Рішення № 91566778, 11.09.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 вересня 2020 року м. Рівне №460/4884/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М. Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Городищенська виправна колонія №96» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Державної установи «Городищенська виправна колонія №96» (далі іменується - відповідач ), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо безпідставного поміщення в одиночну камеру й утримування в ній; зобов`язати відповідача перевести позивача з одиночної камери у двомісну.

Заяви по суті справи.

Позивач у позовній заяві вказав, що працівниками установи його було поміщено в одиночну камеру без постанови начальника колонії та наявності виняткових обставин, що суперечить вимогам КВК України. Тому, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач адміністративний позов не визнав, подав відзив, в обґрунтування якого зазначив, що позивач не перебуває в одиночній камері, а в одномісній, оскільки у двомісній камері проводиться ремонт. Таким чином, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 13.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 відбуває покарання у Державній установі «Городищенська виправна колонія №96».

Позивач звернувся до відповідача з заявою щодо роз`яснення причини поміщення його в одиночну камеру.

Відповідач листом від 25.03.2020 №17/1303 повідомив ОСОБА_1 , що він не утримується в одиночній камері, а в одномісній з огляду на проведення ремонтних робіт у двомісних камерах.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає, що таким чином порушено його права, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За правилами частини першої статті 7 КВК України, держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (частина 2 статті 7 КВК України).

Правовий статус засуджених, гарантії захисту їхніх прав, законних інтересів та обов`язків; порядок застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядок діяльності; нагляд і контроль за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними, врегульовано Кримінально-виконавчим Кодексом України (далі - КВК України).

Статтею 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) передбачено, що кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Згідно з статтею 2 КВК України кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями статті 3 КВК України встановлено, що до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

Відповідно частин 1, 2, 4 статті 7 КВК України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.

Частиною першою статті 102 КВК України визначено, що режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно- правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.

Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

Статтею 150 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що засуджені до довічного позбавлення волі чоловіки відбувають покарання у секторах максимального рівня безпеки виправних колоній середнього рівня безпеки та виправних колоніях максимального рівня безпеки. Засуджені до довічного позбавлення волі тримаються окремо від інших засуджених, крім тих, які після відбуття десяти років покарання у приміщеннях камерного типу переведені до звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки.

Відповідно до частини першої статті 151 КВК України засуджені, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, розміщуються в приміщеннях камерного типу, як правило, по дві особи і носять одяг спеціального зразка. За заявою засудженого та в інших необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним злочину або при наявності медичного висновку за постановою начальника колонії його можуть тримати в одиночній камері.

Статтею 151-1 КВК України, встановлено, що зміна умов тримання засуджених до довічного позбавлення волі здійснюється в порядку, визначеному статтею 100 цього Кодексу.

Засуджені до довічного позбавлення волі чоловіки можуть бути переведені:

з приміщень камерного типу, в яких тримаються дві особи, до багатомісних приміщень камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки з наданням дозволу на участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру в порядку, встановленому законодавством, - після фактичного відбуття у таких приміщеннях не менш як п`яти років строку покарання;

з багатомісних приміщень камерного типу до звичайних жилих приміщень виправної колонії максимального рівня безпеки - після фактичного відбуття у таких приміщеннях не менш як п`яти років строку покарання.

Засуджені до довічного позбавлення волі, які злісно порушують установлений порядок відбування покарання, можуть бути переведені із звичайних жилих приміщень до приміщень камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки.

Зміна умов тримання не застосовується до засуджених до довічного позбавлення волі, які хворіють на венеричні захворювання, активну форму туберкульозу, та з психічними розладами.

Абзацом 11 пункту 1 розділу ХХХІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 №2823/5, встановлено, що З метою забезпечення безпеки персоналу установ виконання покарань та засуджених, попередження вчинення з їхнього боку злочинів засуджені до довічного позбавлення волі, схильні до втечі, нападу на адміністрацію установи виконання покарань та захоплення заручників, можуть переводитися до інших камер з обов`язковим врахуванням психологічної сумісності засуджених.

Отже, діючим законодавством України, що регламентує порядок та умови відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі, передбачено утримання таких засуджених в приміщеннях камерного типу, як правило, по двоє. Після відбуття відповідно терміну в приміщеннях камерного типу, в яких тримаються дві особи, такі засуджені можуть бути переведені до багатомісних приміщень камерного типу, а згодом - до звичайних жилих приміщень виправної колонії максимального рівня безпеки.

Тобто КВК України та Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань не передбачено за звичайних умов переведення засуджених до довічного позбавлення волі до одиночних камер (утримання одних, в одномісній камері).

Єдиним виключенням з даного правила є (не рахуючи притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді поміщення до ПКТ, ДІЗО, карцеру на певний строк) утримання засудженого до довічного позбавлення волі в одиночній камері з метою захисту від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним нового злочину або за наявності медичного висновку за постановою начальника або заявою самого засудженого.

При цьому, надані матеріали відповідачем підтверджують факт тимчасового перебування позивача в одномісній камері у зв`язку з проведенням ремонтних робіт у двомісних камерах.

Так, після проведення капітального ремонту в гуртожитку №4 сектору максимального рівня безпеки відповідача згідно Акту вимірювання площі приміщень структурних дільниць в установі облаштовано вісім двомісних камер, в сімох з яких розміщені засуджені. У восьмій двомісній камері проводяться ремонтні роботи, що підтверджено наявними в матеріалах справи актом вимірювання площі та довідкою інженера-будівельника ВІГЗ.

Суд констатує той факт, що тимчасове поміщення позивача в одномісну камеру на період проведення ремонтних робіт в інших камерах тримання, має легітимну мету та не є свавільним рішенням виправного органу.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено правомірність своїх дій у порядку статті 77 КАС України, в той час як позивачем позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов до задоволення не підлягає.

В зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (Державна установа «Городищенська виправна колонія №96», село Городище, Рівненський район, Рівненська область, 35341) до Державної установи «Городищенська виправна колонія №96» (село Городище, Рівненський район, Рівненська область, 35341; код ЄДРПОУ 08564386) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 11 вересня 2020 року.

Суддя К.М. Недашківська