Рішення № 91566561, 15.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3382/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОБУС 365” до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОБУС 365” до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000234/2 від 11.11.2019р. за митною декларацією №UA500060/2019/036522 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00772.

Ухвалою суду від 07.07.2020р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що 05.07.2019р. між позивачем та компанією AUTOBUS&PARTNER було укладено контракт № 10/5711 купівлі-продажу пасажирського автобусу MAN А 21, 2009 року випуску, номер кузова (VIN) - НОМЕР_1 за ціною, встановленою у п. 2.2. Контракту, - 4 500,00 євро. Позивач вказав, що з метою митного оформлення товару позивачем були подані до Одеської митниці ДФС України митна декларація ТОВ «АВТОБУС 365» на виконання вимог статті 335 та 53 Митного кодексу України та наступні документи: контракт №10/5711 від 05.07.2019р.; інвойс № 212019 від 06.07.2019р.; сертифікат про походження товару форми EUR 1 № А658512 від 21.10.2019р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 21.10.2019р.; платіжне доручення № 30 від 25.07.2019р.; платіжне доручення № 10. від 18.10.2019р.; звіт № 11/2 від 29.10.2019р. про визначення ринкової вартості КТЗ MANA 21LIONSCITY, (VIN) НОМЕР_1 , 2009 р.в.. ФОП ОСОБА_1 ; договір доручення (про надання послуг митного брокеру) № 0404 від 23.05.2019р.; митна експортна декларації країни відправлення № 19SK5264EX91645105 від 21.10.2019р. Поряд цим, як зазначив позивач, на запит відповідача повідомленням за вих. № 350/1 від 11.11.2019р. надано пояснення стосовно відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар, яка підтверджує митну вартість товару, а саме: у поданому інвойсі було допущено описку в номері інвойсу, але вірно зазначено номер контракту та інші реквізити, що свідчить про належність наданого інвойсу та платіжних доручень; надані платіжні доручення відповідають умовам розрахунку зазначених в інвойсі, оскільки підтверджують 100% оплату; код товару в експортній декларації вказується експортером, а з боку позивача було вказано у МД код товару 8702901900, який є вірний. Позивач вказав, що незважаючи на надання відповідачу для митного оформлення вказаного у цьому позові імпортованого товару усіх документів, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, наступного детального обгрунтування позивачем митної вартості товару, за відсутності у поданих позивачем документах недостовірних числових даних, які б не підтверджували митну вартість товарів за ціною контракту (згідно з вимогами ч. 4 та ст. 58 МК України) відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2019/00772 та 11.11.2019р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000234/2. Водночас, як зазначив позивач, твердження відповідача про наявність розбіжностей та відсутність відомостей суперечать наданим позивачем повідомленням за вих. № 350/1 від 11.11.2019р. поясненням та раніше наданим документам, та не є підставою для коригування митної вартості товару.

27.07.2020р., з урахуванням п. 3 Розділу VI КАС України, до суду від Одеської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено, що відповідач вважає доводи, викладені у позові необгрунтованими, а сама позовна заява не підлягає задоволенню. Представник відповідача вказав, що під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №ТІА500060/2019/036522 від 09.11.2019р. було встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: -п. 4.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 05.07.2019 № 10/5711 вказано, що поставка товару здійснюється до моменту поставки, на умовах 100% передоплати відповідно до виставленого рахунку (інвойсу) в строк до 1 серпня 2019 року. До митного оформлення надано банківський платіжний документ від 25.07.2019р. №30 на суму 2250 грн (складає 50% вартості товару), що є порушенням умов оплати зазначених у зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 05.07.2019р. № 10/5711. Також до митного оформлення було надано банківський платіжний документ від 18.10.2019р. №10 на суму 2250 грн. Також представник відповідача зазначав, що у вищезазначених банківських платіжних документах, взагалі, зазначено реквізити рахунку-фактури (інвойсу) відмінного від того, який наданий до митного оформлення; - у наданій до митного оформлення копії декларації країни відправлення від 21.10.2019р. №19SK5264EX91645105 зазначено код товару відмінний від даних зазначених у поданій ЕМД. Представник відповідача зазначив, що на підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012р. № 4495-VI, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. У свою чергу, як зазначив відповідач, 11.11.2019р. декларант повідомленням проінформував митницю, що додаткові документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів та надіслано лист ТОВ«Автобус 365» від 11.11.2019р. № 350/1, у якому не було, на думку відповідача, надано вагомих роз`яснень стосовно всіх питань, вказаних у повідомленні митниці. Також, як зазначив відповідач, за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у максимально наближений час, є більшим - по товару №1 МД від 03.09.2019р. № UА403030/2019/015859 становить 20636 Євро/од (ніж заявлено декларантом 4500 Євро за од.). У зв`язку з викладеним та посилаючись на практику Верховного Суду позивач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

05.08.2020р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якому зазначено про те, що ТОВ «АВТОБУС 365» повністю не згодний з викладеними у відзиві обставинами та вважає їх необґрунтованими і недоведеними, посилаючись на порушення строків подання відзиву і практику Верховного Суду.

Розгляд справи здійснений відповідно до ст. 262 КАС України, з урахуванням п. 3 Розділу VI КАС України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. N4495-VI митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ч.1 ст.54 МКУ визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

ч.2 ст.53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом встановлено, що 05.07.2019р. між компанією AUTOBUS&PARTNER та ТОВ“АВТОБУС 365” був укладений контракт №10/5711 купівлі-продажу пасажирського автобусу MAN А 21, 2009 року випуску, номер кузова (VIN) - НОМЕР_3 , за ціною, встановленою у п. 2.2. Контракту, в саме- 4500,00 (дві тисячі п`ятсот) євро (а.с.14-17).

09.11.2019р. декларантом позивача була подана електронна митна декларація №UA500060/2019/036522 з метою митного оформлення імпортованого товару за вищезазначеним контрактом (а.с.30-31).

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару ТОВ «АВТОБУС 365» було надано до Одеської митниці ДФС: контракт № 10/5711 від 05.07.2019р. (а.с.14-17); інвойс № 212019 від 06.07.2019р. (а.с.90); сертифікат про походження товару форми EUR. 1 № А658512 від 21.10.2019р.(а.с.20); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 21.10.2019р. (а.с.21-22); платіжне доручення №30 від 25.07.2019р. (а.с.18); платіжне доручення № 10 від 18.10.2019р. (а.с.19); звіт № 11/2 від 29.10.2019р. про визначення ринкової вартості КТЗ MANA 21LIONSCITY, (VIN) НОМЕР_1 , 2009 р.в. ФОП ОСОБА_2 (а.с.23-25); договір поручення (про надання послуг митного брокеру) № 0404 від 23.05.2019р.(а.с.11-13); митна експортна декларації країни відправлення № 19SK5264EX91645105 від 21.10.2019р. (а.с.29).

Повідомленням ТОВ «АВТОБУС 365» на запит (повідомлення) митного органу стосовно митного оформлення митної декларації №UА500060/2019/036522 було повідомлено відділ митного оформлення №6 митного поста «Одеса-центральний» про те, що у поданому інвойсі було допущено описку в номері інвойсу, але вірно зазначено номер контракту та інші реквізити, що свідчить про належність поданого інвойсу та платіжних доручень, а подані платіжні доручення відповідають умовам розрахунку зазначених в інвойсі, оскільки підтверджують 100% оплату. Код товару в експортній декларації вказується експортером, а з боку позивача було вказано в МД код товару 8702901900, який є вірним (а.с.27-28).

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000234/2 від 11.11.2019р. за митною декларацією №UA500060/2019/036522, фіскальним органом, при розгляді документів які були додатково надані декларантом, було встановлено, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 ст.53 Митного кодексу України (а.с.32-33).

За результатом проведеної консультації між фіскальним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості - резервний. Оскільки, відповідно до п.2 ст.58 МКУ використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 ст.58 застосовують другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МКУ. У органу ДФС відсутня інформація щодо вартості операції з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до ст.ст. 59, 60 МКУ, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів. Відповідно до статтей 62,63 МКУ, методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі ДФС відсутня інформація щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 ст.64 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазанчених у статтях 58-63, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі резервним методом. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС ДФС та встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим 20636 Євро за од. (МД від 03.09.2019р. №UA403030/2019/015859), ніж заявлено декларантом 4500,00Євро.

Разом з тим, Одеською митницею ДФС прийнято картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00772 (а.с.34).

Згідно з ч.4 ст.54 МКУ орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається з оскаржуваного рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000234/2 від 11.11.2019р підставою для витребування додаткових документів стало те, що надані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів, як відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

- у пункті 4.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 05.07.2019р. №10/5711 вказано, що поставка товару здійснюється до моменту поставки, на умовах 100% передоплати відповідно до виставленого рахунку (інвойсу) в строк до 1 серпня 2019 року. До митного оформлення надано банківський платіжний документ від 25.07.2019р. № 30 на суму 2250,00 грн. (складає 50% вартості товару), що є порушенням умов оплати зазначених в зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 05.07.2019р. № 10/5711. Також, до митного оформлення було надано банківський платіжний документ від 18.10.2019р. № 10 на суму 2250 грн. Слід зазначити, що в вищезазначених банківських платіжних документах, взагалі, зазначено реквізити рахунку-фактури (інвойсу) відмінного від того, який наданий до митного оформлення;

- у поданій до митного оформлення копії декларації країни відправлення від 21.10.2019р. №19БК5264ЕХ91645105 зазначено код товару відмінний від даних зазначених у поданій ЕМД.

Як встановлено судом під час з`ясування офіційних обставин справи 05.07.2019р. між компанією AUTOBUS&PARTNER та ТОВ“АВТОБУС 365” був укладений контракт №10/5711 купівлі-продажу пасажирського автобусу MAN А 21, 2009 року випуску, номер кузова (VIN) - НОМЕР_3 , за ціною, встановленою у п. 2.2. Контракту, в саме- 4500,00 (дві тисячі п`ятсот) євро (а.с.14-17).

Поряд з цим, п.4.2 вказаного договору встановлено, що платіж здійснюється до моменту поставки 100% передплата, на підставі виставленого рахунку (інвойсу) продавцем у термін до 01.08.2019р.

В свою чергу до митного органу позивачем надавались платіжне доручення № 30 від 25.07.2019р. (а.с.18); платіжне доручення № 10 від 18.10.2019р. (а.с.19), які відповідають умовам розрахунку зазначених в інвойсі та підтверджують 100% оплату товару.

Щодо посилання у оскарженому рішенні на невірне зазначення в вищезазначених банківських платіжних документах номеру інвойсу, суд наголошує, що про допущення описки декларант повідомив митний орган у повідомленні №350/1 від 11.11.2019р. і вказані обставини не впливають на митну вартість задекларованого товару. При цьому, зі змісту вказаних платіжних доручень вбачається номер та дата контракту за яким можливо ідентифікувати господарську операцію.

Крім того, невірне зазначене в експортній декларації від 21.10.2019р. №19БК5264ЕХ91645105 коду товару відмінний від даних зазначених у поданій ЕМД, не залежить від позивача та відповідно ТОВ «Автобус 365» не відповідає за правильність заповнення експертної декларації. В свою чергу в МД №UA500060/2019/036522 зазначено код товару « 8702901900», щодо якого митний орган не зазначив своїх зауважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем надано до Одеської митниці ДФС відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією №UA500060/2019/036522, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Разом з тим, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем зазначено, що по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим 20636 Євро за од. (МД від 03.09.2019 №UA403030/2019/015859), ніж заявлено декларантом 4500,00Євро., однак відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по одній митній декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номеру та дати митної декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МКУ до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні.

Також суд звертає увагу на те, що за наявності інформації щодо митного оформлення аналогічного, на думку відповідача, товару митний орган не застосував метод - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а необґрунтовано обрав саме резервний метод. При цьому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товарів про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000234/2 від 11.11.2019р. за митною декларацією №UA500060/2019/036522 та як наслідок, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00772.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з платіжного доручення №00078249 від 25.05. 2020р. позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у загальному розмірі 4204,00 грн.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБУС 365", суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Одеської митниці Держмитслужби, яка здійснює повноваження та функції Одеської митниці ДФС, після її реорганізації шляхом присудження на користь позивача 4204,00 грн. сплаченого судового збору.

Разом з тим, у прохальній частині уточненої позовної заяви від 30.06.2020р. (а.с.53-82) позивач звернувся до суду із клопотанням про стягнення з відповідачів компенсації витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00грн. Також, 14.07.2020р. до суду від позивача надійшла заява про долучення доказів разом із платіжним дорученням №0081182 від 01.07.2020р. про сплату 5000,00грн.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України”, від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України”, від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України”, від 23 січня 2014 року у справі “East/West Alliance Limited” проти України” (заява № 19336/04) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.

На підтвердження наданих послуг ТОВ “АВТОБУС 365” надано до суду: договір про надання правової допомоги №23-1 від 01.02.2020р., укладений між Адвокатським об`єднанням «МІТРАКС ЮГ» та ТОВ «АВТОБУС 365» (а.с.57-61); замовлення про надання правової допомоги від 27.04.2020р. (а.с.61), розрахунок гонорару за надання правової допомоги від 27.04.2020р.(а.с.62), лист ТОВ «АВТОБУС 365» від 23.03.2020р. адресований АО «МІТРАКС ЮГ»(а.с.109-110), додаткова угода від 26.03.2020 року до Договору №23-1 від 01.02.2020 р.(а.с.111); рахунок на оплату №4/39 від 20.03.2020р. (а.с.112); копія платіжного доручення №00081182 від 01.07.2020р.

Відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку гонорару за надання правової допомоги від 14.05.2020р., на виконання умов п.5.2 Договору №23-1 про надання правової допомоги від 01 лютого 2020 року, ТОВ “АВТОБУС 365” зобов`язується сплатити Адвокатському об`єднанню “МІТРАКС ЮГ” гонорар у розмірі 10 000,00 грн., з яких:

- надання усних та письмових консультацій, висновків, дослідження актуальної судової практики, підготовка правової позиції з питання стосовно справи №420/3382/20 – 2500 грн.;

- збирання доказів для подання заяв по суті справи, заяв та клопотань з процесуальних питань, здійснення запитів для отримання відповідних доказів стосовно справи №420/3032/20 – 2500 грн.;

- складання та подання: заяв по суті справи, заяв та клопотань з процесуальних питань, відповіді на відзив, апеляційної скарги, відповіді на апеляційну скаргу, заперечень, заяв та будь-яких інших процесуальних документів передбачених КАС України, необхідних для здійснення захисту інтересів замовника та ознайомлення з матеріалами справи, збирання та витребування доказів стосовно справи №420/3382/20 – 2500 грн.;

- представництво інтересів замовника в Одеському окружному адміністративному суді, П`ятому апеляційному адміністративному суді стосовно справи №420/3382/20 – 2500 грн.

Суд враховує, що клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду від відповідача не надходило.

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі №61-3416св18.

Враховуючи вищевикладене та те, що розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, до суду не надано докази вчинення будь - яких запитів для отримання відповідних доказів стосовно справи №420/3382/20, з наданого до суду розрахунку гонорару взагалі неможливо встановити витрачений час на вчинення відповідних дій адвоката, а стягнення судових витрат за надання правової допомоги під час представництва інтересів у П`ятому апеляційному адміністративному суді є взагалі передчасними, суд, при вирішенні питання розподілу судових витрат враховує положення ч.9 ст.139 КАС України та вважає, що відсутні підстави для стягнення на користь позивача компенсації витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністратвиний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОБУС 365” – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000234/2 від 11.11.2019р. за митною декларацією №UA500060/2019/036522.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС №UA500060/2019/00772.

Стянути з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, м. Одеса, вул.Івана та Юрія Лип, 21А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОБУС 365” (код ЄДРПОУ 42855926, Одеська область, Лиманський район, с.Курісове, вул. Страрокиївська,3) сплачений судовий збір у розмірі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра

.