Рішення № 91564335, 15.09.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року м. Житомир справа № 240/7641/20

категорія 108060200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради Житомирської області про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

26 травня 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради Житомирської області, в якому просить:

- визнати незаконними дії Департаменту праці соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради Житомирської області про відмову у призначенні житлової субсидії ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Департамент праці соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради Житомирської області здійснити призначення, нарахування, виплату житлової субсидії на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з липня 2019 року до травня 2020 року включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що до червня 2019 року вона отримувала субсидію на відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги, однак у липні 2019 року отримала повідомлення від відповідача згідно з яким їй відмовлено у призначенні субсидії з посиланням на те, що її дохід менший від мінімальної заробітної плати/не сплачено ЄСВ. Позивач також усно зверталась до спеціалістів УПСЗН, на, що їй додатково було роз`яснено, що для призначення субсидії вона має обліковуватись, як безробітна у центрі зайнятості або працювати. Однак позивач зазначає, що її працевлаштування чи перебування у центрі зайнятості на обліку, як безробітної є неможливим через те, що вона перебуває в неоплачуваній відпустці по догляду за дитиною при цьому залишається у трудових відносинах з Житомирською виправною колонією №4 та є державним службовцем. Відмова відповідача у призначенні житлової субсидії слугувала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

30 червня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (а.с.36-39), відповідно до змісту якого позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що призначення субсидії позивачу є безпідставним, оскільки в останньої відсутні доходи, які враховуються під час призначенні житлової субсидії.

10 липня 2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив вх. №24446/20, в якій позивач проти доводів відповідача, зазначених у відзиві заперечувала, позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити у повному обсязі (а.с.54-57).

16 липня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с.59-60), в яких відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні за безпідставністю.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності є власницею АДРЕСА_1 (а.с.11) та проживає за даною адресою разом з дочкою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 дати народження (а.с.12).

Позивач є споживачем та оплачує в ОСББ «ЖБК-1» комунальні послуги з газо/електро/волопостачання (а.с.20-22).

У період з 2016 року до червня 2019 року позивач отримувала субсидію на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.

Департаментом праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради Житомирської області згідно з повідомленням №017942 за 2019 рік з липня 2019 року та за повідомленням №017942 з жовтня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні субсидії з посиланням на те, що її дохід менший від мінімальної заробітної плати/не сплачено ССВ (а.с.18-19).

На усне звернення позивача до спеціалістів УПСЗН, їй додатково пояснено, що для призначення субсидії, вона повинна обліковуватись, як безробітна у центрі зайнятості або працювати. З даного приводу позивач зазначила у позові, що вона не працює у зв`язку з тим, що її дитина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 дати народження часто хворіє, що підтверджується довідками медичного закладу (а.с.9-10), тому перебуває з 15 жовтня 2019 року до 14 квітня 2020 року у відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею п`яти років без збереження грошового забезпечення (копія наказу та довідки а.с.14-17).

Щодо додаткового працевлаштування, то обліковування в центрі зайнятості, як безробітної, то позивач зазначає, що це є неможливим, оскільки вона перебуває в неоплачуваній відпустці по догляду за дитиною, при цьому залишається у трудових/службових відносинах з Житомирською виправною колонією (№4)», а також працевлаштуватись та реєструватись у центрі зайнятості, як особа, яка шукає роботу, не має права, так як є державним службовцем.

Відповідно до повідомлення Департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради від 5 березня 2020 року №560, надісланого на адресу позивача, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні житлової субсидії через повну відсутність доходів, які враховуються при призначенні субсидії (а.с.24-26).

Вважаючи такі дії Департаменту протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, унормовані, насамперед, приписами Закону України 9 листопада 2017 року №2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон №2189-VIII).

Відповідно до Закону №2189-VIII житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Статтею 13 Закону №2189-VIII визначено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

З метою спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 затверджено Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, зі змінами та доповненнями, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2018 року №329 (далі - Положення №848).

Відповідно до підпункту 3 пункту 14 Положення №848 житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді:

за інформацією ДПС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або

нарахований середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або

ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім військовослужбовців, а також осіб, щодо яких наявна заборгованість роботодавця із виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Абзацами п`ятим, шостим, сьомим підпункту 3 пункту 14 Положення №848 встановлено, що житлові субсидії у випадках, передбачених абзацами другим - четвертим цього підпункту, призначаються, якщо особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії, протягом такого періоду:

навчалися за денною формою навчання у закладах загальної середньої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, фахової передвищої освіти, вищої освіти або зареєстровані у службі зайнятості як безробітні і в цей період навчалися в центрах професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості;

отримували хоча б один із таких видів доходу, як пенсію, стипендію, допомогу при народженні (усиновленні) дитини, допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомогу по догляду за особами з інвалідністю I і II групи внаслідок психічного розладу, допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, тимчасову державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, допомогу по безробіттю;

Положеннями пункту 15 Положення №848 передбачено, що за наявності умов, зазначених у пункті 14 цього Положення, житлову субсидію може бути призначено за рішенням комісії з урахуванням конкретних обставин, що склалися.

Позитивне рішення комісії про призначення житлової субсидії може бути прийнято лише у разі, коли такі особи:

або інші члени домогосподарства надають соціальні послуги, перебувають у місцях позбавлення або обмеження волі, до них застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від роботи (посади), застосовуються запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту або тримання під вартою, перебувають у складних життєвих обставинах, викликаних тривалою хворобою, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я встановленого зразка, є алко- або наркозалежними, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я первинного рівня на підставі довідки встановленого зразка закладу охорони здоров`я, що провадить діяльність з надання наркологічної допомоги населенню, в якому особа перебуває на диспансерному обліку;

в періоді, за який враховуються доходи, мали суму середньомісячної нарахованої заробітної плати менше від розміру мінімальної заробітної плати не більш як на 10 відсотків і при цьому єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сплачено у розмірі, не меншому, ніж мінімальний, за всі місяці протягом зазначеного періоду;

на момент призначення житлової субсидії сплачують (за них сплачено) єдиний соціальний внесок у розмірі, не меншому ніж мінімальний, протягом двох місяців підряд перед днем звернення за призначенням житлової субсидії або сплачують (за них сплачено) єдиний соціальний внесок у розмірі, не меншому, ніж мінімальний, протягом двох місяців підряд перед місяцем, в якому житлова субсидія призначається без звернення громадянина. При цьому особі, яка працює за строковим трудовим договором, житлову субсидію за рішенням комісії може бути призначено лише у разі, коли строк дії строкового трудового договору є більшим, ніж строк, на який призначається житлова субсидія (пункт 16 Положення №848).

ОСОБА_1 з вересня 2015 року на підставі заяви від 2 вересня 2015 року отримувала у Департаменті праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради житлову субсидію згідно Положення №848 (а.с.40).

У травні та жовтні кожного наступного року Департамент праці та соціального захисту населення міської ради самостійно здійснював призначення житлової субсидії ОСОБА_1 на наступний період згідно з пунктом 78 Положення №848.

Згідно з витягом з наказу начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області від 16 червня 2015 року №69 о/с, доданого позивачем до заяви про призначення житлової субсидії, ОСОБА_1 у період з 22 червня 2015 року до 14 квітня 2018 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.13).

Під час чергового призначення житлової субсидії ОСОБА_1 у жовтні 2018 року (початок опалювального сезону) брались до уваги доходи останньої за період січень - червень 2018 року згідно з пунктом 35 Положення №848.

Отже, за період січень - квітень 2018 року у позивача були наявні доходи (допомога при народженні дитини), що дало підстави для призначення субсидії на опалювальний період (жовтень 2018 року - квітень 2019 року). Таким чином, до квітня 2019 року включно ОСОБА_1 отримувала житлову субсидію на законних підставах.

При перегляді субсидійної справи ОСОБА_1 у травні 2019 року встановлено, що за період липень - грудень 2018 року згідно з пунктом 35 Положення №848 у позивача відсутні доходи, тому виплату житлової субсидії ОСОБА_1 продовжено не було.

З технічних причин коректне повідомлення про непризначення субсидії було сформовано у липні 2019 року.

За результатами розгляду заяви про призначення житлової субсидії, поданої ОСОБА_1 26 листопада 2019 року та декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії (а.с.41-42), встановлено, що протягом періоду, за який враховуються доходи (1 січня 2019 року - 30 червня 2019 року) згідно з пунктом 35 Положення №848, за інформацією ДПС, Пенсійного фонду України, у ОСОБА_1 взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії (а.с.43-45).

Перебування у відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею п`яти років без збереження грошового забезпечення не є підставою для призначення житлової субсидії, у тому числі за рішенням комісії.

Стосовно посилання позивача на пункт 21 Положення №848, згідно з яким житлова субсидія за рішенням комісії може бути призначена у випадках, не передбачених цим Положенням. Фінансування таких субсидій здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів, суд зазначає наступне.

Законодавство України дійсно передбачає можливість надання житлових субсидій у випадках, не передбачених Положенням №848, проте така норма, як вбачається зі змісту пункту 21 Положення №848 може бути реалізована у разі передбачення таких витрат у місцевих програмах та положеннях, прийнятих органами місцевого самоврядування, котрі наділені такими повноваженнями згідно з Законом України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР), а також передбачення відповідних видатків у місцевих бюджетах.

Згідно з частиною 2 статті 64 Закону №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Положеннями статті 20 Закону №280/97-ВР визначено, що органи державної влади та їх посадові особи не повинні втручатись у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

У матеріалах справи відсутні прийняті Новоград-Волинською міською об`єднаною територіальною громадою місцеві нормативно-правові акти з питань надання житлових субсидій у випадках не передбачених Положенням №848 та докази виділення відповідних фінансових ресурсів на вказану мету.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів належним чином повноту та обґрунтованість свої дій щодо прийняття рішення про відмову у призначенні житлової субсидії, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, питання розподілу судових витрат у даній адміністративній справі судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 243, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради Житомирської області (вул.Ушакова, 40, м.Новоград-Волинський, Житомирська область, 11708, код ЄДРПОУ 03192773) про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.М. Гурін