Рішення № 91564686, 02.09.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 вересня 2020 року (11:50)Справа № 280/377/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Лузан К.Ю.,

представників позивача - Великанова М.О., Кальонова О.О.,

представника відповідача- Пархоменка Є.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління з питань праці Запорізької міської ради про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

14.01.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління з питань праці Запорізької міської ради (далі - відповідач, Управління), в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати припис № ОМС-ЗП3354/1757/НД/НП/АВ/П від 05.11.2019; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № ОМС-ЗП3354/1757/НД/НП/АВ/П/ТД-ФС від 02.12.2019.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначено, що направлення на проведення інспекційного відвідування позивача від 17.10.2019 № 145н не містить зазначення типу заходу, що не відповідає положенням законодавства, не містить зазначення підстави (підстав) проведення інспекційного відвідування. Відповідно, таке направлення не є посвідченням (направленням) на здійснення заходу державного контролю у сфері господарської діяльності. Тому позивач вважає, що інспекційне відвідування позивача було здійснене посадовими особами не на підставі, не в межах повноважень і не у спосіб, що визначені законами України. Відповідно, всі рішення, прийняті посадовими особами за результатами проведення інспекційного відвідування, є рішеннями, що прийняті не на підставі, не в межах повноважень і не у спосіб, що визначені законами України, і, отже, є незаконними. Отже, припис, постанова про накладення штрафу, прийняті не на підставі, не в межах повноважень і не у спосіб, що визначені законами України, і є незаконними. Також у позові зазначається, що у направленні на проведення інспекційного відвідування зазначені наступні дата початку і дата закінчення проведення інспекційного відвідування: 21.10.2019 і 22.10.2019 відповідно. Отже, перебіг строку проведення інспекційного відвідування почався 21.10.2019 і закінчився 22.10.2019. Таким чином, направлення на проведення інспекційного відвідування було чинним 21.10.2019 і 22.10.2019. Відповідно, посадові особи відділу державного контролю за додержанням законодавства про працю управління з питань праці Запорізької міської ради мали повноваження на проведення інспекційного відвідування лише 21.10.2019 і 22.10.2019. Отже, усі рішення і дії посадових осіб відділу державного контролю за додержанням законодавства про працю управління з питань праці Запорізької міської ради, прийняті (вчинені) в процесі проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у дати, інші, ніж 21.10.2019 і 22.10.2019, є такими, що прийняті (вчинені) не на підставі, не в межах повноважень і не у спосіб, що визначені законами України, і, отже, є незаконними. Також позивач зазначає, що висновок про встановлення факту допуску позивачем ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору є безпідставним. Посадовими особами управління з питань праці Запорізької міської ради не був встановлений ані перелік трудових обов`язків окремо за кожною з посад «Адміністратор», «Керівник», «Менеджер управитель», ані факт тотожності змісту дій ОСОБА_2 і змісту хоча б основних трудових обов`язків окремо з кожною з посад «Адміністратор», «Керівник», «Менеджер управитель». Отже, посадовими особами управління з питань праці Запорізької міської ради не доведений факт виконання ОСОБА_2 трудових обов`язків за посадами, що мають назви «Адміністратор», «Керівник» і «Менеджер управитель». Таким чином, твердження посадових осіб управління з питань праці Запорізької міської ради про те, що ОСОБА_2 виконувала роботу керівника, адміністратора, менеджера управителя у період відсутності ФОП ОСОБА_1 на робочому місці є необґрунтованим. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 10.03.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 06.04.2020.

31.03.2020 відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що твердження позивача про відсутність у направленні конкретної підстави для проведення позапланового заходу у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , є необґрунтованими, оскільки в направленні визначені підстави: п. 5 Порядку №823 і наказ про організацію інспекційного відвідування від 09.10.2019 №192р, що містить конкретні підпункти п. 5 Порядку №823. Також у відзиві зазначає, що представник позивача ОСОБА_2 під час проведення інспекційного відвідування 30.10.2019 була ознайомлена з направленням на проведення заходу державного нагляду (контролю), в якому зазначена підстава проведення заходу контролю, та копія якого надана їй під підпис, тому в цій частині твердження позивача є також безпідставними. Інспекторами праці, під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , були пред`явлені службові посвідчення уповноваженій особі ОСОБА_3 та надано їй під підпис копію направлення, що зафіксовано засобами відеотехніки. Таким чином, твердження позивача про відсутність прав посадових осіб органу держаного нагляду (контролю) на здійснення контрольного заходу вважає безпідставним, та таким, що не відповідає дійсності. Під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 саме ОСОБА_2 : 1) допустила інспекторів праці до проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 ; 2) розписалася в отримані копії направлення, підписала вимогу про надання документів та акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 30.10.2019; 3) вела перемовини з інспекторами праці Управління від імені ФОП ОСОБА_1 та надавала усні пояснення; 4) під час виходу інспекторів праці Управління на об`єкт відвідування за адресою: АДРЕСА_1 (заклад « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») наглядала за діяльністю цього закладу, здійснювала керуванням ним, перебувала у виробничих приміщеннях. Вважає, що враховуючи обізнаність даної особи в деталях робочого процесу та діяльності ФОП ОСОБА_1 , є очевидним, що ОСОБА_4 не є сторонньою особою, а безпосередньо задіяна в робочому процесі позивача. Проте, трудового договору чи договору цивільно-правового характеру, укладеного з ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_1 на вимогу інспекторів праці надано не було. Характер умов виконуваної ОСОБА_5 роботи тотожний кваліфікаційним характеристикам вищезазначених професій, зокрема, професії «адміністратор», що вказує саме на процес виконання працівником трудової функції. Отже, ОСОБА_4 виконувала роботу адміністратора у період відсутності ФОП ОСОБА_1 на робочому місці, що є ознаками саме трудових відносин між позивачем та ОСОБА_5 . Таким чином, ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи ОСОБА_2 без оформлення трудового договору. В свою чергу, твердження позивача про не доведення інспекторами праці виконання ОСОБА_5 трудових обов`язків за посадами «Адміністратор», «Керівник» і «Менеджер управитель», а також відсутність відповідних професій у Класифікаторі професій ДК 003:2010, вважає необґрунтованим. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 06.04.2020 розгляд справи відкладений до 05.06.2020.

Ухвалою суду від 05.05.2020 замінено первісних відповідачів - Начальника управління з питань праці Запорізької міської ради Швець Юрія Васильовича та Головного спеціаліста відділу державного контролю за додержанням законодавства про працю, інспектора праці управління з питань праці Запорізької міської ради Марчака Олексія Вікторовича на належного - Управління з питань праці Запорізької міської ради; розгляд справи розпочато спочатку та призначено підготовче засідання на 25.05.2020.

25.05.2020 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 22.06.2020.

Ухвалою суду від 22.06.2020 провадження у справі зупинено до 27.07.2020.

Ухвалою суду від 27.07.2020 провадження у справі поновлено та ухвалою від 27.07.2020 провадження у справі зупинено до 26.08.2020.

26.08.2020 провадження у справі поновлено.

Протокольною ухвалою суду від 26.08.2020 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 26.08.2020.

У судовому засіданні 26.08.2020 розгляд справи відкладений до 02.09.2020.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги із підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 02.09.2020 проголошено вступну та резолютивну частині рішення суду.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі виданого Управлінням наказу від 09.10.2019 №192р про організацію інспекційного відвідування, направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 17.10.2019 №145н, посадовими особами Управління, головними спеціалістами відділу державного контролю за додержанням законодавства про працю, інспекторами праці Марчаком О.В., Павленко В.В., Полигою A.B. та заступником начальника управління - начальником відділу державного контролю за додержанням законодавства про працю, інспекторами праці Трещук Ю.Ф. у період з 22.10.2019 по 05.11.2019 проведене інспекційне відвідування позивача з питань оформлення трудових відносин (виявлення неоформлених трудових відносин), своєчасної та у повному обсязі оплати праці.

22.10.2019 інспектором праці складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ОМС-ЗП3354/1757/НД/НП від 22.10.2019, один примирник якого разом з копією направлення на інспекційне відвідування та письмовою вимогою про надання документів №ОМС-ЗП3354/1757/НД від 22.10.2019 надіслано позивачу. Вимогою інспектор праці зобов`язав позивача у строк до 29.10.2019 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування (а.с.86-91, т.1).

30.10.2019 ОСОБА_2 надала посадовим особам відповідача пояснення, що є представником позивача та просила надати додатковий час для надання документів (а.с.95 т. 1).

30.10.2019 посадовими особами Управління складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ОМС-ЗП3354/1757/НД/НП від 30.10.2019 та Вимогу №ОМС-ЗП3354/1757/НД від 30.10.2019, які отримані ОСОБА_2 (а.с.92-93, т.1). Відповідно до вказаної вимоги позивач зобов`язаний був до 15:00 30.10.2019 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

31.10.2019 о 15:20 інспектори праці для продовження проведення інспекційного відвідування прибули до закладу «ІНФОРМАЦІЯ_1».

За наслідками проведеного інспекційного відвідування посадовими особами Управління складений Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовую найману працю від 05.11.2019 №ОМС-ЗП3354/1757/НД/НП/АВ від 05.11.2019 (далі - Акт), в якому зафіксовано виявлене порушення вимог законодавства про працю, а саме, позивачем допущено до роботи ОСОБА_2 без оформлення трудових відносин (а.с.101-104, т.1).

Також, 05.11.2019 відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень №ОМС-ЗП3354/1757/НД/НП/АВ/П, яким зобов`язано позивача у строк до 05.12.2019 усунути порушення - допуск до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу (а.с.105, т.1).

Акт інспекційного відвідування №ОМС-ЗП3354/1757/НД/НП/АВ від 05.11.2019 та припис №ОМС-ЗП3354/1757/НД/НП/АВ/П надіслані позивачу 06.11.2019 рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення та отримані позивачем 07.11.2019 (а.с.106-108, т.1).

У зв`язку з не поверненням ФОП ОСОБА_1 у визначений п. 26 Порядку №823 строк підписаного Акта та Припису, інспектором праці складено Акт про відмову від підпису №ОМС-ЗП 3354/1757/НД/НП/АВ/П/ВП від 14.11.2019 (а.с.109-112, т.1).

За наслідками проведення інспекційного відвідування, на підставі скаредного акту та припису, начальником Управління 02.12.2019 розглянуто справу та складено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ЗП3354/1757/НД/НП/АВ/П/ТД-ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 125 190,00 грн. (а.с.28-29 т.1).

Вважаючи припис про усунення виявлених порушень та постанову про накладення штрафу протиправними, позивач звернулася до суду із даним позовом про її скасування.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Згідно з ч.5 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 від 1947 року (далі - Конвенція), інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Згідно статті 16 Конвенції, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідачем було порушено порядок проведення інспекційного відвідування, оскільки, на думку позивача, не було правових підстав для його проведення, оскільки у разі якщо позивач вважав, що відсутні підстави для проведення інспекційного відвідування, то мав право не допускати інспекторів до проведення інспекційного відвідування, відповідно до положень статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Разом з тим, позивач відповідним правом не скористався, а навпаки надавав інспекторам відповідні пояснення та документи необхідні для проведення інспекційного відвідування, у зв`язку з чим дослідженню підлягають саме результатами інспекційного відвідування.

Разом з тим, суд не може погодитись із правомірністю винесення оскаржуваного припису, застосування до позивача штрафних санкцій та з обґрунтованістю висновків щодо порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 21, ч.1, 3 ст.24 КЗпП України щодо роботи ОСОБА_2 без оформлення трудових відносин з огляду на наступне.

Так, в акті інспекційного відвідування та у відзиві відповідач зазначає, що під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 . ОСОБА_2 допустила інспекторів праці до проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , розписалася в отримані копії направлення, підписала вимогу про надання документів та акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 30.10.2019, вела перемовини з інспекторами праці Управління від імені ФОП ОСОБА_1 та надавала усні пояснення, під час виходу інспекторів праці Управління на об`єкт відвідування за адресою: АДРЕСА_1 (заклад «ІНФОРМАЦІЯ_1») наглядала за діяльністю цього закладу, здійснювала керуванням ним, перебувала у виробничих приміщеннях закладу (кухня, склад), була присутня при опитуванні працівників ФОП ОСОБА_1 . Відповідачем зроблено висновок, що ОСОБА_2 виконувала роботу керівника, адміністратора, менеджера управителя у період відсутності ФОП ОСОБА_1 на робочому місці, що є ознаками трудових відносин між позивачем та ОСОБА_2 .

Суд із таким твердженням відповідача не погоджується через наступне.

Так, у поясненнях, які надавала ОСОБА_2 під час проведення інспекційного відвідування, вона зазначала, що є представником ФОП ОСОБА_1 . Також, позивач у своїх поясненнях від 04.11.2020 зазначала, що ОСОБА_2 не є працівником ФОП ОСОБА_1 , у зв`язку із відсутністю позивача під час проведення інспекційного відвідування на території м.Запоріжжя ОСОБА_2 на прохання позивача надавала відповідачу всі необхідні документи (а.с.98, т. 1).

Судом під час розгляду справи досліджений відеодоказ, на якому зафіксований процес відвідування.

Під час дослідження такого доказу судом встановлено, що інспектори, під час спілкування із ОСОБА_2 не з`ясовували, чому ОСОБА_2 знаходиться у місці провадження підприємницької діяльності позивачем, не просили назвати її посаду, не просили надати пояснення щодо обсягу її повноважень, графіку роботи тощо.

В той же час, під час спілкування із іншими працівниками ФОП ОСОБА_1 такі питання ставились.

Отже, наданий відповідачем відеозапис проведення інспекційного відвідування жодним чином не доводить факт допущення позивачем ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудових відносин.

Суд зазначає, що відповідачем взагалі не надано жодного доказу, який би свідчить, що ОСОБА_2 є працівником позивача.

Отже, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів, що ОСОБА_2 є саме працівником позивача, виконувала роботу керівника, адміністратора, менеджера управителя. Отже, твердження позивача про той факт, що позивач уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси під час проведення інспекційного відвідування відповідачем не спростовані.

Суд також зазначає, що представник відповідача на питання, чи перевірялись документи ОСОБА_2 на право представляти інтереси позивача, надав відповідь, що ОСОБА_2 усно зазначила, що є представником ФОП ОСОБА_6 , її документи працівниками Управління не перевірялись.

Суд зазначає, що визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності; за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності, гарантії та компенсації передбачені для працівника, а також обов`язки роботодавця залишаються за його межами.

Отже, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Суд зазначає, що відповідачем до матеріалів адміністративної справи не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність між позивачем ОСОБА_2 трудових відносин. Фактично наявність трудових відносин між позивачем та ОСОБА_2 відповідачем обґрунтована тим, що ОСОБА_2 , зазначала що є представником позивача та перебувала на об`єкту, що перевірявся.

Проте, суд зазначає, що вказане не може підтверджувати факт трудових відносин, з огляду на відсутність будь-яких доказів.

Посилання відповідача на те, що кухар закладу «ІНФОРМАЦІЯ_1» під час проведення інспекційного відвідування зазначив, що його керівником є ОСОБА_2 , також не доводить факт наявності трудових відносин із ОСОБА_2 та позивачем. Під час дослідження відеодоказу кухар закладу «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_7 зазначила, що її керівником є саме ОСОБА_2 . Проте, інспектор Управління жодних чином не з`ясовував у ОСОБА_7 , на якій посаді працює ОСОБА_2 , які вказівки надає, що входить до її обов`язків, тощо.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваних припису та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідач діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було Управління з питань праці Запорізької міської ради, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3359,90 грн.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління з питань праці Запорізької міської ради (69044, м.Запоріжжя, майдан Профспілок, 5, код ЄДРПОУ 41904647); про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління з питань праці Запорізької міської ради № ОМС-ЗП3354/1757/НД/НП/АВ/П від 05.11.2019.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління з питань праці Запорізької міської ради про накладення штрафу № ОМС-ЗП3354/1757/НД/НП/АВ/П/ТД-ФС від 02.12.2019.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління з питань праці Запорізької міської ради судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3359,90грн. (три тисячі триста п`ятдесят дев`ять грн. 90 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 14.09.2020.

Суддя Ю.В. Калашник