про наступне звільнення 24 лютого 2020 року у зв`язку з реорганізацією Сумської митниці шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби України.

Наказом відповідача № 101-о від 16.03.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ", після завершення перебування у стані тимчасової непрацездатності, позивача звільнили з посади у зв`язку з реорганізацією Сумської митниці ДФС шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби України відповідно до п.1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та п.1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Позивач вважає, що звільнення у зв`язку із реорганізацією шляхом приєднання відбулося з порушенням вимог, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", без дотримання наданих законодавством про працю гарантій працевлаштування, а саме: одночасно з попередженням про звільнення відповідачем не виконано вимог ч. 3 ст.49-2 КЗпП України щодо обов`язку запропонувати всі наявні вакантні посади, незалежно від того, у якому структурному підрозділі позивач працював. Позивач зазначає, що йому не було запропоновано жодної із посад у Слобожанській митниці як під час попередження, так і з пропозицією про переведення роботодавець не звертався і протягом усього строку попередження до звільнення, тобто, відповідачем не вжито вичерпних заходів щодо працевлаштування позивача; не з`ясовувалося питання про те, чи має позивач переважне право на залишення на роботі. При цьому, позивач є інвалідом 2 групи.

Також позивач вважає, що оскаржуваний наказ за формою не відповідає вимогам діючого законодавства.

Ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача надав суду відзив на позов в якому проти позовних вимог заперечує з огляду на таке.

Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2019р. №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» (далі - Постанова № 858) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби, зокрема Слобожанську митницю Держмитслужби. Відповідно до пункту 2 Постанови № 858 реорганізовано територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби. У тому числі, Харківську митницю ДФС та Сумську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби.

Відповідач зазначає, що прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Зокрема, частиною 5 статті 22 Закону України «Про державну службу» передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Відповідач вважає, що виходячи з аналізу положень ст.ст. 21, 22, 41, 87 Закону України «Про державну службу» вбачається, що при реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби в новоствореному органі, а не обов`язком.

Стосовно тверджень Позивача про те, що оскаржуваний наказ не містить інформації про звільнення за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої він був, відповідач зазначає, що законодавство про державну службу не передбачає обов`язку керівника державної служби отримувати таку згоду.

Також відповідач вважає, що не спростовує правомірності оскаржуваного наказу посилання позивача про наявність в нього інвалідності, оскільки позивача звільнено із займаної посади не з мотивів наявності у нього інвалідності, а на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач посилається на Закон України «Про державну службу» в редакції, що не діяла на момент його звільнення.

Ухвалою суду було задоволено клопотання позивача та залучено Слобожанську митницю Держмитслужби в якості співвідповідача.

Представник Слобожанської митниці Держмитслужби надав суду відзив в якому проти позовних вимог заперечує з тих же підстав, що і представник Сумської митниці.

Зокрема, у відзиві зазначено, що на момент звільнення позивача законодавство не передбачало обов`язку пропонування державним службовцям, які працюють у органі, що реорганізується, посад державної служби у новоутвореному органі.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач займав посаду старшого державного інспектора відділу чергових Сумської митниці ДФС. Натомість згідно з штатним розписом Слобожанської митниці Держмитслужби на 2020 рік, посад старшого державного інспектора у відділі чергових митниці не передбачено. А отже, призначення особи, яка займала посаду старшого державного інспектора на посаду головного державного інспектора може відбутися лише у зв`язку з перемогою такої особи у конкурсі на зайняття вакантної посади.

Позивач також надав суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що Закон України «Про державну службу» підлягає застосуванню в редакції, що діяла на момент його попередження про наступне звільнення.

Позивач вважає, що працевлаштування попередженого про звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівника є обов`язком роботодавця і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватися добросовісно без застосування надмірного формалізму, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин. Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Ухвалою суду було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача надала заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача коштів за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 7213,92 грн. Ухвалою суду було прийнято зазначену відмову від позовних вимог та закрито провадження у справі в цій частині. Решту позовних вимог представник позивача підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідачів в судових засіданнях проти позову заперечувала та просила у задоволенні позовних вимог відмовити. В судове засідання 08.09.2020 не з`явилася, причин неявки суду не повідомила, направила поштовим відправленням письмові пояснення щодо розрахунку середнього заробітку позивача (а.с. 2 - 6, т.2).

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, позивач працював у Сумській митниці ДФС, з 12.12.2018 обіймав посаду старшого державного інспектора відділу чергових Сумської митниці ДФС, безперервна вислуга у митних органах складає 21 рік 11 місяців, має звання радника податкової та митної справи 3 рангу, державний службовець категорії "В".

23 грудня 2019 року позивача попереджено про наступне звільнення 24 лютого 2020 року у зв`язку з реорганізацією Сумської митниці шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби України (а.с. 12, т.1).

Наказом відповідача № 101-о від 16.03.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади у зв`язку з реорганізацією Сумської митниці ДФС шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби України відповідно до п.1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та п.1 ч.І ст. 87 Закону України «Про державну службу» (а.с. 13, т.1).

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою та шостою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу». Пунктом 1 ст.1 цього Закону визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Згідно ч.ч.1,2 ст.3 Закону України «Про державну службу», цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Частинами 2 - 3 ст.5 Закону України «Про державну службу» передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.83 Закону України «Про державну службу», державна служба припиняється: за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначені, статтею 87 Закону України «Про державну службу», зокрема, відповідно до п.1 ч.1 цієї статті підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

При цьому суд зазначає, що процедура вивільнення державних службовців у разі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури нормами Закону України «Про державну службу» (в редакції на час попередження позивача про наступне звільнення) не передбачена.

Відтак, в цій частині на державних службовців поширюється дія норм законодавства про працю.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Водночас, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина 2 статті 40 КЗпП України ).

Статтею 42 Кодексу законів про працю України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Відповідно до ст.49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно з частинами 1-2 статті 21 Закону України «Про державну службу» вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим законом.

Зокрема, частиною 5 статті 22 Закону України «Про державну службу» передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Умови переведення державних службовців на іншу посаду без обов`язкового проведення конкурсу визначені статтею 41 Закону України «Про державну службу», зокрема відповідно до положень частини 1 вказаної статті державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу:

1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення;

2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну службу» рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

З матеріалів справи суд вбачає, Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2019р. №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» (далі - Постанова № 858) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби, зокрема Слобожанську митницю Держмитслужби.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 858 реорганізовано територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби. У тому числі, Харківську митницю ДФС та Сумську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби.

07.11.2019 Слобожанську митницю Держмитслужби внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з наказом Державної фіскальної служби України від 25.11.2019 № 30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» розпочато реорганізацію митниць ДФС відповідно до пункту 2 Постанови № 858 (а.с. 10, т.1).

З матеріалів справи суд вбачає, що до звільнення позивач обіймав посаду старшого державного інспектора відділу чергових Сумської митниці ДФС.

Відповідно до інформації, викладеної в Доповідній записці в.о. начальника управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу на ім`я в.о. начальника Слобожанської митниці Держмитслужби, штатний розпис Слобожанської митниці Держмитслужби на 2019 рік затверджений 29.11.2019 та передбачає 824 штатні одиниці. У період з 03.12.2019 по 03.01.2020 з Харківської митниці ДФС переведено 579 посадових осіб, з Сумської митниці ДФС переведено 135 посадових особи. Станом на 03.01.2020 в Слобожанській митниці Держмитслужби наявні 110 вакантних посад (з них 26 посад, що віднесені до посад категорії «Б», 84 посади, що віднесені до категорії «В») (а.с. 29 - 30, т.1). Інформацію, викладену в зазначеній Доповідній записці відповідачі не заперечували.

Згідно штатного розпису Слобожанської митниці Держмитслужби на 2020 рік, до її складу входять, зокрема:

- Митний пост «Суми», в якому передбачено 6 одиниць штатних посад старшого державного інспектора (а.с. 132, т.1);

- Митний пост «Юнаківка» в якому передбачено 6 одиниць штатних посад старшого державного інспектора та 3 одиниці штатних посад державного інспектора (а.с. 132, т.1);

- Митний пост «Білопілля» в якому передбачено 4 одиниці штатних посад старшого державного інспектора та 5 одиниць штатних посад державного інспектора (а.с. 132, т.1);

- Відділ митного оформлення «Велика Писарівка» в якому передбачено 6 одиниць штатних посад старшого державного інспектора та 4 одиниці штатних посад державного інспектора (а.с. 132, т.1);

- Відділ митного оформлення «Краснопілля» в якому передбачено 2 одиниці штатних посад старшого державного інспектора та 2 одиниці штатних посад державного інспектора (а.с. 133, т.1);

Також згідно інформації наданої відповідачем, станом на 16.03.2020 (день звільнення позивача) в Слобожанській митниці Держмитслужби були вакантні 2 посади старшого державного інспектора (а.с. 148, т.1).

Судом встановлено, що позивача попереджено про наступне вивільнення 23.12.2019 року, при цьому в порушення зазначених вище норм Кодексу законів про працю України ні під час попередження, ні протягом часу до прийняття наказу про звільнення позивача, жодної посади у Слобожанській митниці Держмитслужби йому не пропонувалося. Цей факт представники відповідачів не заперечували.

Отже суд зазначає, що відповідачі в порушення вимог КзПП України не виконали свого обов`язку та не запропонували інші посади, що відповідають рівню освіти і кваліфікації позивача, які з`явилися з дня попередження про наступне вивільнення по день звільнення - з 23.12.2019 по 16.03.2020.

Доказів відсутності можливості працевлаштування позивача з моменту попередження про наступне звільнення до моменту звільнення відповідачами також не подано.

При цьому, твердження відповідачів, що виходячи з аналізу положень ст. 87 Закону України «Про державну службу» вбачається, що при реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби в новоствореному органі, а не його обов`язком, суд вважає безпідставним.

Так, Законом України, від 14.01.2020, № 440-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" у статті 87 Закону України «Про державну службу» частину третю доповнено новим абзацом першим такого змісту:

"3. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1 1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".

Суд зазначає, що зазначена редакція ст.87 Закону України «Про державну службу» набула чинності 13.02.2020, тоді як позивача було попереджено про наступне вивільнення 23.12.2019, а згідно вимог Кодексу законів про працю України обов`язок щодо пропонування інших посад працівнику виникає у роботодавця одночасно з попередженням про звільнення. Судом встановлено, що відповідачі з 23.12.2019 мали можливість та були зобов`язані запропонувати позивачу всі вакантні рівнозначні та нижчі посади в Слобожанській митниці Держмитслужби, але в порушення вимог законодавства такого обов`язку не виконали, чим порушили права позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, виходячи з викладеного вище суд вважає, що відповідачі не довели правомірності прийнятої ним наказу про звільнення ОСОБА_1 .

Абзацом 1 ст.235 КЗпп України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнятий не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, за відсутності необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення якого він спрямований.

Відтак позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу від 16.03.2020 № 101-о "Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлення його на раніше займаній посаді старшого державного інспектора відділу чергових Сумської митниці ДФС є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Також відповідно до абз.2 ст.235 КзПП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розмір грошового зобов`язання, що підлягає стягненню визначається відповідно до приписів Порядку №100, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року, згідно з якою середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку № 100).

Зі змісту пункту 5 Порядку №100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку. Важливою ознакою, яка підтверджує опосередковано те, що виплата за вимушений прогул є заробітною платою, є те, що вона обчислюється саме у прив`язці до часу такого стану працівника, коли він вимушений був (не з його вини) не виконувати свою трудову функцію.

Відповідно до матеріалів справи, позивача звільнено з займаної посади 16.03.2020, відтак період вимушеного прогулу позивача тривав з 17 березня 2020 по 8 вересня 2020 року.

Згідно із пунктом 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата, доплати і надбавки (у тому числі, за високі досягнення в праці (високу майстерність), умови праці, вислугу років та винагорода за підсумками річної роботи тощо), премії (включаються в заробіток того місяця, на який вони дають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату), індексація. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Відповідно до пп 6 пункту 4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Таким чином, як випливає з аналізу Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати до її розрахунку не включаються виплати, які мають одноразовий та несистематичний характер.

У матеріалах справи міститься довідка про розмір середньої заробітної плати позивача за січень та лютий 2020 року. Відповідно до якої у січні 2020 року позивачу нараховано 8970,44 грн, у лютому 5674,41 грн. (а.с. 216, т.1).

Судом встановлено, що позивач працював змінами по 24 години за графіком, оплату отримував за фактично відпрацьовані години (а.с. 206 - 210, т.1). Отже розрахунок часу вимушеного прогулу позивача повинен здійснюватися виходячи із кількості робочих годин. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного суду від 24 квітня 2020 року по справі №815/5976/14, адміністративне провадження №К/9901/40910/18.

З довідки про розмір середньої заробітної плати позивача, суд вбачає, що середньогодинна заробітна плата позивача складає 54,04 грн. Під час судового розгляду представники сторін не заперечували вказаний факт.

Вимушений прогул позивача тривав з 17 березня 2020 року по 08 вересня 2020.

У листі Міністерства соціальної політики України від 29.07.2019 року №1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік», норма тривалості робочого часу при 40-ка годинному робочому тижні визначена у березні 168, квітні 167, травні 151, червні 160, липні 184, серпні 160, вересні 176 (а.с. 13-15, т.2).

З 17 по 31 березня 2020 року кількість робочих годин становить 81,29 годин (168/31*15).

З 01 по 08 вересня 2020 року кількість робочих годин ставить 46,93 (176/30*8).

Виходячи з наведеного, розрахункова кількість робочих годин за час вимушеного прогулу з 17 березня 2020 року по 08 вересня 2020 року становить 950,22 (81,29+167+151+160+184+160+46,93).

Таким чином, сума, яка підлягає виплаті позивачу за час вимушеного прогулу становить 51350,09 грн (950,22*54,04).

При цьому суд вважає, що вказана сума підлягає стягненню із Слобожанської митниці Держмитслужби, оскільки згідно Повідомлення Головного управління Державної казначейської служби України, 02.01.2020 року було закрито всі рахунки Сумської митниці ДФС (а.с. 49).

Згідно з нормами абзацу другого частини 10 статі 51 Бюджетного кодексу України у разі ліквідації або реорганізації державних органів у поточному бюджетному періоді забезпечення їх діяльності у наступному бюджетному періоді до завершення процедур ліквідації або реорганізації здійснюється в межах видатків, передбачених новим державним органам, які визначені правонаступниками чи яким передаються функції органів, що ліквідуються або реорганізуються.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС, Слобожанської митниці Держмитслужби про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення коштів за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Сумської митниці ДФС від 16.03.2020 № 101-О "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на посаді старшого державного інспектора відділу чергових Сумської митниці ДФС.

Стягнути з Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43332958) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 51 350,09 грн. (п`ятдесят одна тисяча триста п`ятдесят гривень 09 коп.).

Допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу чергових Сумської митниці ДФС та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 8 916,61 грн. (вісім тисяч дев`ятсот шістнадцять гривень 61 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.09.2020 року

Суддя В.О. Павлічек