Рішення № 91564923, 15.09.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року Справа № 280/2275/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 168, код ЄДРПОУ 26316700)

про визнання відмови незаконною та неконституційною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - третя особа), в якому позивач просить суд:

- визнати відмову відповідача від 19.03.2020 щодо обчислення щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці в період з 18.02.2020 незаконною та неконституційною;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачу обчислення та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці за період з 18.02.2020, виходячи з розміру заробітної плати, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області за №08-02/775 від 26.02.2020;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору 841 грн.;

- відповідно до ч.1 ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду піддати негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% від розміру суддівської винагороди. Поряд із цим, враховуючи зміст рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, позивач вважає, що всі судді України, які перебувають у відставці, та він особисто мають беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. На думку позивача, оскільки з 01.01.2020 змінились складові суддівської винагороди, то виникли правові підстави для проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проте відповідачем протиправно було відмовлено йому у здійсненні такого перерахунку.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 03.04.2020 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 КАС України, позивачу було надано строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №280/2275/20 за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання по справі на 14.05.2020 без виклику сторін.

28.04.2020 до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки Конституційний Суд України своїм рішенням від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII) зі змінами. Разом з тим, згідно п. 5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 Верховній Раді України було рекомендовано невідкладно привести положення законодавства України у відповідність до цього рішення. Отже, на думку представника відповідача, до вчинення законодавцем відповідних дій підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання об`єктивно відсутні. Крім того, у відзиві на позов представник відповідача висвітлив правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014, згідно з якою законодавчі норми можуть змінюватися, а передбачені законом соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення, шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміни механізму нарахування певних видів соціальних виплат і допомоги є конституційно допустимими до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальних захист. З огляду на викладені обставини, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

29.04.2020 на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі №280/2275/20 до набрання законної сили судовим рішенням у зразковій справі №620/1116/20, що розглядається Верховним Судом.

06.05.2020 до суду надійшли пояснення третьої особи щодо позову, в яких представник третьої особи зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків, а також життєвого рівня, гідного його статусу. Отже, як стверджує представник третьої особи, право позивача на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в належному розмірі є беззаперечним, гарантоване в силу положень ст.ст. 126, 130 Конституції України, статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII, а забезпечення цього права становить суть взятих на себе Державою зобов`язань. Відтак, оскаржувана відмова відповідача у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача з 18.02.2020, на думку представника третьої особи, є безпідставною та не ґрунтується на нормах діючого законодавства України.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2020 було задоволено клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20 (провадження №Пз/9901/5/20), зобов`язано сторони повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.

17.08.2020 на адресу Запорізького окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі, в якому зазначено, що Верховний Суд 16.06.2020 розглянув зразкову справу №620/1116/20 (провадження №Пз/9901/5/20). Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 по адміністративній справі 620/1116/20 набрало законної сили 07.08.2020.

Оскільки обставини, що обумовили зупинення провадження, відпали, Запорізький окружний адміністративний суд поновив провадження у справі та призначив судове засідання без виклику осіб на 07.09.2020.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін сторін фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали і з`ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу - орган державної влади 27.06.2002.

Позивач обіймав посаду судді Токмацького районного суду Запорізької області. Постановою Верховної Ради України від 20.05.2004 № 1734-IV «Про звільнення суддів» позивача було звільнено з посади судді Токмацького районного суду Запорізької області у зв`язку з поданням останнім заяви про відставку (а.с.51). Відтак, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди.

18.02.2020 Конституційний Суд України прийняв рішення № 2-р/2020 у справі № 1-15/2018(4086/16) за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема положення розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами: пункту 7 «та ліквідуються» в частині Верховного Суду України; пункту 14 «судді Верховного Суду України»; пункту 25 (а.с.11-21).

У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, третя особа 26.02.2020 на підставі Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII, Закону України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про державний бюджет України на 2020 рік», рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 у справі № 1-15/2018(4086/16) для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання підготувала та видала позивачу Довідку № 08-02/775 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.8).

Як вбачається із даної довідки, станом на 18 лютого 2020 року сума суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку належного позивачу щомісячного довічного грошового утримання, складає 100 896,00 грн., у тому числі:

- посадовий оклад - 63060,00 грн;

- доплата за вислугу років - 37 836,00 грн.;

- доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн;

- доплата за науковий ступінь - 0,00 грн;

- доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн;

- щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII - 0,00 грн. (а.с.8).

27.02.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі оновленої Довідки від 26.02.2020 № 08-02/775 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Листом від 19.03.2020 № 0800-0206-8/10770 відповідач повідомив позивачу, що п. 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 у справі № 1-15/2018(4086/16) був визнаний неконституційним. Також, у листі зауважено, що згідно з п. 5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 у справі № 1-15/2018(4086/16) Конституційний Суд України рекомендував Верховній Раді України невідкладно привести положення законодавства України у відповідність до цього рішення. Тому, відповідач зробив висновок, що до приведення у відповідність норм законодавства з урахуванням рішення Конституційного Суду України підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці на теперішній час відсутні (а.с.10).

Оцінюючи правомірність відмови відповідача від 19.03.2020 щодо обчислення щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці в період з 18.02.2020, суд виходить із такого.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої).

Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до п. 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно з ч. 1 ст. 142 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону №1402-VI).

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною 3 ст. 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями аналізованого нормативно-правового акту були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, згідно з п. 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII).

Відповідно до п. 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року№ 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з ч. 1 ст. 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Судом встановлено, що позивач працював на посаді судді Токмацького районного суду Запорізької області. 20.05.2004 Верховна Рада України прийняла постанову № 1734-IV «Про звільнення суддів», якою позивача було звільнено з посади судді Токмацького районного суду Запорізької області у зв`язку з поданням останнім заяви про відставку (а.с.51). Як наслідок, позивач набув статусу судді у відставці та почав отримувати щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого становить 90% суддівської винагороди.

18.02.2020 Конституційний Суд України прийняв рішення № 2-р/2020 у справі № 1-15/2018(4086/16) за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема п. 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII (а.с.11-20).

На підставі Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII, Закону України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про державний бюджет України на 2020 рік», рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 у справі № 1-15/2018(4086/16), у зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 26.02.2020 третя особа видала позивачу Довідку № 08-02/775 про призначення для здійснення перерахунку належного позивачу довічного грошового утримання. Отже, станом на 18.02.2020 сума суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку належного позивачу щомісячного довічного грошового утримання складає 100 896,00 грн., з яких: 1) посадовий оклад - 63060,00 грн; 2) доплата за вислугу років - 37 836,00 грн.; 3) доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн; 4) доплата за науковий ступінь - 0,00 грн; 5) доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн; 6) щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII - 0,00 грн. (а.с.8).

27.02.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі оновленої Довідки від 26.02.2020 № 08-02/775 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Листом відповідача від 19.03.2020 № 0800-0206-8/10770 позивачу було відмовлено у задоволенні заяви, оскільки Верховна Рада України повинна була привести положення законодавства України у відповідність з рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 у справі № 1-15/2018(4086/16), однак не зробила цього (а.с.10).

У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду 16.06.2020 було ухвалено рішення по адміністративній справі № 620/1116/20, яка визначена судом касаційної інстанції як зразкова у питанні визначення розміру грошового утримання судді у відставці в залежності від проходження кваліфікаційного оцінювання (позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, № 89872243 в Єдиному державному реєстрі судових рішень)

Зокрема, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, посилаючись на постанови суду касаційної інстанції від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а, зазначив, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Далі, колегія суддів зауважила, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.

Таким чином, з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, у суддів у відставці виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивач у справі № 620/1116/20 вийшов у відставку з посади судді до завершення проходження кваліфікаційного оцінювання суддів щодо нього і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що рішення ГУ ПФУ щодо відмови у перерахунку позивачу (судді у відставці) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним та відповідно зазначене рішення територіального органу Пенсійного фонду України підлягає скасуванню.

Крім того, в мотивувальній частині рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 по адміністративній справі № 620/1116/20 зазначено, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких:

- позивачі мають статус судді у відставці та не проходили (не пройшли) кваліфікаційне оцінювання суддів під час перебування на посаді судді та (або) не пропрацювали на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання;

- відповідачем у них є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи) - територіальні органи Пенсійного фонду України - Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

- спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв`язку із відмовою відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці після 18.02.2020 (дата ухвалення рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020) з врахуванням розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;

- позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу - судді у відставці, який не проходив (не пройшов) кваліфікаційне оцінювання суддів та (або) не пропрацював на відповідній посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді, у правовідносинах, що виникли після дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 4 КАС України зразкова адміністративна справа - це типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Суд зважає на той факт, що дана адміністративна справа за своїми предметом та обставинами є тотожною зі зразковою адміністративною справою № 620/1116/20, розглянутою Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у червні 2020 року. Відтак, суд вважає за можливе екстраполювати правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, викладені у рішенні від 16.06.2020 № 620/1116/20, на досліджувані правовідносини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною відмови відповідача від 19.03.2020 щодо обчислення щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінюючи наявність правових підстав для зобов`язання відповідача здійснити позивачу обчислення та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці за період з 18.02.2020, виходячи з розміру заробітної плати, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області за №08-02/775 від 26.02.2020, суд виходить із такого.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду

Отже, суд, із урахуванням обставин, встановлених під час надання правової оцінки попередніх позовних вимог, з метою захисту майнових прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити позивачу обчислення та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці, виходячи з розміру заробітної плати, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області за №08-02/775 від 26.02.2020.

При цьому, визначаючи дату, з якої право позивача підлягає відновленню, суд виходить із того, що право на перерахунок довічного грошового утримання у позивача як судді у відставці виникло не безпосередньо 18.02.2020, як вважає останній, а з 19.02.2020. Це обумовлено тим, що саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII.

Ідентичний приклад правового застосування викладений у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 по адміністративній справі № 620/1116/20.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для допуску до негайного виконання даного судового рішення у межах суми стягнення за один місяць, суд виходить такого.

За приписами ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про:

1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць;

2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;

3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби;

4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності;

5) уточнення списку виборців;

6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань;

7) включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.

Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 263, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 283 КАС України.

Суд виходить із того, що оскільки питання присудження (стягнення) і виплати грошового утримання не становить предмет даного публічно-правового спору, а суд, у свою чергу, не вирішує вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача певних сум пенсійних виплат (рішення суду містить лише вказівки зобов`язального характеру), підстави для допущення негайного виконання рішення суду в частині сплати перерахованої суми пенсії за один місяць у даному випадку відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем, на переконання суду, доведено протиправність відмови відповідача від 19.03.2020 щодо обчислення щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці в період з 19.02.2020 та наявність підстав для здійснення позивачу обчислення та виплати щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці за період з 19.02.2020, виходячи з розміру заробітної плати, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області за №08-02/775 від 26.02.2020.

У свою чергу, відповідач не надав суду достатніх та переконливих доказів, які б спростовували правову позицію позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, а саме у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б, код ЄДРПОУ 20490012), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, проспект Соборний 168, код ЄДРПОУ 26316700), про визнання відмови незаконною та неконституційною, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19.03.2020 щодо обчислення щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці в період з 19.02.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) обчислення та виплату щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці за період з 19.02.2020, виходячи з розміру заробітної плати, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області за №08-02/775 від 26.02.2020.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 15.09.2020.

Суддя І.В.Садовий