Рішення № 91562157, 16.09.2020, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1115/20

2/703/942/20 .

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарі судового засідання Холодняк Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: відділу охорони здоров`я виконавчого комітету Смілянської міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої лікуванням потерпілої від злочину, -

встановив:

Заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі відділу охорони здоров`я виконавчого комітету Смілянської міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів витрачених на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення в сумі 3129 гривень 60 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Вирок суду набрав законної сили.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 17 січня 2018 року близько 17 години, керуючи технічно справним транспортним засобом автомобілем марки «Форд-Транзит», д/н НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул. Мазура у напрямку вул. Ю.Пасхаліна до вул. Кармелюка в м. Сміла, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, де на пішохідному переході проїзної частини по вул. Мазура скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка проходила проїжджу частину від вул. Філатова у встановленому місці, у результаті чого останній було спричинено тілесні ушкодження, які, згідно висновку експерта № 05-6-01/108 від 10 квітня 2018 року, відносяться до категорії середньої тяжкості; струсу головного мозку, гематоми області правого ліктьового суглобу, підшкірного крововиливу лівої гомілки, які за ознакою короткочасного розладу здоров`я, згідно того ж висновку експерта, відносяться до категорії легких.

Внаслідок отриманих травм потерпіла ОСОБА_2 , перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП «Смілянська міська лікарня» в період з 17 січня 2018 року по 29 січня 2018 року, а всього 12 ліжко-днів нейрохірургічному відділенні КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» з 12 липня 2018 року по 23 липня 2018 року, всього 11 ліжко-днів.

Відповідно до довідки КНП «Смілянська міська лікарня» від 23 травня 2018 року №01-20/482 на лікування ОСОБА_2 витрачено 3129 гривень 60 копійок з розрахунку: вартість 1 ліжко-дня становить 292 гривні 24 копійки.

ОСОБА_1 в добровільному порядку витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілої ОСОБА_2 в сумі 3129 гривень 60 копійок не відшкодував, а тому заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі: відділу охорони здоров`я виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради про стягнення в примусовому порядку коштів, витрачені закладом охорони здоров`я на лікування потерпілої від злочину в сумі 3129 гривень 60 копійок.

Прокурор Смілянської місцевої прокуратури Фуркало В.С. в судове засідання не з`явилася, надала суду письмову заяву в якій просить розгляд справи провести в її відсутності, позовні вимоги підтримала та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення суду.

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином. Будь - яких заяв чи клопотань на адресу суду не надходило. Ця обставина підтверджується матеріалами поштової кореспонденції.

Розгляд справи здійснюється на підставі ст.279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Черкаська обласна рада являється державною установою, фінансується за рахунок місцевого бюджету, до суду з позовом до відповідача про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої не зверталася, відповідно не відшкодування витрат на лікування потерпілої від кримінального правопорушення, зачіпає інтереси держави.

Таким чином, у даному цивільно-правовому спорі вбачаються правові підстави для звернення прокурора до суду про відшкодування шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням у межах компетенції, передбаченої ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначено покрання у виді штрафу у розмірі 300 неоподаткових мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами. Вирок суду набрав законної сили 05 березня 2020 року (а.с.22-23).

Згідно повідомлення міського відділу охорони здоров`я Смілянського міськвиконкому №01-20/482 від 23 травня 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 , 1985 року народження знаходилася на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з 17 січня 2018 року по 29 січня 2018 року. Вартість 1л/д у січні місяці 2018 року складала 260 гривень 80 копійок, а всього - 3129 гривень 60 копійок (а.с. 10).

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст.1191ЦК України держава, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.

У відповідності до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною ч. 4 ст. 1193 ЦК України передбачено, що суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1206 Цивільного кодексу України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров"я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» зокрема п. 3 передбачено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.

Пунктом 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Згідно пункту 3 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

Витрати на лікування потерпілої обраховані закладом охорони здоров`я у відповідності до вимог Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених нею у стаціонарі та вартості витрат наїї лікування в день.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що внаслідок неправомірних дій відповідача КНП «Смілянська міська лікарня» понесла витрати на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 , які підтверджені належними доказами та з цими витратами є прямий причинний зв`язок, а тому обов`язок по відшкодуванню витрат необхідно покласти на відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги виконувача обов`язків керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: відділу охорони здоров`я виконавчого комітету Смілянської міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів витрат на стаціонарне лікування підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2102 гривні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року, постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», ст.ст. 1166, 1192, 1193, 1206 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 223, 258-260, 263-265,268,280 ЦПК України, -

вирішив:

Позовні вимоги заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: відділу охорони здоров`я виконавчого комітету Смілянської міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої лікуванням потерпілої від злочину, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 на користь Комунального некомерційного підприємства «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради, понесені на стаціонарне лікування потерпілої від злочину на (р/рНОМЕР_4, МФО 354347, код ЄДРПОУ 02005026 - кошти в сумі 3129 (три тисячі сто двадцять дев`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь держави судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення протягом 30 днів з дня його отримання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в 30-денний строк з дня його проголошенняшляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення протягом 30 днів з дня його отримання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Сторони по справі:

Позивач : заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури, юридична адреса: вул. Ю.Кондратюка, 25, м. Сміла, Черкаської області, в інтересах держави в особі: відділу охорони здоров`я виконавчого комітету Смілянської міської ради, юридична адреса: м. Сміла, вул. Соборна, 61, Черкаська область, код ЄДРПОУ 02013254, Комунального некомерційного підприємства «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради, юридична адреса: м. Сміла, вул. Героїв Холодноярців, 82, Черкаська область, код ЄДРПОУ 02005026 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області 09 жовтня 2002 року .

Головуючий О.П.Опалинська