Рішення № 91562363, 16.09.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 р. Справа№200/6836/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Льговської Ю.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

23 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо невиплати позивачеві заборгованості з пенсії за період з 01 жовтня 2018 року по 31 липня 2020 року у сумі 14 742,00 грн та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з пенсії за період з 01 жовтня 2018 року по 31 липня 2020 року у сумі 14 742,00 грн.

Крім того, позивач просить допустити негайне виконання судового рішення в частині виплати заборгованості з пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Позовні вимоги вмотивовані протиправністю невиплати заборгованості з пенсії з підстав відсутності законодавчого порядку здійснення таких виплат, оскільки відсутність або скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Після усунення недоліків ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14 вересня відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якій він просив відмовити в позові, посилаючи на те, що наявна заборгованість з пенсії буде виплачена після отримання відповідного фінансування.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки від 07 серпня 2019 року № 1442-5000170173 позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу за фактичним місцем проживанням: АДРЕСА_1 .

На запит позивача відповідачем надана відповідь від 06 березня 2020 року № 61/к, відповідно до якої виплату пенсії поновлено з серпня 2019 року, сума нарахованих коштів які не виплачено за минулий період до місяця їх відновлення, обліковуються та будуть виплачені на умовах та порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим за відомостями протоколу відповідача, довідки про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії від 14 вересня 2020 року та відзиву на позовну заяву виплату пенсії призупинено з 01 лютого 2018 року до з`ясування фактичного місця проживання, а поновлено за заявою позивача про поновлення виплат від 07 серпня 2019 року лише з 01 листопада 2019 року.

При цьому із довідки про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії суд вбачає, що в указаний період з 01 лютого 2018 року по 01 листопада 2019 року позивачеві була здійснена виплата поточної пенсії за періоди з 01 травня 2018 року по 28 лютого 2019 року, з 01 липня 2019 року по 31 серпня 2019 року, з 01 листопада 2019 року по 31 серпня 2020 року.

Отже, за періоди з 01 лютого 2018 року по 30 квітня 2018 року, з 01 березня 2019 року по 30 червня 2019 року, з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2019 року нарахована, але не виплачена. Сума заборгованості становить 13 235, 00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV(далі - Закон № 1058).

Частиною першою статті 5 Закону № 1058 передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначається порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням (абзац 10 частини другої статті 5 Закону № 1058).

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 49 Закону № 1058 регламентовано, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009);

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, за змістом частини першої статті 49 Закону № 1058 припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом або судом відповідного рішення з підстав, визначених законом.

Судом встановлено, що виплата пенсії позивачеві призупинена до з`ясування фактичного місця проживання 01 лютого 2018 року на підставі підпункту 2 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08 червня 2016 року № 365.

Разом з тим, така підстава для припинення пенсії не передбачена частиною першою статті 49 Закону № 1058.

Крім того, відповідачем не надано суду ні рішення територіальних органів Пенсійного фонду, ні рішення суду про припинення ОСОБА_1 виплати пенсії 01 лютого 2018 року, ні доказів на підтвердження наявності визначених законом підстав для такого припинення.

Суд зазначає, що відповідач, припиняючи виплату пенсії позивачу, діяв всупереч вимогам Закону № 1058, що, у свою чергу, призвело до порушень прав позивача.

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за період з 01 жовтня 2018 року по 31 липня 2020 року, проте судом встановлено, що фактичними періодами заборгованості є періоди: з 01 лютого 2018 року по 30 квітня 2018 року, з 01 березня 2019 року по 30 червня 2019 року, з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2019 року, а тому вищезазначені вимоги підлягають задоволенню саме за ці періоди; в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи представника відповідача щодо неможливості виплати пенсії за минулий період з огляду на те, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який на цей час ще не прийнятий, суд вважає необґрунтованими з таких підстав.

Пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року № 637 доповнено абзацом 20 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 788 від 21 серпня 2019 року, за змістом якого суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Внаслідок прийняття вказаної норми Кабінетом Міністрів України не тільки фактично зупинено виплату громадянам України пенсійних виплат на невизначений період часу, а й змінено строк виплати пенсій, регламентований частиною першою статті 47 Закону № 1058.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону № 1058 зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

За змістом конституційних норм (статті 113, 116, 117 Конституції України) Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Судом встановлено, що жодних змін до Закону № 1058 з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою України не приймалось.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, приписи абзацу 20 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року № 637 (з урахуванням змін, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 788 від 21 серпня 2019 року) не можуть бути застосовані до правовідносин у цій справі, оскільки не відповідають частині першій статті 47 Закону № 1058.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з пенсії за період з 01 жовтня 2018 року по 31 липня 2020 року у сумі 14 742,00 грн. Як вище зазначалось, то вірними періодами заборгованості є періоди з 01 лютого 2018 року по 30 квітня 2018 року, з 01 березня 2019 року по 30 червня 2019 року, з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2019 року, а тому саме за ці періоди підлягають задоволенню вимоги про стягнення суми заборгованості в розмірі 13 235, 00 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Пунктом 1 частини першої статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

На підставі наведеної норми рішення суду про стягнення пенсії підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 1681,60 грн.

З огляду на це частина суми сплаченого судового збору підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 263, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з пенсії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за періоди з 01 лютого 2018 року по 30 квітня 2018 року, з 01 березня 2019 року по 30 червня 2019 року, з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2019 року у сумі 13 235, 00 грн.

Зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734, місцезнаходження: вул. Миру, буд. 35, м. Бахмут, Донецька область, 84500) виплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 01 лютого 2018 року по 30 квітня 2018 року, з 01 березня 2019 року по 30 червня 2019 року, з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2019 року у сумі 13 235, 00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання Бахмуцько-Лиманського об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити заборгованість ОСОБА_1 з 01 жовтня 2018 року по 31 липня 2019 року в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок асигнувань Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734, місцезнаходження: вул. Миру, буд. 35, м. Бахмут, Донецька область, 84500) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16 вересня 2020 року.

Суддя Ю.М. Льговська