Рішення № 91565198, 03.09.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2020 року м. Київ Справа № 810/1383/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомПриватного виробничого підприємства «Енергобуд»доДепартаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській областіпровизнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробниче підприємство «Енергобуд» звернулось до суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправними та скасування:

- припису від 09.12.2015 № С-0912/4 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

- постанов від 18.12.2015 № З-1812/2-10/10-61/1812/08/02 та 18.12.2015 № З-1812/3-10/10-62/1812/08/02, якими на позивача накладено штрафи за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що планова перевірка дотримання підприємством вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої прийнято оскаржувані рішення, здійснена відповідачем за відсутності підстав, передбачених пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що контролюючий захід проведено відповідачем з порушенням строку проведення планової перевірки, встановленого пунктом 6 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553.

Позивач також стверджує, що проектна документація розроблена ним з дотриманням вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 № 687-XIV та інших нормативно-правових актів, виданих на їх виконання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 (суддя ОСОБА_1 ) відкрито провадження в адміністративній справі № 810/1383/16 та призначено дату, час та місце проведення судового засідання.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду заперечення на позовну заяву (відзив на позовну заяву), в яких зазначив, що посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані рішення винесено контролюючим органом правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2016 (суддя Горобцова Я.В.) зупинено провадження у даній справі та призначено дату, час та місце наступного судового засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 (суддя Горобцова Я.В.) поновлено провадження в адміністративній справі № 810/1383/16, задоволено клопотання представника позивача про проведення почеркознавчої експертизи, призначено почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у даній справі на підставі пункту 3 частини другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України до одержання результатів експертизи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 (суддя Горобцова Я.В.) призначено дату, час та місце проведення судового засідання для вирішення питання про поновлення провадження у даній справі.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 (суддя Горобцова Я.В.) поновлено провадження в адміністративній справі № 810/1383/16, задоволено клопотання представника позивача про проведення почеркознавчої експертизи, призначено почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у даній справі на підставі пункту 3 частини другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України до одержання результатів експертизи.

У зв`язку з закінченням терміну повноважень судді Горобцової Я.В. щодо здійснення правосуддя проведено повторний автоматизований розподіл наведеної вище адміністративної справи.

03.07.2017 адміністративну справу № 810/1383/16 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2017).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2017 адміністративну справу № 810/1383/16 прийнято до провадження, поновлено провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні, призначеному на 02.08.2017, судовий розгляд справи відкладено на підставі пункту 2 частини першої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 14.12.2017) (протокольна ухвала Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2017).

У судовому засіданні, призначеному на 22.08.2017, клопотання представника позивача про відкладення судового засідання задоволено та відкладено судовий розгляд справи (протокольна ухвала Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2017).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 провадження в адміністративній справі № 810/1383/16 зупинено на підставі пункту 4 частини другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України до отримання судом додаткових доказів по даній справі (у редакції, чинній до 14.12.2017).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 поновлено провадження в адміністративній справі № 810/1383/16 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 позовну заяву позивача залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 наведену вище ухвалу скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 адміністративну справу № 810/1383/16 прийнято до провадження та призначено дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

У судовому засіданні, призначеному на 20.09.2018, судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду (протокольна ухвала Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2018).

Крім того, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 23.10.2018, сторони не з`явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, про що свідчать наявні у матеріалах справи розписки представників сторін про отримання ними судових повісток.

Матеріали справи містять також клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

У свою чергу причини неявки представника відповідача у судове засідання суду невідомі. Письмових клопотань про розгляд справи за відсутності або про відкладення судового засідання із повідомленням причин неявки від представника відповідача до суду не надходило.

В силу приписів пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), належним чином повідомленого про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що у разі, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи по суті учасники справи повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами (протокольна ухвала Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2018).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У листопаді-грудні 2015 року посадовою особою Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на підставі статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V та пункту 6 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, проведено планову перевірку з питань дотримання Приватним підприємством «Сервісмайстер» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва - торгівельно-складських приміщеннях, розташованих за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Устимівка, вул. Білоцерківська, 65 (далі - торговельно-складські приміщення), за результатами якої складено акт від 09.12.2015 (т.1 а.с. 68-69).

Під час перевірки виявлено порушення Приватним підприємством «Сервісмайстер» вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема, статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, що виявилось у наведенні недостовірних даних в декларації про початок виконання будівельних робіт.

Крім того, контролюючим органом зафіксовано, що розроблена Приватним виробничим підприємством «Енергобуд» проектна документація з будівництва наведеного вище об`єкта, на підставі якої Приватним підприємством «Сервісмайстер» будуть виконуватись будівельні роботи, не відповідає приписам статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, статей 23, 26 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 № 687-XIV, пункту 7.51 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та ДБН В.2.-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення», а саме: проектна документація розроблена з відхиленням від отриманих містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 19.12.2011 № 02-12/11, не забезпечено доступність для маломобільних груп населення, розрахунок кількості машино-місць зроблено невірно.

На підставі акта перевірки посадовою особою відповідача винесено припис від 09.12.2015 № С-0912/4, яким зобов`язано позивача у строк до 30.01.2016 усунути виявлені порушення містобудівного законодавства.

Крім того, постановами від 18.12.2015 № З-1812/2-10/10-61/1812/08/02 та 18.12.2015 № З-1812/3-10/10-62/1812/08/02, прийнятими за результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, на підставі абзацу другого частини першої та пункту 8 частини третьої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 № 208/94-ВР до позивача застосовано штраф на загальну суму 186030,00 грн.

Не погоджуючись із наведеними вище рішеннями, прийнятими територіальним органом державного архітектурно-будівельного контролю, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законодавство про архітектурну діяльність складається з Конституції України, Законів України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780-XII, «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 № 687-XIV та інших нормативно-правових актів, що видаються на їх виконання.

В силу приписів частини першої статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 № 687-XIV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI.

Статтею 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) визначено, що проектна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об`єктів будівництва.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону № 3038-VI проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

На виконання вимог наведеної вище норми наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 № 45 затверджено Порядок розроблення проектної документації на будівництво об`єктів (далі - Порядок № 45).

Згідно з приписами пунктів 3, 4 Порядку № 45 для забезпечення проектування об`єкта будівництва замовник повинен надати генпроектувальнику (проектувальнику) вихідні дані на проектування. Основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Завдання на проектування об`єктів будівництва складається з урахуванням вимог державних будівельних норм ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» і затверджується замовником за погодженням із генпроектувальником (проектувальником) (підпункт 4.1 пункту 4 Порядку № 45).

Склад та зміст проектної документації об`єктів будівництва на всіх стадіях проектування визначаються згідно з будівельними нормами і мають бути достатніми для оцінки проектних рішень та їх реалізації (пункт 10 Порядку № 45).

У свою чергу пунктом 6 частини першої статті 7 Закону № 3038-VI передбачено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації.

Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил визначена Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок № 553).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 553 (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва.

В силу приписів пункту 3 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами органів державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом (пункт 5 Порядку № 553).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 553 плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Органи державного архітектурно-будівельного контролю проводять планові перевірки об`єктів містобудування не частіше ніж один раз на півроку.

Строк проведення планової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на п`ять робочих днів.

Приписами пункту 16 Порядку № 553 передбачено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис) (пункт 17 Порядку № 553).

Відповідно до пунктів 18, 19 Порядку № 553 акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.

Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку та суб`єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

При цьому відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду даної адміністративної справи, судом встановлено, що в основу постанови від 18.12.2015 № З-1812/3-10/10-62/1812/08/02 покладено порушення позивачем приписів статті 26 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 № 687-XIV, пункту 7.51 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та ДБН В.2.-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення», що виявилось у: розробленні проектної документації з відхиленням від отриманих містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 19.12.2011 № 02-12/11; не забезпеченні доступності торговельно-складських приміщень для маломобільних груп населення; невірному розрахунку кількості машино-місць.

За порушення наведених вище положень, на думку органу державного архітектурно-будівельного контролю, відповідальність передбачена пунктом 8 частини третьої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 № 208/94-ВР (далі - Закон № 208/94-ВР).

Разом з тим, вказаною нормою передбачена відповідальність суб`єктів містобудування, які виконують будівельні роботи, у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень.

У свою чергу в силу приписів частини першої статті 1 Закону № 208/94-ВР правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб`єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Таким чином, обов`язковою умовою настання відповідальності за порушення у сфері містобудівної діяльності є, зокрема, прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями та бездіяльністю суб`єкта містобудування та вчиненими порушеннями.

Відтак, для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 8 частини третьої статті 2 Закону № 208/94-ВР необхідна наявність двох обов`язкових умов:

- встановлення факту порушення таким суб`єктом господарювання будівельних норм, державних стандартів і правил;

- виконання суб`єктом господарювання будівельних робіт.

У свою чергу як вбачається з акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 09.12.2015, станом на 09.12.2015 будівельні роботи на об`єкті будівництва не розпочато.

Аналогічні відомості містяться у протоколах про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 09.12.2015 № А-Л-З-0912/2 та 09.12.2015 № А-Л-З-0912/3 та у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи, що Приватне виробниче підприємство «Енергобуд» не проводило будівельних робіт на об`єкті перевірки, висновки відповідача стосовно наявності в діях позивача складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом восьмим частини третьої статті 2 Закону № 208/94-ВР, суд вважає необґрунтованими.

Крім того, зі змісту постанови від 18.12.2015 № З-1812/2-10/10-61/1812/08/02 вбачається, що позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом другим частини першої статті 2 Закону № 208/94-ВР, що виявилось у передачі замовнику проектної документації, розробленої з порушенням вимог статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI та статті 23 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 № 687-XIV.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 23 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 № 687-XIV замовники на проектування і будівництво об`єктів архітектури мають право: обирати архітектора - розробника проекту або залучати його за результатами архітектурного чи містобудівного конкурсу, обирати підрядника на будівництво або залучати його за результатами будівельного тендера; затверджувати проект, якщо він не суперечить законодавству, містобудівним умовам та обмеженням забудови земельної ділянки; здійснювати контроль і технічний нагляд за додержанням вимог містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки під час проектування об`єкта архітектури, затвердженого проекту під час будівництва; залучати осіб, які мають кваліфікаційний сертифікат, для здійснення функцій замовника та інжинірингу.

У свою чергу статтею 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI визначено класи наслідків (відповідальності) будівель і споруд.

Водночас відповідачем не конкретизовано, в якій частині зміст проектної документації не відповідає вимогам статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI та статті 23 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 № 687-XIV, яка лише встановлює права замовника.

Заперечення на позов також не містять жодних пояснень та/або обґрунтувань на підтвердження порушення відповідачем вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил у цій частині та, як наслідок, наявності правових підстав для притягнення позивача до відповідальності на підставі абзацу другого частини першої статті 2 Закону № 208/94-ВР.

При цьому надаючи правову оцінку доводам представника позивача про відповідність складу та змісту проектної документації вимогам чинного містобудівного законодавства, суд враховує наступне.

Пунктом 7.51 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (в редакції, чинній на момент розроблення позивачем проектної документації) передбачено, що основним типом споруд для тимчасового зберігання легкових автомобілів працівників і відвідувачів загальноміського центру, громадських комплексів та окремих будинків і споруд, розміщуваних у різних функціональних зонах міст, включаючи й перехоплюючі стоянки, що розміщуються з метою розвантаження центральної частини в периферійній та серединній зонах міст у вузлах пересадки на швидкісні види внутрішньоміського пасажирського транспорту (метро, трамвай, залізниця), повинні бути окремо розташовані наземні, підземні, наземно-підземні, вбудовано/прибудовані в перші, цокольні й підземні поверхи в/до громадських будинків (за винятком будинків закладів охорони здоров`я, фізичної культури, дитячих дошкільних установ, дитячих будинків, установ культури, мистецтва та громадського харчування), в тому числі й мало- та середньоярусні механізовані (автоматизовані) гаражі, а також тимчасові відкриті автостоянки. У межах територій, що мають особливу історико-культурну цінність та в районах історичної забудови міст необхідно передбачати розміщення лише підземних гаражів.

Розрахункову кількість машино-місць на автостоянках і в гаражах біля громадських комплексів, закладів, окремих будинків і споруд масового відвідування необхідно приймати за даними таблиці 7.6.

Так, відповідно до даних вказаної таблиці, торгові центри, універмаги, універсами (супермаркети), магазини з площею торгових залів 500 - 2000 м2 на 100 м2 торгової площі повинні мати 2 - 3 машино-місця.

При цьому приміткою 4* визначено, що залежно від місцевих умов і при відповідному обґрунтуванні розрахункову кількість машино-місць допускається збільшувати або зменшувати, але не більше ніж на 20 %.

Як вбачається зі змісту заперечень на позовну заяву, відповідач наголошує на тому, що загальна площа торгових приміщень об`єкта будівництва складає 892,4 м2, а відтак кількість машино-місць повинна становити 64-96 (72-108), оскільки на 100 м2 торгової площі торгові центри повинні мати 8 - 12 машино-місць.

Разом з тим судом встановлено, що під час здійснення розрахунку необхідної кількості машино-місць відповідач керувався положеннями пункту 7.51 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" в редакції, яка на момент розроблення позивачем проектної документації вже втратила чинність (21.06.2011).

Водночас за змістом пункту 7.51 ДБН 360-92**«Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» в редакції, чинній на момент розроблення позивачем проектної документації, магазини з площею торгових залів 500 - 2000 м2 на 100 м2 торгової площі повинні мати 2 - 3 машино-місця.

Таким чином, необхідна кількість машино-місць для торгового центру Приватного підприємства «Сервісмайстер» з площею торгових залів 892,4 м2 становить 18-27 машино-місця, а з урахуванням зменшення на 20 % - 14-22 машино-місць.

У свою чергу як вбачається з розділу «Доступ маломобільних груп населення» проектної документації, розробленої Приватним підприємством «Енергобуд», загальна кількість машино-місць на об`єкті будівництва складає 23 машино-місця (т. 2 а.с. 75).

За наведених обставин суд дійшов висновку, що при розробленні проектної документації позивачем дотримано вимоги пункту 7.51 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» в цій частині.

Судом також встановлено, що відповідач, посилаючись на порушення позивачем положень ДБН В.2.-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення», ні в оскаржуваному приписі, ні в запереченнях на позовну заяву не вказав, які саме положення не дотримано позивачем при розробленні проектної документації.

Так, розділом 1 ДБН В.2.-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення» передбачено, що вимоги цього документа поширюються на проектування та реконструкцію цивільних (житлових та громадських) будинків та споруд з урахуванням потреб людей, які відносяться до маломобільних груп населення (далі - МГН), функціонально-планувальні елементи будинків і споруд, їх земельні ділянки, а також на вхідні вузли, комунікації, шляхи евакуації, приміщення (зони) проживання, обслуговування і робочі місця, а також їх інформаційне та інженерне обладнання.

В силу приписів розділу 4 ДБН В.2.-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення» при проектуванні та реконструкції громадських і житлових будинків слід передбачати для інвалідів і громадян інших маломобільних груп населення умови життєдіяльності, однакові з рештою категорій населення.

Перелік об`єктів, доступних для інвалідів і інших маломобільних груп населення, розрахункова кількість і категорія інвалідів, а також група мобільності МГН (додаток А, таблиця А.1) встановлюються у завданні на проектування.

При проектуванні об`єктів, доступних для МГН, повинні бути забезпечені:

- доступність місць цільового відвідування і безперешкодність переміщення всередині будинків і споруд;

- безпека шляхів руху (у тому числі евакуаційних), а також місць проживання, обслуговування і прикладення праці;

- своєчасне отримання МГН повноцінної і якісної інформації, яка дозволяє орієнтуватися в просторі, використовувати обладнання (у тому числі для самообслуговування), отримувати послуги, брати участь у трудовому і навчальному процесах;

- зручність і комфорт середовища життєдіяльності.

Проектні рішення об`єктів, доступних для інвалідів, не повинні обмежувати умови життєдіяльності інших груп населення, а також ефективність експлуатації будинків. З цією метою слід проектувати адаптовані до потреб інвалідів універсальні елементи будинків і споруд, які використовуються усіма групами населення. Необхідність застосування спеціалізованих елементів, що враховують специфічні потреби інвалідів, установлюється завданням на проектування.

При проектуванні, обладнанні й оснащенні будинків і споруд, доступних для МГИ, повинні виконуватися вимоги чинних нормативних документів: ДБН 360, ДБН В. 1.1-7, ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.2-15, ДБН В.2.5-20, ДБН В.2.5-24, ДБН В.2.6-31, ВСН 61 та інші.

Як встановлено судом, розділ «Доступ маломобільних груп населення» проектної документації, розробленої позивачем, містить всі необхідні складові, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією цього розділу (т. 2 а.с. 37-75), з якого вбачається, що позивачем були враховані вимоги законодавства, встановлені для маломобільних груп населення щодо земельних ділянок, будинків та споруд (сходи і пандуси, внутрішнє обладнання, зони обслуговування відвідувачів у громадських будинках).

Так, вказаний розділ проектної документації має наступний зміст:

- безпроблемне пересування по прилеглій території;

- наявність визначених місць для паркування автомобілів осіб з інвалідністю найближче до входу у будинку;

- доступний заїзд у приміщення, сходи/пандуси;

- входи/виходи, двері;

- відсутність порогів, широкі двері, широкі коридори;

- доступність до усіх поверхів у приміщенні (ліфти, ескалатори, підйомники);

- наявність доступних і пристосованих туалетів;

- означення місцезнаходження (піктограми).

Таким чином, проектна документація Приватного виробничого підприємства «Енергобуд» містить усі необхідні розділи, форма і зміст яких відповідає нормам чинного містобудівного законодавства.

У свою чергу посилання представника відповідача у запереченнях на позовну заяву на необхідність застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу внаслідок порушень положень частини восьмої статті 36 Закону № 3038-VI, що виявилось у наведенні недостовірних даних у декларації про початок виконання будівельних робіт від 20.07.2015 № КС 083152010679, не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Так, відповідальність, передбачену частиною другою статті 2 Закону № 208/94-ВР за порушенням наведених вище положень, несе замовник будівництва або юридичні особи, що виконують функції замовника і підрядника одночасно.

Водночас, як вже зазначалось судом вище, замовником об`єкта будівництва - торгівельно-складських приміщень - виступає Приватне підприємство «Сервісмайстер».

Вказані обставини підтверджується даними, наведеними у декларації про початок виконання будівельних робіт від 20.07.2015 № КС 083152010679.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що у ході судового розгляду справи представником відповідача не доведено належними та допустимими доказами обставин, що свідчать про вчинення позивачем правопорушень у сфері містобудівної діяльності, суд дійшов висновку, що припис від 09.12.2015 № С-0912/4 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та постанови від 18.12.2015 № З-1812/2-10/10-61/1812/08/02 та 18.12.2015 № З-1812/3-10/10-62/1812/08/02, якими на позивача накладено штрафи за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з тим доводи позивача щодо порушення посадовими особами відповідача порядку ініціювання перевірки Приватного підприємства «Сервісмайстер» з посиланням на приписи пункту 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, судом не беруться до уваги, з огляду на наступне.

01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), яким внесено зміни до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону № 71-VIII, зокрема, встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Водночас суд звертає увагу позивача на те, що вказаний Закон направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, в якій контролюючими органами виступають центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, та його територіальні органи.

У свою чергу Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи входять до системи органів виконавчої влади та утворюються для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

За таких обставин, відповідач не є контролюючим органом, на якого поширюються обмеження, передбачені Законом № 71-VIII.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.09.2018 в адміністративній справі № 804/15498/15 та 15.11.2018 в адміністративній справі № 744/205/16-а.

Крім того, посилання позивача на порушення контролюючим органом строку проведення планової перевірки, встановленого пунктом 6 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами (службова записка від 30.11.2015 щодо продовження терміну планової перевірки у зв`язку з службовою необхідністю на п`ять днів, направлення для проведення планової перевірки від 01.12.2015 № 75/П на період з 03.12.2015 по 09.12.2015 тощо).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, витрати позивача у сумі 4168,45 грн, пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 194, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати припис Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 09.12.2015 № С-0912/4 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

3.Визнати протиправними та скасувати постанови Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 18.12.2015 № З-1812/2-10/10-61/1812/08/02 та 18.12.2015 № З-1812/3-10/10-62/1812/08/02.

4.Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133) на користь Приватного виробничого підприємства «Енергобуд» (ідентифікаційний код 38203599, місцезнаходження: вул. Привокзальна, 43, с. Устимівка, Васильківський район, Київська область, 08653) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 4168 (чотири тисячі сто шістдесят вісім) грн 45 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя Харченко С.В.