Рішення № 91566436, 14.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7453/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Сініцина А.С.,

сторін:

представник позивача - Глазов О.В.

представник відповідача - Онищенко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича (65082, м. Одеса, вул. Гоголя, 19) про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматись від вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича (65082, м. Одеса, вул. Гоголя, 19) про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматись від вчинення певних дій, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог (а.с. 62), просить суд:

- Визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. по примусовому стягненню нерухомого майна Позивача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , протиправними;

- Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. утриматись від примусового стягнення нерухомого майна Позивача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії Відповідача по примусовому стягненню на об`єкт нерухомості, що належить Позивачу на праві власності, на таке нерухоме майно протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника). З огляду на це, Позивач вважає, що дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В. є протиправними, бо направлені саме на примусове звернення стягнення на нерухоме майно.

16.06.2020 року від представника Відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 69-74), в обгрунтування якого зазначено, що дії Приватного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження № 61802857, постанови про арешт майна боржника від 10.04.2020 року у виконавчому провадженні та постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 30.06.2020 року відповідають вимогам законодавства про виконавче провадження.

Надані позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження та про накладення арешту на майно боржника засвідчують обставини пред`явлення виконавчого документа до виконання та не можуть бути підтвердженням виконання рішення у частині вчинення реальних дій, пов`язаних із відчуженням та примусовою реалізацією майна, на яке накладено арешт.

Також, Позивач, стверджуючи, що дії Приватного виконавця, є стягненням на об`єкт нерухомості, штучно спотворює фактичні обставини справи заради підтвердження власної позиції та обгрунтування власних тверджень про протиправність дій Приватного виконавця та уникнення виконання виконавчого напису нотаріуса в цілому.

Заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило. Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у письмовому відзиві на позов.

Обставини справи.

24.07.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою Іриною Вікторівною вчинено виконавчий напис №1786 на користь ПАТ «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) щодо звернення стягнення на нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 (далі - Майно), та належить на праві власності ОСОБА_1 (далі - Позивач), згідно іпотечного договору від 10.01.2007 року за реєстровим №33 та договору про заміну іпотечного договору від 10.01.2007 року, посвідченого 04.03.2009 року за реєстровим №240, для задоволення вимог за договором про надання споживчого кредиту №11106781000 від 10.01.2007 року в сумі 352 015,15 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 28154 доларів США 74 центи, що згідно курсу НБУ складає 225040,83 грн; сума заборгованості за відсотками - 15885 доларів США 69 центів, що згідно курсу НБУ складає 123697,32 грн.

11.04.2014 року старшим державним виконавцем першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Соловйовим В.В. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №42935719 на підставі вищезазначеного виконавчого напису. Постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Присяжнюка О.М. від 23.06.2014 року було накладено арешт на майно Позивача, а саме на 1/1 кв. АДРЕСА_3 .

На виконання Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03.06.2014 року, державним виконавцем першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кравцем І.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв`язку з неможливістю звернення стягнення на підставі вищезазначеного Закону про мораторій. 26.02.2015 року виконавче провадження №42935719 було завершено відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (повернення стягувану виконавчого документа у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/5048/19 від 06.09.2019 року було замінено сторону виконавчого провадження - стягувача - ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП».

19.03.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. (далі - Відповідач) із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису №1786, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. від 24.07.2013 року та накладення арешту на майно Позивача.

10.04.2020 року Відповідачем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №61802857 (Додаток 9). Того ж дня, Відповідачем була винесена постанова про арешт майна Позивача, а саме на трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 , постанова про звернення стягнення на майно боржника, а саме на трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 (Додаток 11), а також, накладено зобов`язання подати декларацію про доходи на майно та перерахування коштів як основну винагороду приватного виконавця (відповідно до постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 10.04.2020 року в сумі 35201,52 грн.) (Додаток 12) та встановлений розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (відповідно до постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10.04.2020 року в сумі 319,00 грн) (Додаток 13).

30.06.2020 року Відповідачем була винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме - описано та накладено арешт на нерухоме майно, що є власністю Позивача та розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачка вважає, що зазначені дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. є протиправними, а тому звернулась із даним позовом до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у самостійному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 р. (далі- Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Часитною 2 ст. 13 Закону №1404-VIII перебачено, що Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.,

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів п. 1 ч. 2 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону №1404-VIII, у разі, якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закон

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Висновки суду.

Суд вважає доводи позивача, які викладені у позові частково обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в межах виконавчого провадження звернення стягнення на арештоване майно, а саме квартиру АДРЕСА_3 , що належить заявнику, а саме її примусова реалізація, Приватним виконавцем не проводилася.

Позивачем у позові зазначено, що відповідно до п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», мораторій полягає саме у неможливості примусової реалізації (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, однак не охоплює інші дії, які можуть бути вчинені у межах виконавчого провадження. Вищезазначений мораторій встановлює виключно обмеження щодо передачі права власності на нерухоме майно (його відчудження) іншій особі без згоди власника.

Суд звертає увагу, що відповідно до Постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 488/5989/13-ц, від 13.06.2018 року у справі № 755/20109/15-ц, мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово відчужувати майно без згоди власника.

У свою чергу, у межах виконавчого провадження № 61802857, приватним виконавцем було здійснено арешт майна, що підтверджується постановою про арешт майна Позивача від 10.04.2020 року та постановою про опис та арешт майна від 30.06.2020 року, однак жодних дій, направлених на відчуження арештованого майна здійснено не було.

Суд зазначає, що наведені постанови стосуються лише арешту майна боржника та питання примусової реалізації майна в них не порушується.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно з абз 1-3 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна, відповідно винесення такої постанови є обов`язком приватного виконавця.

Тому, суд зазначає, що належність квартири за адресою: АДРЕСА_2 до нерухомого майна, на яке поширюється заборона примусового стягнення відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підлягає подальшій перевірці під час виконавчого провадження та дія мораторію, встановленого вищезазначеним Законом України, жодним чином не впливає на обов`язок Приватного виконавця щодо проведення такої виконавчої дії, як накладення арешту на майно, встановленої Законом України «Про виконавче провадження».

Вказані обставини дають підстави зробити висновок, що дії Приватного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження № 61802857, постанови про арешт майна боржника від 10.04.2020 року у виконавчому провадженні та постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 30.06.2020 року відповідають вимогам законодавства про виконавче провадження.

Таким чином, вимога Позивача про визнання протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. по примусовому стягненню нерухомого майна Позивача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В., утриматись від примусового стягнення нерухомого майна Позивача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , суд зазначає наступне.

30.06.2020 року Відповідачем була винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме - описано та накладено арешт на нерухоме майно, що є власністю Позивача та розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Законі України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 16.07.2020 року, протягом дії цього Закону, не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (надалі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться іншого нерухомого житлового майна; або

- таке нерухоме житлове майно придбавалось частково або повністю за кредитні кошти і, при цьому, умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться іншого нерухомого житлового майна;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.

Судом встановлено, що згідно з Іпотечним договором №1786 від 10.01.2007 року, нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є предметом іпотеки, яким забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №11106781000 від 10.01.2007 року та за договором про надання споживчого кредиту №11106781000/2 від 10.01.2007 року.

Тобто, таке нерухоме майно виступає як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті.

Відповідно до відомостей №П1-70297-ю/л про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку, виданих Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради 17.04.2020 року (Додаток 15), у кв. АДРЕСА_3 зареєстровані такі особи: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Вищезазначена квартира використовується ними як місце постійного проживання. Загальна площа квартири відповідно до Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно становить 56.0 кв.м.

Таким чином, на таке нерухоме майно протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника).

Також, суд вважає зазначити, що належним способом захисту порушеного права Позивача, є зобов`язання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича утриматись від примусового звернення стягнення (відчуження без згоди власника) на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії та у спосіб, встановлений законодавством.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, у рішенні у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, належить задовольнити частково.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Також, беручи до уваги сплачений позивачкою судовий збір в сумі 840,80 грн., на її користь у відповідності до ч.3 ст.139 КАС України, належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - судові витрати у розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича (65082, м. Одеса, вул. Гоголя, 19) – задовольнити частково.

Зобов`язати Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича утриматись від примусового звернення стягнення (відчуження без згоди власника) на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 ) з Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича (65082, м. Одеса, вул. Гоголя, 19), судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14.09.2020 року.

Суддя Бутенко А.В.

.