Рішення № 91562398, 15.09.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року м. Житомир справа № 240/6896/20

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій він просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови йому, як судді у відставці, у зарахуванні до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: часу проходження військової служби; половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі; часу роботи на посадах слідчого;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати йому, як судді у відставці, до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: час проходження військової служби з 01.08.1985 до 13.11.1987 року тривалістю 2 роки 3 місяці 13 днів; половину строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1991 до 20.07.1995 року тривалістю 1 рік 11 місяців 10 днів; час роботи на посадах слідчого з 20.07.1995 до 01.09.1998 року тривалістю 3 роки 1 місяць 13 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати та виплачувати йому, як судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, з урахуванням стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці, зокрема: часу проходження військової служби; половини строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі; часу роботи на посадах слідчого;

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови йому у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно з поданою заявою від 28.02.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплачувати йому, як судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 66 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно з довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданою Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Житомирській області за №531/20-вих. від 21.02.2020 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 12.02.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виконати рішення суду негайно у межах суми стягнення за один місяць;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач, незважаючи на чинне законодавство, при призначенні щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, станом на день його звернення із заявою 19.02.2020 не врахував стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розрахованого та проведеного Коростенським міськрайонним судом Житомирської області, а натомість взяв до уваги лише тільки стаж на посаді судді, який складає 21 рік 5 місяців 11 днів. Вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено та не перераховано йому розмір щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, яким визнано неконституційними положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-УІІІ.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 у вказаній справі зупинено провадження до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №240/6896/20.

Ухвалою суду від 10.08.2020 поновлено провадження в адміністративній справі №240/6896/20.

У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки відсутні правові підстави для зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді всього періоду тривалістю 28 років 9 місяців 16 днів відповідно до розрахунку від 11.02.2020 №5/13/2020, виданого Корстенським міськрайонним судом Житомирської області. Зарахуванню підлягає лише період тривалістю 21 рік 5 місяців 11 днів, оскільки починаючи з 19.02.2020 порядок визначення розмірів щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці регулюється статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що рішенням від 28.01.2020 №217/0/15-20 Вищої ради правосуддя України ОСОБА_1 звільнено з посади судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у зв`язку з поданням заяви про відставку, а відповідно до наказу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10.02.2020 №04/к відраховано зі штату цього суду.

ОСОБА_1 19.02.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою та відповідними документами про призначення та виплату довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". 25.02.2020 йому призначено виплату довічного грошового утримання з 19.02.2020.

У зв`язку з тим, що рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 визнано неконституційними положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, позивач отримав в Територіальному управлінні державної судової адміністрації України в Житомирській області довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №531/20-вих. від 21.02.2020 та 28.02.2020 звернувся знову до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою та цією довідкою про перерахунок та виплату довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отримавши кошти від Пенсійного фонду в сумі 41858,76 грн., позивач вважав, що органи Пенсійного фонду виплачують кошти довічного грошового утримання не у відповідності до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а тому 06.04.2020 через офіційний портал Пенсійного фонду України звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з клопотанням, в якому просив надати відповідь про те, який стаж враховано при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на день звернення із заявою 19.02.2020, а також просив надати відповідь на заяву від 28.02.2020 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку з подачею нової довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №531/20 вих. від 21.02.2020.

Як зазначає позивач, лише 28.04.2020 він отримав відповіді, в яких повідомлено, що підстав для застосування розміру суддівської винагороди до 18.02.2020 при перерахунку довічного грошового утримання за нормами, які діють з 19.02.2020, немає.

На його електронну пошту 29.04.2020 надійшла відповідь відповідача, якою позивача повідомлено, що відповідно до поданої 19.02.2020 заяви ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", при страховому стажі 37 років 3 місяці 23 дні, в тому числі стаж роботи на посаді судді 21 рік 5 місяців 11 днів, з урахуванням довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка видана Житомирським апеляційним судом 11.02.2020 №421/20-вих. Згідно поданої заяви від 28.02.2020 №1131 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки, яка видана Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Житомирській області від 21.02.2020 № 531/20-вих., відмовлено. Про причини відмови та порядок оскарження прийнятого рішення ОСОБА_1 повідомлено листом від 17.04.2020 №0600-0309- 8/13343.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Згідно зі ст. 19 Конституції України державні органи влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58 Конституції України).

Згідно ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 137 Закону України №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Відповідно абз. 4 п. 34 Розділу ХІІ Закону України №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

До набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон України №2862-XII).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону України №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Як вбачається з витягу з послужного списку ОСОБА_1 , у період з 20.07.1995 до 01.09.1998 року він працював слідчим.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" №584/95 від 10.07.1995 передбачено зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку, крім стажу трудової діяльності, визначеної в частині четвертій статті 43 Закону України "Про статус суддів" половини строку навчання на денному відділенні у вищих юридичних закладах та періоду проходження строкової військової служби.

Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545, до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (далі - Указ №584/95) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

З 01.08.1985 до 13.11.1987 позивач проходив строкову військову службу.

Згідно диплома серії НОМЕР_1 позивач у період з 01.09.1991 до 17.06.1995 (а не до 20.07.1995, як стверджує позивач) був слухачем Київської вищої школи МВС СРСР, Української академії внутрішніх справ за спеціальністю "Правознавство". При цьому, половина строку навчання позивача на денній формі в юридичному закладі становить 1 рік 10 місяців 23 дні.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що до стажу роботи на посаді судді позивачу підлягає зарахуванню період проходження строкової військової служби, половина строку навчання у вищому навчальному закладі та час роботи на посаді слідчого.

Таким чином, законодавством, яке діяло на момент призначення позивача суддею, передбачалось право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, часу роботи на прокурорських посадах слідчого, періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах.

У цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно з поданою заявою від 28.02.2020 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплачувати йому, як судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 66 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно з довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданою територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Житомирській області за № 531/20-вих. від 21.02.2020 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 12.02.2020, суд зазначає таке.

Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII.

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Частиною першою статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Згідно із ч. 2 ст. 142 Закону №1402-VIII суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч. 3 вказаної статті Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою статті 142 згаданого Закону передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

За змістом частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019 №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 01.01.2020:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

Так, у вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, зокрема, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно із частиною першою статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Слід урахувати, що Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

У контексті наведеного суд зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.

Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач з 12.02.2020, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.

За наведених обставин, суд констатує, що саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII. Вимоги про здійснення такого перерахунку з 12.02.2020 не підлягають задоволенню, оскільки відповідне право виникло у позивача лише з 19.02.2020.

При цьому зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Як було встановлено раніше судом, позивач у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди звернувся до відповідача з відповідною заявою, до якої додав довідку Територіального управління ДСА в Житомирській області від 21.02.2020 №531/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Проте відповідач відмовив у здійсненні перерахунку.

Суд критично оцінює аргументи відповідача, наведені у листі та відзиві в обґрунтування відмови в здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, що відбулося з 01.01.2020.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 21.02.2020 №531/20.

Верховний Суд у постанові від 18.10.2018 у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Враховуючи наявність порушеного права та необхідність застосування судом ефективного механізму для його відновлення, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання згідно заяви на підставі довідки від 21.02.2020 №531/20 Територіального управління ДСА в Житомирській області, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням фактично проведених виплат.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Позиція суду щодо застосування ефективного механізму захисту порушеного права також узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.01.2019 у справі №815/2488/17.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та враховуючи фактичні обставини справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виконати рішення суду негайно у межах суми стягнення за один місяць та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання рішенням законної сили, суд зазначає таке.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи, що суд при вирішенні даного спору не приймав рішення про стягнення присуджених сум, відсутні підстави для звернення даного рішення до негайного виконання.

Також, ч. 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може умисно ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 КАС України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, м. Житомир, 10003, код ЄДРФПОУ 13559341) задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 , як судді у відставці, у зарахуванні до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: часу проходження військової служби; половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі; часу роботи на посадах слідчого.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 , як судді у відставці, до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: час проходження військової служби з 01.08.1985 до 13.11.1987 року тривалістю 2 роки 3 місяці 13 днів; половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1991 до 17.06.1995 року тривалістю 1 рік 10 місяців 23 дні; час роботи на посадах слідчого з 20.07.1995 до 01.09.1998 року тривалістю 3 роки 1 місяць 13 днів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, з урахуванням стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці, зокрема: часу проходження військової служби; половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі; часу роботи на посадах слідчого.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 , у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно з поданою заявою від 28.02.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 66 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно з довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданою Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Житомирській області за №531/20-вих. від 21.02.2020 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено у повному обсязі: 15.09.2020.

Суддя Н.М. Майстренко