Ухвала суду № 91565443, 15.09.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

15 вересня 2020 року справа № 320/7839/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 № Ф-277056-17-У, видану Головним управлінням ДПС у м. Києві про сплату ОСОБА_1 21030,90 грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити інформацію про заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність з усіх інформаційно-облікових реєстрів Державної податкової служби України, у тому числі з інтегрованої картки платника податків в ІТС "Податковий борг".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №320/7839/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву від 03.09.2020 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 № Ф-277056-17-У, виданої Головним управлінням ДПС у м. Києві у виконавчому провадженні №АСВП 62297778, відкритому 10.06.2020 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Когутом Д.А., а також заборони відповідачу, Головному управлінню ДПС у м. Києві, здійснювати нарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , єдиного внеску для фізичних осіб підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність.

Вказана заява згідно протоколу автоматизованого розподілу від 14.09.2020 була передана для розгляду судді Кушновій А.О. 15.09.2020.

Відповідно до ч.1-3 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (з урахуванням подальших змін та доповнень) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 до 31.10.2020 на всій території України встановлено карантин.

У зв`язку із встановленням карантину з 12.03.2020 до 31.10.2020 на всій території України та приймаючи до уваги рекомендації Ради суддів України від 11.03.2020 щодо утримання від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників справи, враховуючи строк розгляду заяви про забезпечення позову, суд з метою недопущення створення можливої небезпеки здоров`ю учасників справи, вважає за необхідне здійснювати розгляд заяви позивача про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує принципи, що висловлені Рекомендацією №R (89)8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13 вересня 1989 року.

Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 78022699).

Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, позивач зазначає, що їй стало відомо, що 10.06.2020 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Когутом Дмитром Анатолійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62297778 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу в сумі 21030,90 грн. на підставі вимоги Головного управління ДПС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-277056-17-У. Разом з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Когутом Дмитром Анатолійовичем 10.06.2020 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 2103,09 грн. Крім того, державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на відкритих рахунках.

Вважає, що є всі підстави того, що в результаті здійснення примусового виконання вимоги Головного управління ДПС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-277056-17-У позивачу будуть завдані значні збитки, та у разі невжиття заходів забезпечення позову це може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Керуючись ст. 150 КАС України, просить суд вжити вказані заходи забезпечення позову, оскільки обрані заходи забезпечення позову обумовлені зверненням оспорюваної вимоги до примусового виконання.

Судом встановлено, що 10.06.2020 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Когутом Дмитром Анатолійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62297778 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу в сумі 21030,90 грн. на підставі вимоги Головного управління ДПС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-277056-17-У.

Також 10.06.2020 в межах виконавчого провадження ВП №62297778 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Когутом Дмитром Анатолійовичем винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №62297778 - 250,00 грн. та про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 2103,09 грн.

Крім того, постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Когута Дмитра Анатолійовича від 10.06.2020, винесеною в рамках виконавчого провадження №62297778, накладено арешт на грошові кошти боржника - ОСОБА_1

23.06.2020 позивач звернулась до начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Когута Дмитра Анатолійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2020.

Листом від 10.07.2020 №128086 Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив позивача про те, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що на даний час Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження ВП №№62297778 здійснюється примусове виконання виконавчого документу - вимоги Головного управління ДПС у м.Києві про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 № Ф-277056-17-У про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу в сумі 21030,90 грн., яка оскаржена позивачем до суду.

З огляду на те, що стягнення з позивача суми боргу може відбутись до прийняття рішення судом, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, зумовлює примусове виконання вимог про сплату боргу (недоїмки) та тягне за собою наслідки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження". Подальше вчинення державним виконавцем виконавчих дій може призвести до негативних фінансових наслідків для позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Частиною першою статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №1404 у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Відповідно до частини першої та третьої статті 68 Закону №1404 стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Пунктом 2 частини першої статті 34 Закону №1404 визначено, що державний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій виключно в разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що стягнення в примусовому порядку боргу, нарахованого Головним управлінням ДПС у м.Києві на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 № Ф-277056-17-У, правомірність винесення якої оскаржується у цій справі, може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача в разі задоволення адміністративного позову, тому вважає за доцільне зупинити стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у м.Києві про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 № Ф-277056-17-У до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Крім того, суд вважає, що обрання позивачем такого способу забезпечення позову як заборона відповідачу здійснювати нарахування позивачу єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, не є співмірним та адекватним відповідно до предмету спору, оскільки розрахований на майбутнє, а отже не стосується боргу, за наявності якого відповідачем винесена спірна вимога.

Доводи позивача щодо того, що відповідач продовжує нараховувати ЄСВ відносно ФОП ОСОБА_1 , збільшуючи борг, при тому, що позивач не є платником ЄСВ, становлять предмет доказування, який має досліджуватись під час розгляду справи, а тому очевидність ознак протиправності спірних дій у даному випадку відсутня та стверджувати про протилежне на даний час передчасно.

Водночас, відповідно до частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вважає, що задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати нарахування позивачу єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність на підстави викладених ним обставин буде суперечити вищевказаним принципам адміністративного судочинства.

При цьому суд враховує, що вжиття таких заходів забезпечення як зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland) ЄСПЛ визначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

На підставі викладеного, дослідивши зміст заяви позивача та матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог заявника, необхідність надання позивачеві тимчасового захисту з метою збереження існуючого становища на період розгляду справи, у зв`язку з чим вважає за доцільне зупинити стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у м.Києві про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 № Ф-277056-17-У до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову задовольнити частково.

2. Зупинити стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у місті Києві від 11.05.2019 № Ф-277056-17-У на суму 21030,90 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

3. Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

4. Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Головне управління ДПС України у місті Києві (ідентифікаційний код 43141267, місцезнаходження: 04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).

5. Оригінал та копію даної ухвали видати (направити) позивачу, копію ухвали видати (направити) відповідачу.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 15 вересня 2023 року.

Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складено 15.09.2020.

Суддя Кушнова А.О.