Рішення № 91564602, 08.09.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 вересня 2020 рокум. Ужгород№ 260/748/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Дору Ю.Ю.,

за участі:

секретаря судового засідання - Завидняк А.В.,

представників позивача - Габора В.І., Блоцерковець Ю.С.,

представник відповідача - не з`явився,

представник третьої особи 1- не з`явився,

представник третьої особи 2- не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Тячівська районна державна адміністрація та Тереблянська сільська рада Тячівського району Закарпатської області про визнання протиправним висновку про непогодження проекту землеустрою про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації (далі - відповідач) , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Тячівська районна державна адміністрація (далі - третя особа-1), в якій просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації, згідно висновку від 28.07.2018 р. №01-15.4/31, про непогодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,2500 га у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_2 .

2) зобов`язати відділ капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 118, 186-1 Земельного кодексу України, погодити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,2500 га у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_2 .

3) стягнути з відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області з клопотанням про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Проте проект землеустрою відповідачем не погоджений та у висновку №01-15.4/31 вказано, що земельна ділянка згідно генерального плану поєднаного з детальним планом території села Теребля затвердженого VII сесією VII скликання Тереблянської сільської ради №85 від 10.06.2016 року розташована на землях загального користування (вулиця), що не відповідає вимогам містобудівної документації. Позивач вважає, що даний висновок порушує права позивача.

Ухвалою суду від 01 квітня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження за вказаною позовною заявою.

30 квітня 2020 року ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу-2 - Тереблянську сільську раду Тячівського району Закарпатської області (далі - третя особа-2).

04 червня 2020 року Закарпатським окружним адміністративним судом винесено ухвалу про перехід до загального позовного провадження.

26 червня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

23 квітня 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначив, що заперечує проти позовних вимог у повному обсязі. Відповідачем зазначено, що згідно висновку чітко зазначено, що відділ не погоджує проект землеустрою на підставі того, що земельна ділянка згідно генерального плану поєднаного з детальним планом території с.Теребля розташована на землях загального користування (вулиця), що відповідно не відповідає вимогам містобудівної документації. Підтвердженням цього є свикопіювання з генерального плану суміщеного з детальним планом території с.Теребля, де чітко можна встановити, що місце розташування земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність знаходиться на землях загального користування.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили такі задовольнити.

Представник відповідача та треті особи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням восьмої сесії VII скликання Тереблянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 26 серпня 2016 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку та надвірних споруд» надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0.2500 га за рахунок земель запасу Тереблянської сільської ради, земель, які перебувають у користуванні для будівництва та обслуговування жилого будинку та надвірних споруд в АДРЕСА_1 .

У подальшому позивач звернулася з проектом землеустрою до відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури.

Розглянувши вказаний проект відповідачем прийнято висновок від 28.07.2018 №01-15.4/31 згідно якого, з урахуванням рішенням ХІІ сесії VII скликання Тереблянської сільської ради №184 від 04.05.2017 року та відповідно до частини 2 статті 186-1 Земельного кодексу, частини 3,4 статті 24 та пунктів 1,2 статті 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відділ не погоджує проект землеустрою.

Зокрема, у вказаному висновку значиться про обмеження щодо містобудівної документації, оскільки земельна ділянка згідно генерального плану поєднаного з детальним планом території с.Теребля розташована на землях загального користування (вулиця), що відповідно не відповідає вимогам містобудівної документації.

Не погоджуючись із вказаним висновком позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч. 2 ст. 14 Конституції України).

Таке право реалізується громадянами та юридичними особами та державою на правових титулах володіння, користування та розпорядження земельними ділянками.

Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, у тому числі перелік повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - Земельний кодекс України, ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено у статті 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частиною 8 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури (ч. 2 ст. 186-1 Земельного кодексу України).

Згідно із ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Відповідно до ч. 7 ст. 186-1 Земельного кодексу України органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Згідно з ч. 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-IV проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом

Відповідно до ст. 50 вказаного Закону проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Отже, особи, які мають намір отримати на безоплатній основі у власність земельну ділянку із земель державної чи комунальної власності, на підставі дозволу відповідного органу місцевого самоврядування здійснюють розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Так, зокрема, розроблення такого проекту здійснюється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законодавством.

Такий проект має бути в обов`язковому порядку погоджений з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, а також структурними підрозділами районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, або виконавчим органом міської ради у сфері містобудування та архітектури (у разі якщо місто не входить до території певного району) або органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури, або структурним підрозділом обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури (у випадку, якщо такий орган не утворений).

Як встановлено судом, Рішенням сьомої сесії VII скликання Тереблянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області №85 від 10 червня 2016 року затверджено Генеральний план поєднаний з детальним планом території с.Теребля.

Згідно доказів наявних у матеріалах справи вбачається, що після затвердження вказаного Генерального плану, 26 серпня 2016 року рішенням восьмої сесії VII скликання Тереблянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0.2500 га за рахунок земель запасу Тереблянської сільської ради, земель, які перебувають у користуванні для будівництва та обслуговування жилого будинку та надвірних споруд в АДРЕСА_1 .

Отже, з наведеного слідує, що дозвіл на розробку проекту землеустрою позивачеві було надано після затвердження Генерального плану поєднаного з детальним планом території с.Теребля, якому, як зазначено у спірному висновку відповідача, не відповідає розроблений проект землеустрою позивача.

Суд зауважує, що ухвалою від 04 червня 2020 року було витребувано від Тереблянської сільської ради Тячівського району Генеральний план поєднаний з детальним планом території с. Теребля, що розроблений ТОВ «НВП» Медінжсервіс» м. Ужгород, який затверджено рішенням №85 сьомої сесії сьомого скликання Тереблянської сільської ради Тячівського району. Проте, на виконання вимог ухвали суду третьою особою-2 не було надано вказаних доказів.

Відтак, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що земельна ділянка згідно генерального плану поєднаного з детальним планом території села Теребля затвердженого VII сесією VII скликання Тереблянської сільської ради №85 від 10.06.2016 року розташована на землях загального користування (вулиця). Суд не бере до уваги докази подані відповідачам в обґрунтування власних доводів, а саме викопіювання з плану зонування с.Теребля Тячівського району, оскільки таке не може бути оцінено судом як належний та допустимий доказ з огляду на відсутність відомостей щодо актуальності вказаного викопіювання та відсутність інформації про те, чи являється таке викопіювання з генерального плану поєднаного з детальним планом території села Теребля затвердженого VII сесією VII скликання Тереблянської сільської ради №85 від 10.06.2016 року.

Відповідач не довів суду правомірність оскаржуваного висновку, зокрема не надав суду доказів того, що спірна земельна ділянка, згідно генерального плану поєднаного з детальним планом території села Теребля затвердженого VII сесією VII скликання Тереблянської сільської ради №85 від 10.06.2016 року розташована на землях загального користування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 та 2 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 - 76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації, згідно висновку від 28.07.2018 р. №01-15.4/31, про непогодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,2500 га у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_2 є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Позовна вимога в частині зобов`язання відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації погодити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,2500 га у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_2 , задоволенню не підлягає, оскільки надання висновку про погодження проекту землеустрою є виключною компетенцією відповідача, зокрема, у випадку належності спірної земельної ділянки до земель загального користування (при наявності належним чином прийнятого генерального плану поєднаного з детальним планом території села Теребля), тому суд не може перебирати на себе повноваження відповідача та втручатись в його дискреційні повноваження. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.

Але відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Абзацом 2 ч. 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернулася позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні, тому відповідач вже не може відмовити позивачу у погодженні проекту землеустрою з підстав зазначених у висновку від 28.07.2018 р. №01-15.4/31 без підтвердження достовірними та достатніми доказами.

Відтак, суд зобов`язує відповідача повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,2500 га у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду, а саме: надати відповідний висновок про погодження проекту землеустрою за відсутності доказів (Генерального плану поєднаного з детальним планом території) належності земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 до земель загального користування, або відповідний висновок про відмову у погодженні проекту землеустрою при наявності вищевказаних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 вказаної статті при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації судові витрати у розмірі 420,40 грн..

Керуючись ст. ст. 5, 9, 11, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації (90500, Закарпатська область, м.Тячів, вул.Незалежності, буд.30, код ЄДРПОУ 4053832), треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Тячівська районна державна адміністрація (90500, Закарпатська область, м.Тячів, вул.Незалежності, буд.30, код ЄДРПОУ 4053832) та Тереблянська сільська рада Тячівського району Закарпатської області (90500, Закарпатська область, Тячівський район, с.Теребля, вул. Центральна, буд.100) про визнання протиправним висновку про непогодження проекту землеустрою та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації у формі висновку від 28.07.2018 №01-15.4/31 про непогодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,2500 га у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_2 .

Зобов`язати Відділ капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,2500 га у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду.

У задоволенні позову у частині решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 4053832) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплату судового збору у розмірі 420,40 грн. (чотиристо двадцять гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 15.09.2020 року.

СуддяЮ.Ю.Дору