Ухвала суду № 91566393, 14.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6907/20

УХВАЛА

14 вересня 2020 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1; ЄДРПОУ 26597691), Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (65082, м. Одеса, вул. Гоголя, 10; ЄДРПОУ 02498820), Державної архітектурно - будівельної інспекції України, за участі третіх осіб без самостійних вимог, на стороні відповідача: Дочірнє підприємство "Інтергал-Буд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" (03150, Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 28Б; ЄДРПОУ 32568603), Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування рішення, містобудівних умов та обмежень,-

ВСТАНОВИВ:

27.07.2020 р. до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Державної архітектурно - будівельної інспекції України, за участі третіх осіб без самостійних вимог, на стороні відповідача: Дочірнє підприємство "Інтергал-Буд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал", Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, про визнання протиправними та скасування рішення, містобудівних умов та обмежень.

03.08.2020 р. ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

10.08.2020 р. позивач усунув недоліки, які стали підставою залишення позову без руху.

Ухвалою суду 17.08.2020 р. відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

11.09.2020 р. до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якому позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Управлінню інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 24760454), ДП "Інтергал-Буд" ТОВ "Фірма "Інтергал" (код ЄДРПОУ 32568603) та/або будь яким іншим особам за їх дорученням чи за договором, здійснювати будь-які підготовчі та/або будівельні роботи на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Одеса, 13 ст. Великого Фонтану (біля концертного майданчика), що здійснюються на підставі Дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 113182851541 від 12.10.2018 р. щодо "Будівництва підпірної стіни та інших елементів інженерного захисту з укріплення схилу та стабілізації зсувних процесів для розвитку транспортної інфраструктури в районі розміщення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (біля концертного майданчика)" до набрання законної сили судовим рішенням по даній адміністративній справі.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраних заходів забезпечення позову позивач стверджує, що на підставі оскаржуваних рішень здійснюється виконання будівельних робіт на землі комунальної власності відповідно до оскаржуваного Рішення Одеської міської ради № 434 від 30.11.2017 р. "Про призначення Управління інженерного захисту та розвитку узбережжя Одеської міської ради замовником робіт по укріпленню схилу та стабілізації зсувних процесів в районі 13-ої станції Великого Фонтану в місті Одесі". На думку заявника, ініціювання будівництва підпірної стіни є реальне будівництво місцевої дороги протяжністю близько 1 кілометра та шириною 7 метрів у парковій зоні. Зазначена дорога будується виключно для задоволення фінансових та рекламних потреб - ДП «Інтергал-Буд» ТОВ «Фірма «Інтергал», що будує разом з підпірною стіною 9-ти поверховий комплекс. Крім іншого, позивач вказує, що відповідно до отриманих документів є незрозумілим на якій частині земельної ділянки на 13 ст. Великого Фонтану має здійснюватись будівництво та враховуючи, що Водним та Земельним кодексом України прибережно-захисна смуга встановлюється у 2 кілометри навколо морів, то вказівка на існування прибережно-захисної зони обов`язково має зазначатися в оспорюваних містобудівних умовах та обмеженнях.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Положеннями вказаної статті визначено, що позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

При цьому, ч.2 ст.150 КАС України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно із ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з вимогами ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі, є визнання протиправним та скасування рішення Одеської міської ради №434 "Про призначення Управління інженерного захисту та розвитку узбережжя Одеської міської ради замовником робіт по укріпленню схилу та стабілізації зсувних процесів в районі 13-ої станції Великого Фонтану в м. Одесі" від 30.11.2017 р.; визнання протиправним та скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта в районі розміщення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, 13- ст. Великого Фонтану (біля концертного майданчика) №01-06/10 від 29.01.2018 р.; визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 113182851541 від 12.10.2018 р.

Так, позивач у заяві зазначає, будівництво здійснюється на підставі оскаржуваних рішення, містобудівних умов та дозволу на виконання будівельних робіт. При цьому, земельна ділянка, на якій проводяться будівельні роботи не має визначених меж, а тому визначити точно де повинні проводити будівельні роботи, та де саме Одеська міська рада вирішила провести укріплення будівельних робіт - неможливо.

При цьому, позивач вказує, що УІЗ ОМР є замовником будівництва та здійснює "Будівництво підпірної стіни та інших елементів інженерного захисту з укріплення схилу та стабілізації зсувних процесів для розвитку транспортної інфраструктури в районі розміщення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (біля концертного майданчика)", відповідно до офіційної інформації, що розміщується на сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Проте, будівельні роботи здійснюються компанією ДП «Інтергал-Буд» ТОВ «Фірма «Інтергал», що наразі є лише інвестором будівництва, замовником та виконавцем будівельних робіт щодо об`єкта укріплення схилу - підпірної стіни та місцевої дороги.

На підтвердження вказаних обставин позивач зазначає, що відповідно до укладеного Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради договору, будівельні роботи здійснюються компанією ДП «Інтергал-Буд» ТОВ «Фірма «Інтергал». Зазначеним договором визначено наступне: "Управління делегувало функції замовника будівництва підпірної стіни та інших елементів інженерного захисту з укріплення схилу та стабілізації зсувних процесів для розвитку транспортної інфраструктури в районі розміщення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, 13 ст. В.Фонтану (Біля концертного майданчика) ДП "Інтергал-Буд" ТОВ "Фірма "Інтергал". Вказане підтверджується листом УІЗ ОМР від 29.11.2019 р. № 11/01-10/647.

При цьому, ДП «Інтергал-Буд» ТОВ «Фірма «Інтергал» на суміжній земельній ділянці з укріпленням здійснює будівництво 9-ти поверхового комплексу "Ля мер".

Поряд із тим, суд звертає увагу на те, що на ділянці, де здійснюється будівництво, розміщується дренажна штольня №8, що відноситься до другої черги будівництва берегозахисних та протизсувних заходів (споруд) м. Одеси та є інженерною комунікацією (лист УІЗ ОМР від 25.10.2019 р. № 10/01-10/559. На теперішній час штольня № 8 є діючою. позивач вважає, що в порушення встановленого п. 9 ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», виданні Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради містобудівні умови від 29.01.2018 р. не враховують охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Разом з тим, пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI) визначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, та є першим етапом легалізації початку проектування та будівництва об`єктів.

Тобто містобудівні умови та обмеження є передумовою для отримання дозволу на здійснення будівельних робіт.

В даному випадку, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що відновлення попереднього стану земельної ділянки буде потребувати значних зусиль.

Разом з тим, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року (справа № 826/16509/18).

Вирішуючи процесуальне питання, суд вважає, що вказані заявником обставини щодо очевидної протиправності спірних містобудівних умов та обмежень на цьому етапі не дають підстав для переконання в тому, що спірні містобудівні умови та обмеження явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАСУ, порушують права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Такий висновок щодо протиправності містобудівних умов та обмежень ґрунтуватиметься лише на поясненнях та доводах позивача, без заслуховування інших учасників справи, що ставитиме під сумнів дотримання принципу диспозитивності.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Суд також наголошує, що відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку звернення з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Одночасно, за встановлених судом обставин та беручи до уваги предмет спору, ймовірні наслідки задоволення позову, тощо, суд вважає допустимим забезпечення даного позову шляхом заборони Управлінню інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, Дочірньому підприємству "Інтергал-Буд" Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" та іншим особам за їх дорученням чи за договором, здійснювати підготовчі та будівельні роботи на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Одеса, 13 ст. Великого Фонтану (біля концертного майданчика), що здійснюються на підставі Дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 113182851541 від 12.10.2018 р. щодо "Будівництва підпірної стіни та інших елементів інженерного захисту з укріплення схилу та стабілізації зсувних процесів для розвитку транспортної інфраструктури в районі розміщення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (біля концертного майданчика)" до набрання законної сили судовим рішенням по даній адміністративній справі.

Такий спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття визначених судом заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а насамперед спрямоване лише для збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

При прийнятті рішення судом враховані висновки Верховного суду, викладені в постанові від 24.06.2020 року у справі №420/7613/19.

Одночасно звернути увагу, що суд відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 149 КАС України може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання ухвали про забезпечення позову.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст.3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відтак, враховуючи зміст спірних правовідносин, можливі наслідки невжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 242, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про забезпечення позову - задовольнити.

Заборонити Управлінню інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 24760454), Дочірньому підприємству "Інтергал-Буд" Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" (код ЄДРПОУ 32568603) та іншим особам за їх дорученням чи за договором, здійснювати підготовчі та будівельні роботи на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Одеса, 13 ст. Великого Фонтану (біля концертного майданчика), що здійснюються на підставі Дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 113182851541 від 12.10.2018 р. щодо "Будівництва підпірної стіни та інших елементів інженерного захисту з укріплення схилу та стабілізації зсувних процесів для розвитку транспортної інфраструктури в районі розміщення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (біля концертного майданчика)" до набрання законної сили судовим рішенням по даній адміністративній справі.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню відповідно до ст. 156 КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.293, 295 КАС України.

Суддя Л.М.Токмілова