Рішення № 91564810, 14.09.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 вересня 2020 року Справа № 280/4362/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

03.07.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 02.04.2020 № 2194-5705-0821 (форма «Ф»), від 02.04.2020 № 2195-5705-0821 (форма «Ф»), від 02.04.2020 № 2196-5705-0821 (форма «Ф») та податкову вимогу від 22.06.2020 №17947-57 (форма «Ф»).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючий орган визначив позивачу грошове зобов`язання з орендної плати за землю за 2020 рік, однак спірні земельні ділянки фактично передані у користування Фермерського господарства «Вовчанське-Агро» (далі - ФГ «Вовчанське-Агро»), засновником якого є позивач, а тому він вважає, що не є платником орендної плати за землю, оскільки податкове зобов`язання має сплачувати фактичний користувач землі. Крім того, позивач зазначає, що протягом спірного періоду орендну плату за ці земельні ділянки сплачувало саме ФГ «Вовчанське-Агро» і зауважень щодо декларування та сплати останнім податкових зобов`язань від відповідача не надходило, у зв`язку з чим вважає, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога, якою від ОСОБА_1 вимагається сплатити заборгованість з орендної плати за землю, є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 07.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №280/4362/20; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Від представника позивача надійшли письмові пояснення (вх. від ь20.07.2020 №33086), в яких, серед іншого, зазначено, що земельні ділянки отримано позивачем виключно для створення фермерського господарства, при цьому до складу майна фермерського господарства належать передані у користування земельні ділянки, що передбачено його статутом. Вказує, що з 2015 року прибуток від господарської діяльності отримує фермерське господарство та сплачує орендну плату своєчасно, а отже прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень призводить до подвійного оподаткування.

Відповідач позов не визнав, у своєму відзиві (вх. від 04.08.2020 №35381) зазначає, що позивач є орендарем земельних ділянок відповідно до договорів оренди, укладених із Давидівською сільською радою, а отже є і платником орендної плати. Вказує, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували передачу земельних ділянок фермерському господарству як землекористувачу, в той час як право користування землею, як і суміжні права та обов`язки землекористувача, виникають з моменту реєстрації права оренди або права власності на землю. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 05.08.2020 у задоволенні клопотань представників сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

13.08.2020 від представника позивача надійшло клопотання (вх. №37027) про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020 у справі №280/5136/19.

Ознайомившись із позовною заявою, суд встановив, що позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

05.05.2015 між Давидівською сільською радою Якимівського району Запорізької області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладені Договори оренди землі:

щодо земельної ділянки із кадастровим номером 2320381200:06:003:0001, загальною площею 10,1521 га, відповідно до якого позивачу передано у строкове платне користування земельну ділянку на території Давидівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

щодо земельної ділянки із кадастровим номером 2320381200:04:001:0007, загальною площею 7,5591 га, відповідно до якого позивачу передано у строкове платне користування земельну ділянку на території Давидівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

щодо земельної ділянки із кадастровим номером 2320381200:04:004:0001, загальною площею 9,9277 га, відповідно до якого позивачу передано у строкове платне користування земельну ділянку на території Давидівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до умов вищезазначених договорів оренди землі орендна плата вноситься Орендарем згідно рішень Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області від 26.01.2015 №20/3 (щодо земельної ділянки із кадастровим номером 2320381200:06:003:0001) та від 26.01.2015 №20/5 (щодо земельних ділянок із кадастровим номером 2320381200:04:001:0007 та із кадастровим номером 2320381200:04:004:0001) у грошовій формі у визначеному розмірі, що складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Договори укладено строком на 15 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою, право оренди земельної ділянки за вказаними договорами зареєстровано за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.07.2015 за №10574180, №10574944 та №10574667.

Відповідно до актів приймання передачі об`єкта оренди, 30.07.2015 позивач прийняв в оренду вказані земельні ділянки.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 17.09.2015 ОСОБА_1 зареєстрував юридичну особу ФГ «Вовчанське-Агро». Відповідно до Статуту ФГ «Вовчанське-Агро» ОСОБА_1 як засновник передав право користування орендованими ним земельними ділянками.

Як зазначає позивач, грошове зобов`язання з орендної плати за вищевказані земельні ділянки задекларовано та сплачено ФГ «Вовчанське-Агро». Вказані обставини відповідачем не заперечуються. Водночас, надані до матеріалів справи копії податкових декларацій та банківської виписки стосуються інших податкових періодів (2017 - 2019 роки).

02.04.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області сформувало та направило на адресу позивача податкові повідомлення-рішення:

№2194-5705-0821, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік в розмірі 8 232,76 грн.;

№2195-5705-0821, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік в розмірі 8 232,76 грн.;

№2196-5705-0821, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік в розмірі 8 232,76 грн.

Позивачем оскаржено дані податкові повідомлення-рішення до ДПС України, рішенням якої від 02.06.2020 №2345/М/99-00-08-05-04-09 у задоволенні скарги відмовлено.

У зв`язку з несплатою донарахованих контролюючим органом сум, ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано та направлено позивачу податкову вимогу форми «Ф» від 22.06.2020 №17947-57, якою від нього вимагається сплатити грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 8 132,76 грн.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

За визначенням підпунктів 14.1.136, 14.1.147 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України; тут та надалі - в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата); плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно із пунктом 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Пунктами 288.2 та 288.3 статті 288 ПК України визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до пункту 288.4 статті 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Статтями 125 і 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За правилами статті 17 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.2018 № 161-XIV об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Частинами першою, другою статті 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, яке виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Оскільки орендарем земельних ділянок є позивач, суд доходить висновку, що саме на нього покладено обов`язок сплати орендної плати відповідно до укладених ним договорів оренди землі.

Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем ФГ «Вовчанське-Арго» не змінює статусу позивача як орендаря земельних ділянок та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату за земельні ділянки.

Слід наголосити, що до суду не надано доказів належної передачі земельних ділянок фермерському господарству як землекористувачу, оскільки відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право користування землею, як і інші суміжні права та обов`язки землекористувача виникають з моменту реєстрації права оренди або права власності на землю.

Вказані висновки узгоджуються із висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 13.09.2019 у справі № 120/4362/18-а, від 12.02.2019 у справі № 822/3241/15, від 10.07.2020 у справі №0240/2978/18-а, які підлягають застосуванню судом з огляду на положення ч. 5 ст. 242 КАС України.

Стосовно посилань представника позивача на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020 у справі №280/5136/19, якою рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.01.2020 у справі №280/5136/19 скасовано та задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 у повному обсязі; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 27.06.2019: №1759-5707-0821 про визначення грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 8232,76 грн.; №1760-5707-0821 про визначення грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 8232,76 грн.; №1761-5707-0821 про визначення грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 8232,76 грн. суд зазначає, що у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, які і застосовано в даному випадку.

При цьому, за правилами ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що відповідачем правомірно визначено позивачу грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ГУ ДПС у Запорізькій області від 02.04.2020 № 2194-5705-0821 (форма «Ф»), від 02.04.2020 № 2195-5705-0821 (форма «Ф»), від 02.04.2020 № 2196-5705-0821 (форма «Ф»).

При цьому, позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування податкової вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області від 22.06.2020 №17947-57 (форма «Ф») задоволенню також не підлягають, оскільки у відповідності до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 14.09.2020.

Суддя Ю.П. Бойченко