Ухвала суду № 91564546, 16.09.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про забезпечення позову)

16 вересня 2020 року м. Житомир справа № 240/9/20

категорія 108010100

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Чернова Г.В., розглянувши заяву Богуша Олександра Васильовича Державного реєстратора Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області про забезпечення позову до подання позовної заяви,

встановив:

15 вересня 2020 року надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить:

- зупинити дію наказу Міністерства юстиції України за №3155/5 від 14.09.2020 "Про задоволення скарги" до набрання законної сили рішення суду в даній справі;

- заборонити Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України виконувати наказ Міністерства юстиції України за №3155/5 від 14.09.2020 в частині скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань реєстраційних дії від 26.06.2020 №13011050004000925 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особу» та №13011070005000925 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 10.07.2020 №13011070006000925 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведені державним реєстратором Високівської сільської ради Черня- хівського району Житомирської області ОСОБА_1 щодо Колективного сільськогосподарського підприємства «України-Черняхів-1» (код ЄДРПОУ 00487155);

- заборонити Державному підприємству "Національні інформаційні системи" виконувати наказ Міністерства юстиції України за №3155/5 від 14.09.2020 в частині анулювання доступу державному реєстратору Високівської сільської ради Черняхівського райог у Житомирської області ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В обґрунтування поданої заяви вказує, що оскаржуваний наказ є очевидно протиправним та, у зв`язку з прийняттям немотивованого рішення Міністерства юстиції України, порушено інтереси заявника. Також зазначено, що виконання оскаржуваного наказу до вирішення судом питання про його протиправність може істотно ускладнити ефективний захист інтересів заявника, оскільки на його виконання буде скасована реєстраційна дія, вчинена, на думку позивача, відповідно до законодавства у сфері державної реєстрації, а також буде анульовано доступ до ЄДР. Крім того невжиття заходів забезпечення майбутнього позову, може призвести до того, що захист прав та інтересів, за захистом яких заявник має намір звернутися, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат .

Разом з тим зупинення дії оскаржуваного наказу не скасовує його чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених ним заходів до вирішення спору щодо законності оскаржуваного наказу та спрямовані лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили рішення суду в даній справі.

За правилами частини 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані до неї письмові докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

За приписами частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За змістом приписів частин 4, 5, 6 ст. 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно із п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності. Забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

У контексті наведеного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно будь-якої із сторін у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду без вжиття заходів задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення адміністративного позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача на захист яких подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат та поставити під загрозу господарську діяльність підприємства.

Статтею 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Під час вирішення питання шодо вжиття заходів забезпечення позову необхідно врахувати Рекомендації N Я (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, відповідно до яких рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий заходів, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Суд при розгляді даної заяви також враховує правову позицію Європейського суд з прав людини, викладену у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України", в якій суд зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, та і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного прав Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ефективний засіб - це запобігання тому щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18.

Судом встановлено, що предметом оскарження у даній справі є наказ Міністерства юстиції України №3155/5 від 14.09.2020, яким вирішено:

- скаргу ОСОБА_2 від 06.08.2020 задовольнити у повному обсязі;

- скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 26.06.2020 № 13011050004000925 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» та № 13011070005000925 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 10.07.2020 № 13011070006000925 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведені державним реєстратором Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Богушем Олександром Васильовичем щодо Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна-Черняхів- 1" (ідентифікаційний код юридичної особи 00487155)

- анулювати державному реєстратору Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Богушу Олександру Васильовичу доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В силу ч.3 ст.37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішення про анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав, забезпечує їх негайне виконання.

Враховуючи, що оскаржуване рішення підлягає негайному виконанню, тоді як наразі не вирішено питання про його правомірність чи протиправність і відкриття провадження у даній справі не зупиняє його виконання, суд приходить до висновку, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду та покладає на позивача індивідуальний і надмірний тягар щодо неможливості провадження своєї діяльності до ухвалення судового рішення по суті спору.

Крім того, суд враховує відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора, акредитованого суб`єкта державної реєстрації прав.

При цьому, приймаючи оскаржуваний наказ та анулюючи доступ заявнику до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Міністерство юстиції України не вирішило питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у державного реєстратора відділу державної реєстрації Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області Богуша Олександра Васильовича.

Вказане свідчить про існування очевидних ознак порушення прав та інтересів державного реєстратора, так як не вирішення Мінюстом прямо передбаченого Законом питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді державного реєстратора ОСОБА_1 , створює реальну загрозу притягнення позивача до юридичної відповідальності за порушення порядку та строків розгляду заяв про державну реєстрацію, що не були розглянуті на момент прийняття рішення в частині тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зазначене також порушує права та інтереси інших осіб, які звернулись до позивача з заявами про вчинення реєстраційних дій, внаслідок фактичної неможливості розпоряджатись своїм майном, завершити процедуру реєстрації шляхом звернення до іншого суб`єкта реєстрації прав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до настання негативних наслідків для позивача, у вигляді припинення трудових відносин із ним за невиконання посадових обов`язків. Крім того, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до настання негативних наслідків й для інших осіб, які звернулися до позивача із заявами з метою вчинення ним реєстраційних дій, оскільки блокування доступу державному реєстратору до Державного реєстру прав, унеможливлює подальше виконання реєстратором взятих зобов`язань із проведення таким реєстраційних дій.

Вирішуючи питання забезпечення позову, суд вважає обґрунтованими доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

При цьому, забезпечення позову жодним чином не вказує на протиправність спірного наказу та не свідчить про фактичне вирішення справи, оскільки забезпечення позову жодним чином не буде впливати на обов`язки державного реєстратора пройти процедуру з отримання сертифікату, у разі якщо у задоволенні позовних вимог буде відмовлено.

Слід зазначити, що у разі вжиття забезпечення позову буде досягнуто збереження правовідносин у стані, що існували на дату їх виникнення, а забезпечення позову не призведе до порушення прав чи законних інтересів учасників справи.

Частиною четвертою статті 154 КАС України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Згідно з частиною п`ятою статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність об`єктивних обставин та підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України №3155/5 від 14.09.2020 "Про задоволення скарги" до вирішення по суті спору щодо оскарження вказаного наказу та набрання законної сили рішення суду.

Що стосується пунктів 2 та 3 заяви про забезпечення позову, то вони не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від задоволеної частини заяви.

Суд наголошує, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта, що є предметом оскарження, спрямоване на збереження правовідносин у стані, що існували на дату його прийняття, що в свою чергу забороняє вчинення будь-яких дій, спрямованих на виконання даного акту до набрання законної сили судовим рішенням у справі. У разі вчинення таких дій до вжиття судом заходів забезпечення позову, зазначені дії мають бути анульовані для приведення сторін у становище, яке існувало на час прийняття оскаржуваного акту.

Враховуючи вищевикладене, заява ОСОБА_1 Державного реєстратора Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 Державного реєстратора Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області про забезпечення позову - задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України №3155/5 від 14.09.2020 "Про задоволення скарги" до вирішення по суті спору щодо оскарження вказаного наказу та набрання рішенням суду законної сили.

В решті заяви відмовити.

Роз`яснити заявнику про необхідність подачі позовної заяви протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Негайно надіслати примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суддя Г.В. Чернова