Рішення № 91562314, 16.09.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 р. Справа№200/7167/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Хохленкова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську (Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) про стягнення заборгованості з пенсії,

УСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську про стягнення заборгованості з пенсії.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є пенсіонеркою за віком, що підтверджується Пенсійним посвідченням б/н від 13.10.2000 року та внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1426-90786 від 10.01.2018 року.

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області з питання виплати їй заборгованості з виплати пенсії, так як в період 01.03.2016 року по 30.09.2018 року виплата пенсії їй безпідставно не проводилась, а в березні 2019 року пенсія була виплачена в неповному обсязі.

Відповідачем на заяву Позивача була видана довідка № 225-02-25/7 від 16.06.2020 року, відповідно до якої сума заборгованості з виплати пенсії на користь ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 року по 31.03.2019 року становить 58 145 (п`ятдесят вісім тисяч сто сорок п`ять) грн. 95 коп.

У супровідному листі до зазначеної довідки від 18.06.2020 року № 82-74/Ш-02/8- 0531/20 Позивачу було роз`яснено, що відповідно до Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», рішення щодо призначення (відновлення) пенсій органами Пенсійного фонду України можуть прийматись на підставі копії рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених виконавчими органами міських рад.

Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області не здійснило в повному обсязі належні Позивачу виплати пенсії з 01.03.2016 року по 31.03.2019 року в сумі 58 145 (п`ятдесят вісім тисяч сто сорок п`ять) грн. 95 коп.

Позивач вважає бездіяльність Відповідача щодо не виплати належної їй пенсії за вказаний період протиправною та просить суд

визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську (код СДРПОУ 23346787, адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Пощтова, 5) щодо невиплати ОСОБА_1 , заборгованості з пенсії за період з 01.03.2016 року по 31.03.2019 року в сумі 58 145 (п`ятдесят вісім тисяч сто сорок п`ять) грн. 95 коп., протиправною;

стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську (код СДРПОУ 23346787, адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) на користь ОСОБА_1 , заборгованість з виплати пенсії за період з 01.03.2016 року по 31.03.2019 року в сумі 58 145 (п`ятдесят вісім тисяч сто сорок п`ять) грн. 95 коп.;

зобов`язати Управління пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області у місячний строк подати звіт про виконання судового рішення, відповідно до ч. 1 статті 382 КАС України.

Ухвалою від 05 серпня 2020 року суд відкрив провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

20 серпня 2020 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що Позовна вимога позивача щодо стягнення конкретної суми у розмірі 58 145, 95 гри, не може підлягати задоволенню, оскільки судом не може встановлюватись конкретна сума доплати до пенсії за минулий час, так як втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади буде виходити за межі завдань адміністративного судочинства. Окрім цього відповідач зазначає, що з жовтня 2018 року ОСОБА_1 отримує поточну пенсію. Тому вимоги щодо виплати заборгованості за період з березня 2016 року по березень 2019 року безпідставні, тому що в управлінні обліковується заборгованість за період з березня 2016 року по вересень 2018 року і у сумі 54,37 гривень за березень 2019 року, всього 58 145,95 гривень.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську про стягнення заборгованості з пенсії - управління просить відмовити у повному обсязі.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Калінінським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області 03.12.1997 року, РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_2 . (а.с.5-6).

10 січня 2018 року позивач взятий на облік внутрішньо переміщених осіб за адресою проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка № 1426-90786 від 10.01.2018 року.

Відповідач, Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську, яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 23346787, 84302, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Поштова, 5 та суб`єктом владних повноважень.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м.Краматорську, як отримувач пенсії за віком. Згідно довідки пенсійного органу від 16 червня 2020 року ОСОБА_1 не виплачена заборгованість по пенсії з березня 2016 року по вересень 2018 року і у сумі 54,37 гривень за березень 2019 року, всього 58 145,95 гривень (а.с.10).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Право позивача на отримання пенсії відповідачем не заперечується.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

За приписами ч. 3 цієї статті виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Статтею 47 Закону № 1058-IV регламентовано, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою цієї статі, визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно довідки 225-02/7 від 16.06.2020 року Управління ПФУ м.Краматорська заборгованість по пенсії за період з березня 2016 року по вересень 2018 року і у сумі 54,37 гривень за березень 2019 року, складає 58 145,95 гривень. (а.с.10).

Таким чином, пенсійний орган частково виконав приписи Закону № 1058-IV щодо пенсійного забезпечення позивача. Проте виплачено нараховані кошти не було.

При цьому відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій і відсутність відповідного фінансування не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату, і не може позбавляти особу права на отримання належних сум пенсії.

Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття "майно" охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (п. 74 рішення від 02.03.2005 року у справі "Von Maltzan and Others v. Germany"). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань".

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську на користь ОСОБА_1 , заборгованість з виплати пенсії за період з 01.03.2016 року по 31.03.2019 року в сумі 58 145 (п`ятдесят вісім тисяч сто сорок п`ять) грн. 95 коп., проте згідно з довідки яка долучена до відзиву на адміністративний позов вбачається, що з жовтня 2018 року ОСОБА_1 отримує поточну пенсію, заборгованість по пенсії обліковується в управління з березня 2016 року по вересень 2018 року і у сумі 54,37 гривень за березень 2019 року, всього 58 145,95 гривень

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 , підлягають частковому задоволенню.

Що стосується вимог позивача в частині зобов`язання відповідача подання до суду звіту про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору в розмірі 840,80 грн. до ухвалення судового рішення по справі.

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір в розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську (Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) про стягнення заборгованості з пенсії - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську (код СДРПОУ 23346787, адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Пощтова, 5) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), заборгованості з пенсії у сумі 58 145 (п`ятдесят вісім тисяч сто сорок п`ять) гривень 95 копійок, протиправною.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську (код СДРПОУ 23346787, адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), заборгованість по пенсії у сумі 58 145 (п`ятдесят вісім тисяч сто сорок п`ять) гривень 95 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5, код ЄДРПОУ 23346787) на користь Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 16 вересня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.В. Хохленков