Рішення № 91565523, 14.09.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 року м.Київ №320/5121/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом комунального підприємства "Фастівтепломережа" до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області, третя особа: Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,

у с т а н о в и в:

до суду звернулось КП "Фастівтепломережа" з позовом до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТЮ в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови від 01.04.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 376120,30 грн. в межах виконавчого провадження №47037576.

Вимоги заяви позивач обґрунтував тим, він був боржником у виконавчому провадженні №47037576 по примусовому виконанню виконавчого листа від 10.11.2014 про стягнення з КП "Фастівтепломережа" на користь Державного бюджету України податкової заборгованості у розмірі 3 761 203, 50 грн.

25.03.2015, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУ юстиції у Київській області Лещенком М.М. було відкрито виконавче провадження №47037576 та надано боржникові строк для добровільного виконання рішення суду до 01.04.2015, яке було отримано останнім - 04.04.2015.

Проте, державний виконавець, не враховуючи положення ст. 31, 32, 47 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІУ від 21.04.1999, який діяв на час відкриття провадження, фактично позбавив позивача права на добровільне виконання судового рішення, без урахування факту неотримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, не вчиняючи жодних дій з приводу примусового виконання рішення суду, прийняв 01.04.2015, постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 376120,30 грн., в останній день потенційно можливого добровільного виконання рішення суду.

На думку позивача, вказані обставини свідчать про безпідставність винесеної постанови у зв`язку з чим, позивач наполягає на її скасуванні.

Крім того, ухвалою КОАС від 24.06.2015 було прийнято рішення про розстрочення сплати боргу, на підставі якого, у період з 11.08.2015 по 15.08.2010, виконавче провадження було зупинено.

В подальшому, постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області від 23.01.2020 виконавче провадження було закінчено у зв`язку з добровільним погашенням заборгованості позивачем, що свідчить про те, що державним виконавцем не застосувались заходи по примусовому виконанню рішення, а тому постанова державного виконавця від 01.04.2015 про стягнення виконавчого збору, є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 04.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, просила їх задовольнити, у судовому засіданні від 11.08.2020 надала заяву про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав клопотання про застосування строків давності та залишення позовної заяви без розгляду.

У клопотанні відповідач зазначив, що підприємство вводить суд в оману зазначаючи, що про оскаржувану постанову державного виконавця від 01.04.2015 він дізнався лише 06.09.2019, оскільки в матеріалах виконавчого провадження є заяви позивача від 10.04.2015 про підтвердження отримання ним 01.04.2015 постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2015 та від 30.07.2015 про зупинення виконавчого провадження, які свідчать про обізнаність боржника ходом виконавчого провадження. На думку відповідача, позивач звернувся до суду з пропуском, встановленого ст. 122 КАСУ строку, тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі ч.3 ст. 123 КАСУ.

Позивач, не погоджуючись з доводами клопотання про залишення позову без розгляду, надіслав заперечення, у яких зазначив, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що боржникові була вручена копія постанови державного виконавця від 01.04.2015 про стягнення виконавчого збору чи будь-яким іншим способом доведено до його відома про її існування. Надсилаючи свої заяви від 10.04.2015, 30.07.2015, позивач клопотав про зупинення виконавчого провадження, однак це не свідчить про те, що він володів всією інформацією про рух виконавчого провадження.

У період з 11.08.2015 по 16.08.2019 виконавче провадження було зупинено, у цей час боржник добровільно виконував рішення суду та про існування спірної постанови дізнався у вересні 2019, лише після отримання постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень від 16.08.2019 та звернення до відповідача, 06.09.2019, з заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, а тому, вважає, твердження відповідача є лише його припущеннями.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи, повідомлена належним чином, з заявами та клопотаннями про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у її відсутності не зверталась.

Сторони у судове засідання, призначене на 11.08.2020 не з`явились, тому суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, на підставі наявних матеріалів справи.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Вивчивши подані документи і матеріали, встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та зміст спірних правовідносин, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті за власним переконанням, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заявлених вимог, з огляду на таке:

постановою КОАС від 10.11.2014 в адміністративній справі № 810/5991/14 були задоволені позовні вимоги Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області та стягнуто з КП "Фастівтепломережа" на користь державного бюджету України податкову заборгованість у розмірі 3 761 203, 50 грн. На виконання цієї постанови був виданий виконавчий лист (а.с. 96).

25.03.2015, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТЮ у Київській області Лещенком М.М. було відкрито виконавче провадження №47037576 про примусове виконання виконавчого листа 810/5991/14.

Пунктом 2 зазначеної постанови боржникові запропоновано добровільно виконати в семиденний термін з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та надати суду документальне підтвердження (а.с. 13, 93-94).

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Київській області Лещенком М.М. від 01.04.2015 стягнуто з боржника КП "Фастівтепломережа" виконавчий збір у розмірі 376 120,30 грн. (а.с. 19).

03.04.2015 та 23.07.2015 позивач звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області з заявами про зупинення виконавчого провадження на підставі п.15 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з віднесенням КП "Фастівтепломережа" до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (а.с. 88-89, 82-83).

Водночас, відповідач, не вбачаючи підстав для зупинення виконавчого провадження, виніс вимоги від 30.04.20, 14.05.2015 про надання КП «Фастівтепломережа» документального підтвердження виконання рішення суду у повному обсязі; у разі невиконання рішення суду - зобов`язання директора підприємства з`явитися до державного виконавця (а.с. 86, 85, 84).

Ухвалою КОАС від 24.06.2015 було встановлено розстрочення виконання постанови суду від 01.04.2019 шляхом часткової сплати КП "Фастівтепломережа" вказаної суми по 104 477, 88 грн. щомісячно, впродовж тридцяти шести місяців, починаючи з місяця, в якому ухвала набрала законної сили. У зв`язку з чим постановою від 11.08.2015 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУ юстиції у Київській області Охріменко Н.М. виконавче провадження було зупинено (а.с. 80-81, 150).

Постановами заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Київській області Перепелиці А.В. від 15.08.2019 поновлено вчинення виконавчих дій та постановою від 16.08.2019 - накладено арешт на грошові кошти, що належать КП "Фастівтепломережа", які розміщені на банківських рахунках у АТ КБ "ПриватБанк", АТ "Ощадбанк" та у АТ "Укрсоцбанк" (а.с. 17, 10).

Рішенням КОАС від 18.12.2019 визнані протиправними та незаконними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Київській області Перепелиці А. В., скасовано постанову про арешт коштів КП «Фастівтепломережа» в рамках виконавчого провадження №47037576 від 16.08.2019 в частині накладення арешту на кошти КП «Фастівтепломережа», що містяться на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в Київське ГРУ АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 321842 та зобов`язано скасувати арешт, накладений на грошові кошти, що містяться на зазначених рахунках (а.с. 143-147).

З листа КП "Фастівтепломережа" № 10-07/272 від 22.08.2019 та копій платіжних доручень вбачається, що на виконання ухвали КОАС від 24.06.2015 у справі №810/5991/14, боржником частково перераховано до Державного бюджету України податкову заборгованість на загальну суму 3 661 351, 90 грн.(а.с. 20, 21-31).

23.01.2020, на підставі фактичного виконання боржником в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) Перепелицею А.В. закінчено примусове виконання виконавчого листа № 810/5991/14, виданого 21.01.2015 (а.с. 121, 124, 148).

Дізнавшись, 06.09.2019, про прийняття 01.04.2015 відповідачем постанови про стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 376 120,30 грн., при ознайомлені з матеріалами виконавчого провадження, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Надаючи правової оцінки встановленим обставинам справи, суд виходить із наступного:

згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження".

На час відкриття виконавчого провадження №47037576 та винесення спірної постанови діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606- XIV (далі Закон №606-XIV).

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606- XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України №606-ХІУ передбачалось, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження у встановленому Міністерством юстиції України порядку можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких включаються державні

виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби. Постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства

юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі на керівника групи можуть покладатися права і повноваження у виконавчому провадженні, встановлені цим Законом, для начальників відділів примусового виконання рішень та заступників начальників районних, районних у

містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції - начальників відділів державної виконавчої служби.

Відповідно до вимог ст. 6 ЗУ №606-ХІУ державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз`яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"; 10) рішення (постанови) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 11) рішення Національного банку України про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу.

Згідно частини першої та другої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, у тому числі, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із ч.ч.1, 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до

виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 25 Закону № 606-ХІV було передбачено, що у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Питання, що стосувались виконавчого збору, були врегульовані ст. 28 Закону № 606-ХІV.

Відповідно до частини п`ятої статті 25 Закону України №606-XIV копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

За правилами частини першої статті 31 Закону України №606-XIV, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 27 Закону №606- XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Водночас, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

У вказаних розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та, у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред`явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Правовий аналіз статей 25, 27, 28 Закону України №606-XIV дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом, можливе у випадку самостійного невиконання боржником у строк до семи днів з моменту винесення постанови, виконавчого документа та здійснення державним виконавцем заходів, передбачених ст. 32 Закону України №606-XIV.

Матеріалами справи встановлено, що виконавче провадження №47037576 було відкрите відповідно до постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Лещенком М.М. від 25.03.2015 щодо виконання виконавчого листа КОАС №810/5991/14 від 21.01.2015 про стягнення з КП "Фастівтепломережа" на користь Державного бюджету України податкову заборгованість у розмірі 3 761 203,50 грн. (а.с. 13).

У постанові державного виконавця від 23.03.2015 про відкриття виконавчого провадження боржникові було запропоновано самостійно виконати його в семиденний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та надати документальне підтвердження (а.с. 13).

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження була направлена боржникові за адресою: м.Фастів, вул.Семенна Палія, 9 (а.с. 14).

Проте, суд критично відноситься до доводів позивача з приводу одержання ним копії постанови про відкриття виконавчого провадження 04.04.2015. Так, на супровідному листі до постанови про відкриття виконавчого провадження хоча й наявний вхідний штемпель КП "Фастівтепломережа", з позначкою: "вхідний №88 від 04.04.2015", проте вбачається явне виправлення числа 01 (числа дня місяця) на 04 в порівнянні з написанням другої пари 04 (числа місяця - квітня) у цій даті (а.с. 14).

Тому, суд дійшов висновку, що позивач фактично отримав постанову про відкриття виконавчого провадження 01.04.2015, що й зазначалось ним первинно у його заяві № 16 від 03.04.2015 про зупинення виконавчого провадження, яка була надіслана відповідачеві, міститься в матеріалах виконавчого провадження №47037576 та визнається відповідачем (а.с. 88-89).

Виконавчі дії, а саме відлік строку для добровільного виконання судового рішення розпочався з дня винесення постанови про відкриття провадження згідно Закону №606- XIV, а закінчення такого строку та можливість початку примусового виконання рішення суду вже повинно бути досліджено виконавцем після отримання даних про доведення до відома боржника змісту постанови про відкриття виконавчого провадження та права боржника добровільно виконання рішення суду.

Таким чином, до дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження та закінчення строку для добровільного виконання боржником рішення суду, виконавець не мав права вчиняти дії щодо примусового виконання та відповідно й виносити постанову про стягнення виконавчого збору.

Станом на дату винесення спірної постанови, 01.04.2015, у відповідача були відсутні дані щодо своєчасного отримання позивачем копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2015, що унеможливлювало закінчення строку для добровільного виконання судового рішення без участі державного виконавця та початок вчинення дій по примусовому виконанню.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, яка відображена у постановах від 28.01.2015 по справі № 3-217-14 та від 15.11.2016 по справі № 21-5597а15, згідно якої - сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку з 23.03.2015 по 01.04.2015 не вчинялися, а з 24.06.2015 судом надано відстрочку виконання судового рішення, з 11.08.2015 виконавче провадження взагалі було зупинено до 15.08.2019.

В той же час, відповідно до ст.32 Закону України №606-XIV, заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передання стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Проте, відповідачем не надано та й у матеріалах відсутні будь-які докази вчинення державним виконавцем одного чи декількох з вищеперелічених заходів примусового виконання рішення суду, станом на 01.04.2015 року.

Щодо клопотання позивача з приводу застосування строків давності та залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне:

за своєю природою постанова про стягнення виконавчого збору є рішенням державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Стаття 55 Конституції України визначає: кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Таким чином, у разі незгоди з вищезазначеним рішенням, особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

За загальним правилом, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи передбачено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС).

Проте, для оскарження постанови про стягнення виконавчого збору встановлюється інші строки для звернення до адміністративного суду, передбачені ст. 287 КАС: позовну заяву може бути подано до суду - у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Тобто, при виявленні порушення прав особи, яке пов`язане з винесення постанови про стягнення виконавчого збору, строк на відповідне реагування щодо її оскарження є досить обмеженим у часі. Якщо даний строк буде пропущено, особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення із вказівкою на поважність причин пропуску строку. У разі неподання такої заяви - позов залишається без руху, а позивач має право подати протягом 10 днів з дня вручення ухвали подати заяву про поновлення строку до суду.

Відповідач у клопотанні посилається, що позивачеві було відомо про спірну постанову, оскільки він звертався до органу ДВС з заявами про зупинення виконавчого провадження та був обізнаний про рух виконавчого провадження.

Однак, позивач, своє звернення до суду у вересні 2019 на оскарження постанови від 01.04.2015 обґрунтовує тим, що про її існування дізнався лише 06.09.2019 при ознайомлені з матеріалами виконавчого провадження №47037576, після отримання копії ухвал відповідача про поновлення вчинення виконавчих дій від 15.08.2019 та про арешт коштів боржника від 16.08.2019, на підтвердження чого додав копії супровідних листів з відмітками про фактичне їх отримання КП "Фастівтепломережа", наказу №121 від 05.09.2019 про направлення у відрядження терміном на 1 день, 06.09.2019, працівника позивача для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (а.с. 50).

Після ознайомлення з матеріалами справи, позивач надіслав до суду позовну заяву про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору. Згідно поштової накладної АТ "Укрпошта", розміщеної на конверті, в якому містилася позовна заява з додатками до неї, поштове відправлення було здійснено 16.09.2019, що свідчить про своєчасність звернення до суду позивача на оскарження постанови державного виконавця та безпідставність доводів відповідача щодо застосування строків давності (а.с. 52).

Крім того, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами доводи позивача про неналежне надіслання оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, посилання відповідача як на підставу обізнаності позивачем про існування спірної постанови - надсилання заяв про зупинення провадження у справі є необґрунтованими та свідчать про явне невиконання відповідачем вимог статті 31 Закону України №606-XIV.

Також, відповідач не надав суду жодних пояснень та доказів, правомірного винесення спірної постанови до закінчення строку для добровільного виконання боржником рішення суду, вчинення державним виконавцем певних виконавчих дій у строк до 01.04.2015 та доказів на підтвердження належного повідомлення позивача про наявність оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору.

Більш того, наявними у матеріалах справи, документами підтверджено та визнано відповідачем, добровільне виконання рішення суду боржником КП "Фастівтепломережа" у період з 2015 по 2018, у зв`язку з чим постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Перепелицею А.В. від 23.01.2020 закінчено виконавче провадження (а.с. 148).

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини справи, суд вважає, що оскаржувана постанова, винесена відповідачем протиправно, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 5641,81 грн. (а.с. 68) та, враховуючи на задоволення позовних вимог, ця сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов комунального підприємства "Фастівтепломережа" (ЄДРПОУ - 05387624, м.Фастів, вул.Семена Палія, 9) до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області (ЄДРПОУ - 34481907, м.Київ, вул.Є.Сверстюка, 15), третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області (ЄДРПОУ - 39393260, м.Київ, вул.Народного Ополчення, 5а) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Лещенка М.М. від 01.04.2019 про стягнення з КП "Фастівтепломережа" виконавчого збору в розмірі 376 120, 30 грн.

Стягнути на користь комунального підприємства "Фастівтепломережа" за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області судовий збір у розмірі 5641 (п`ять тисяч шістсот сорок одна) грн. 81 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Брагіна О.Є.