Рішення № 91561989, 16.09.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
16.09.2020
Номер справи
200/7374/20-а
Номер документу
91561989
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 р. Справа№200/7374/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хохленкова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85200, Донецька область, м.Торецьк, вул. Дружби, 22, код ЄДРПОУ 42170475) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Державного підприємства "Торецьквугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Автобаза" про зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії на пільгових умовах,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Державного підприємства "Торецьквугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Автобаза" про зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії на пільгових умовах.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та у зв`язку з досягненням пенсійного віку, 08 липня 2020 року було подано заяву до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування " (Список №2).

10 липня 2020 року Торецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області було винесено рішення №514 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування " за Списком №2, яке мотивоване тим, що позивач не має достатнього пільгового стажу за Списком №2.

Торецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області не зараховано до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоди роботи з 03 травня 1994 року по 12 травня 2020 року на посаді «водія автотранспортного засобу зайнятого в технологічному процесі транспортування гірської маси» в ВП «Автобаза» ДП «Торецьквугілля» у зв`язку із тим, що, довідка пільгового характеру не підтверджує зайнятість повний робочий день.

Також не було зараховано до страхового стажу період роботи з 01 листопада 2018 року по 30 червня 2020 року у зв`язку із несплатою страхових внесків підприємством за цей період.

Вважає рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 10 липня 2020 року, щодо відмови в призначенні пільгової пенсії незаконним та просить суд

рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 10 липня 2020 року №514 сцодо відмови в призначенні мені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування " за Списком №2 визнати незаконним та скасувати.

зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п.2 ч.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» 08 липня 2020 року із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи з 3 травня 1994 року по 12 травня 2020 року на посаді «водія автотранспортного засобу зайнятого в технологічному процессі транспортування гірської маси» в ВП «Автобаза» ДП «Торецьквугілля» та до страхового стажу періоду роботи з 01 листопада 2018 року по 30 червня 2020 року в ВП «Автобаза» ДП «Торецьквугілля».

Ухвалою від 10 серпня 2020 року суд відкрив провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

28 серпня 2020 року Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду Донецької області надало через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просило суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Свою позицію вмотивовувало наступним. 08.07.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 2206 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням від 10.07.2020 №514 Торецьким ОУПФУ відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недостатньою кількістю пільгового стажу.

ОСОБА_1 до Торецького ОУПФУ надано уточнюючу довідку від 12.05.2020 №5-71/843, видану ДП «Торецьквугілля». В довідці зазначено, що позивач працював повний робочий день у ВП «Автобаза» ДП «Торецьквугілля» з 03.05.1994 по теперішній час та виконував роботи по транспортуванню гірської маси в технологічному процесі за посадою «водій автотранспортних засобів», що передбачена Списком №2.

Зайнятість ОСОБА_1 протягом повного робочого дня на пільгових умовах не підтверджена довідкою від 12.05.2020 №5-71/843, виданою ДП «Торецьквугілля».

Торецьке ОУПФУ зазначає, що однією з умов призначення пенсії за віком на пільгових умовах є проведення на підприємстві атестації робочих місць, праця на яких дає право на достроковий вихід на пенсію. Періоди робот позивача з 08.04.1998 по 31.08.1999, з 02.09.2004 по 30.09.2004, з 30.09.2014 по 10.09.2019 співпали з розривами між атестаціями, тому ці періоди взагалі не можуть бути зараховані управлінням до пільгового стажу.

Окрім цього, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу страхові внески ДП «Торецьквугіллн» (ЄДРПОУ 33839013) за період з 01.11.2018 по 30.06.2020 не сплачені.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Дзержинським МВ УМВС України в Донецькій області 20.09.1997 року, РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_2 (а.с.6-7).

Відповідач, Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 42170475, 85200, Донецька область, місто Торецьк, вулиця Дружби, 22 та суб`єктом владних повноважень.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою від 08.07.2020 року №2206 про призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №514 від 10.07.202 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з не зарахуванням до пільгового стажу роботи за Списком №2 на підприємстві ВП «Автобаза» ДП «Торецьквугілля» з 03.05.1994 року по 12.05.2020 року на посаді «водія автотранспортного засобу, зайнятого в технологічному процесі транспортування гірської маси», оскільки позивачем не надані довідки, уточнюючі пільговий характер роботи, атестація була проведена з порушенням терміну та страхові внески ДП «Торецьквугілля» за період з 1.11.2018 року по 30.06.2020 року не сплатило.

Із записів трудової книжки НОМЕР_3 , яка оформлена на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що з 03.05.1994 року по теперішній час на посаді водія автотранспорту зайнятого в технологічному процесі вивезення гірничої маси в ВП «Автобаза» ДП «Торецьквугілля».

Записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені підписами відповідного підприємства та скріплені печатками.

Спірним у даній справі є рішення пенсійного органу про відмову в призначенні позивачу пенсії відповідно до п. 2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 3 Порядку, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці. Крім того, після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статті 13, 62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Суд зауважує, що в трудовій книжці позивача відображено спірний період роботи ОСОБА_1 на підприємстві ВП «Автобаза» ДП «Торецьквугілля».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позиція відповідача, про те, що зайнятість позивача протягом повного робочого дня на пільгових умовах не підтверджена довідкою, є безпідставною, стаж роботи був підтверджений в контексті статей 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.48 Кодексу законів про працю в Україні, з дотриманням вимог Порядку підтвердження наявного трудового стажу, тому цей період має бути зараховані до пільгового стажу позивача.

Щодо, не зарахування відповідачем періоду з 01.11.2018 року по 30.06.2020 року на підприємстві ВП «Автобаза» ДП «Торецьквугілля» до страхового стажу роботи через відсутність відомостей про сплату щомісячних внесків.

Суд зазначає, що страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Статтею 113 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

На підставі частини 1 статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частина 2 статті 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 20 Закону).

За таких обставин, суд вважає, що певний період стажу позивача не може бути не зарахований через не сплату підприємством страхових внесків, оскільки несвоєчасне перерахування страхових внесків підприємством не може впливати на право заявника на перерахунок пенсії.

Відповідач посилається на те, що періоди роботи позивача з 08.04.1998 року по 31.08.1999 року, з 02.09.2004 року по 30.09.2004 року, з 30.09.2014 року по 10.09.2019 року співпали з розривами між атестаціями, тому ці періоди не можуть бути зараховані до пільгового стажу.

Суд зазначає, що правова позиція щодо можливості включення до пільгового стажу періоду роботи на посадах, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах у випадках порушення термінів проведення чергової атестації підприємством роботодавцем викладена в постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі 21-307а14, від 26 жовтня 2016 року у справі № 174/603/15-а та від 21 лютого 2018 року у справі К/9901/20098/18 (352/547/16-а).

Атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров`я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

При цьому відповідальність за несвоєчасне та якісне проведення покладається на керівника підприємства.

Згідно П.6 Порядку, атестація робочих місць передбачає, крім іншого, обгрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників.

Таким чином, згідно діючого законодавства обов`язок проведення атестації робочих місць покладено на її керівників, а тому її не проведення не може позбавити мене як громадянина України конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питаня врахування певного періоду роботи на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Державного підприємства "Торецьквугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Автобаза" про зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії на пільгових умовах.

Згідно абзацу другому частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тож, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85200, Донецька область, м.Торецьк, вул. Дружби, 22, код ЄДРПОУ 42170475) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Державного підприємства "Торецьквугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Автобаза" про зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії на пільгових умовах - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 10 липня 2020 року №514 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до п.2 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування " за Списком №2.

Зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України (85200, Донецька область, м.Торецьк, вул. Дружби, 22, код ЄДРПОУ 42170475) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п.2 ч.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» 08 липня 2020 року із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи з 3 травня 1994 року по 12 травня 2020 року на посаді «водія автотранспортного засобу зайнятого в технологічному процесі транспортування гірської маси» в ВП «Автобаза» ДП «Торецьквугілля» та до страхового стажу періоду роботи з 01 листопада 2018 року по 30 червня 2020 року в ВП «Автобаза» ДП «Торецьквугілля».

Стягнути з Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України (85200, Донецька область, м.Торецьк, вул. Дружби, 22, код ЄДРПОУ 42170475) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) суму судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 16 вересня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної

сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.В. Хохленков

Попередній документ : 91561987
Наступний документ : 91561991