Рішення № 91561462, 14.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 вересня 2020 р. Справа № 120/3838/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Вінницький обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) до Міністерства оборони України (далі - відповідач, МО України). У позовній заяві позивачі просять:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця Збройних Сил України, солдата ОСОБА_4 , викладене в п. 5 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат № 118 від 13.09.2019;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити членам сім`ї загиблого військовослужбовця Збройних Сил України, солдата ОСОБА_4 передбачену ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей» одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, в якому здійснюватиметься виплата.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначають, що 02.06.2018 під час несення військової служби загинув солдат ОСОБА_4 , який був членом їх сім`ї, внаслідок вчинення щодо нього злочину іншим військовослужбовцем. 31.01.2019 протоколом Військово - лікарської комісії Центрального регіону № 30 визнано, що причина смерті солдата ОСОБА_4 пов`язана з проходженням військової служби.

З метою призначення одноразової грошової допомоги позивачка ОСОБА_1 звернулася із заявою до Вінницького обласного військового комісаріату про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.

Листом Вінницького обласного військового комісаріату від 07.10.2019 № 12/2626 позивачку ОСОБА_1 повідомлено, що згідно протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 118 від 13.09.2019 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із тим, що нещасний випадок стався під час виконання обов`язків військової служби в стані алкогольного сп`яніння.

Також повідомлено, що оскільки нещасний випадок стався під час виконання обов`язків військової служби в стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_4 , відповідно до ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Позивачі вважають рішення у формі протоколу комісії Міністерства оборони України № 118 від 13.09.2019 необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню, оскільки загибель ОСОБА_4 не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння, а є наслідком вчинення злочину іншим військовослужбовцем.

Тому з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивачі звернулися до суду із цим адміністративним позовом.

Ухвалою від 07.08.2020 відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім, того відповідачеві встановлено 15 - ти денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Вінницький обласний військовий комісаріат (далі - третя особа, Вінницький ОВК).

Також ухвалою від 07.08.2020 витребувано у Вінницького обласного військового комісаріату додаткові докази.

02.09.2020 на адресу суду від надійшли витребувані докази та пояснення третьої особи, щодо позовної заяви, у якій третя особа просить відмовити позивачам в задоволенні позовних вимог.

Пояснення мотивовано тим, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 16, 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та розділу IV Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсії військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530.

Третя особа зазначає, що згідно протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 118 від 13.09.2019 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із тим, що нещасний випадок стався під час виконання обов`язків військової служби в стані алкогольного сп`яніння.

Згідно ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Військово - лікарської комісії Центрального регіону від 31.01.2019 № 30 травма ОСОБА_4 , одержана в результаті нещасного випадку та причина смерті, пов`язана з проходженням військової служби.

Згідно висновку експерта від 05.06.2018 № 213 Донецького обласного бюро судово - медичної експертизи в крові військовослужбовця знайдений вміст спирту етилового в кількості 4,50 %, що свідчить про вживання спиртних напоїв незадовго до смерті.

Оскільки нещасний випадок стався під час виконання обов`язків військової служби в стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_4 , тому відповідно до ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

10.09.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому Міністерство заперечує проти позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими, а тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до п. «а» та «б» ч. 1 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), військовослужбовця, є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння.

Відповідач зазначає, що з метою прийняття законного рішення про призначення допомоги необхідно подати документи, що свідчать про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння. Такими документами можуть бути акт спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком командира військової частини або Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Відповідач зазначає, що згідно акту службового розслідування по факту загибелі солдата ОСОБА_4 встановлено, що під час ремонту військової техніки солдат ОСОБА_4 приніс 1,5 л. горілки та із солдатом ОСОБА_5 розпивали алкогольні напої на території військової частини, що відповідно до ст. 170-20 КУпАП відноситься до адміністративних правопорушень.

Згідно акту судово - токсикологічного дослідження від 07.06.2008 № 5209 та висновку експерта № 213 в крові ОСОБА_4 виявлено спирт етиловий в кількості - 4,06 % проміле, що відповідає алкогольному сп`янінню важкого ступеня при застосуванні до живих осіб.

Крім того, солдат ОСОБА_4 та солдат ОСОБА_5 проводили ремонтні роботи транспортного засобу БРДМ-2, що відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України відноситься до джерел підвищеної небезпеки.

Отже, вчинене солдатом ОСОБА_4 діяння у стані алкогольного сп`яніння у вигляді активних дій (вжиття алкогольних напоїв) та пасивної бездіяльності (не реагування на рух джерела підвищеної небезпеки) знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з наслідками, що спричинили смерть.

Відповідач з посиланням на практику Верховного Суду у постанові від 05.10.2018 по справі № 265/7930/16 та розділу «б» постанови Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних праві від 10.04.2019 по справі № 822/220/18 зазначає, що витяг з протоколу засідання ВЛК Центрального регіону № 30 від 31.01.2019 засвідчує лише причинний зв`язок травм та смерті солдата ОСОБА_4 , однак він не може засвідчити відсутність в його діях протиправного діяння на момент отримання травм, що призвели до смерті.

З огляду на викладене просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Одночасно із відзивом на позовну заяву відповідачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою від 14.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є матір`ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 28.11.1983 (а.с.16, 158).

ОСОБА_4 був батьком малолітніх дітей ОСОБА_2 свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 та ОСОБА_3 , свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 (а.с.19-20, 159-160).

Рішенням Могилів - Подільським міськрайонним судом Вінницької області від 14.12.2017 у справі № 138/1831/17 у ОСОБА_4 відібрано малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без позбавлення батьківських прав (а.с.174-175).

Рішенням Виконавчого комітету Могилів - Подільської міської ради Вінницької області від 28.02.2018 на підставі рішення Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14.12.2017 у справі № 138/1831/17 ОСОБА_1 призначено опікуном малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.24-25, 166).

Між Міністерством оборони України в особі командира військової частини А 3211 полковником ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , 26.12.2017 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком 3 (три) роки (а.с.150-151).

02.06.2018 під час несення військової служби загинув солдат ОСОБА_4 , який був сином ОСОБА_1 та батьком малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , внаслідок вчинення щодо нього злочину іншим військовослужбовцем.

Наказом командира 21 окремого мотопіхотного батальйону 56 окремої мотопіхотної бригади оперативного командування «Південь» від 02.06.2018 № 57-РС солдат ОСОБА_4 виключений зі списків особового складу Збройних Сил України у зв`язку із смертю (а.с.37, 140).

Наказом командира військової частини А 2962 від 02.06.2018 № 48 солдат ОСОБА_4 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із смертю (а.с.38, 141).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_4 від 05.06.2018 № 236, причиною смерті визначено гостру масивну крововтрату, розрив внутрішніх органів, закриті переломи ділянок тіла внаслідок наїзду всюдихідного транспортного засобу (а.с.132).

Відповідно до акту службового розслідування від 10.06.2018, смерть солдата ОСОБА_4 настала внаслідок необережності солдата ОСОБА_5 при перевірці справності БРДМ-2, який перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, здійснив наїзд на солдата ОСОБА_4 чим заподіяв останньому пошкодження внутрішніх органів черевної порожнини, розтрощення кісток тазу та хребта, несумісні з життям. Внаслідок отриманих травм солдат ОСОБА_4 загинув під час виконання службових обов`язків (а.с. 39-48).

Згідно витягу з протоколу засідання Військово - лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 31.01.2019 № 30 смерть ОСОБА_4 настала внаслідок травм одержаних в результаті нещасного випадку та причина смерті, ТАК пов`язана з проходженням військової служби (а.с.49, 133).

З метою призначення одноразової грошової допомоги позивачка ОСОБА_1 звернулася із заявою до Вінницького обласного військового комісаріату про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 (а.с.124).

Листом Вінницького обласного військового комісаріату від 07.10.2019 № 12/2626 позивачку ОСОБА_1 повідомлено, що згідно протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 118 від 13.09.2019 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із тим, що нещасний випадок стався під час виконання обов`язків військової служби в стані алкогольного сп`яніння.

Також повідомлено, що оскільки нещасний випадок стався під час виконання обов`язків військової служби в стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_4 , а тому відповідно до ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється (а.с.31-32, 123).

Не погоджуючись із рішенням відповідача, про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги № 118 від 13.09.2019, позивачі звернулися до суду з цим позовом.

Виходячи із досліджуваних аргументів сторін, спір у справі виник щодо наявності законних підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року та встановлення причинно-наслідкового зв`язку між станом сп`яніння солдата ОСОБА_4 та подією, що призвела до його смерті.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, врегульовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.1991 № 2011-XII).

Статтею 1 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Щодо наявності законних підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п. 1, 2 ч. 2 ст. 16 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Аналогічні положення містяться в п.п. 1, 2 п. 4 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком № 975, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 (далі - Порядок № 975).

Аналізуючи норми Закону від 20.12.1991 № 2011-XII та положення Порядку № 975 суд зазначає, що законодавець розмежовує поняття загибелі (смерті) військовослужбовця «під час виконання обов`язків військової служби» та «під час проходження військової служби» в цілях призначення та виплати одноразової грошової допомоги, а розмір допомоги залежить від того, настала смерть під час виконання обов`язків військової служби чи під час проходження військової служби.

Зокрема, пунктом "а" ч. 1 ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

- 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

- 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Розмір конкретної одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, призначається і виплачується з підстав передбачених п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 16 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII та п.п. 1, 2 п. 4 Порядку № 975.

Відповідно до ч. 6 ст. 16-3 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами

Тобто, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця державою гарантовано виплату одноразової грошової допомоги членам сімей військовослужбовців, які загинули у розмірі, визначеному ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII.

Відповідно до Наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення № 402).

Згідно п. 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, а саме п.п. «в» "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок правопорушення.

Суд зазначає, що відповідно до витягу з протоколу засідання Військово - лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 31.01.2019 № 30 смерть ОСОБА_4 настала внаслідок травм одержаних в результаті нещасного випадку та причина смерті, ТАК пов`язана з проходженням військової служби (а.с.49, 133).

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивачки про виплату їй допомоги в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, оскільки у поданих нею документах йдеться про настання смерті внаслідок нещасного випадку під час проходження ним військової служби.

Однак, вказана обставина (настання смерті «під час виконання обов`язків військової служби» та «під час проходження військової служби») впливає лише на розмір допомоги, що підлягає виплаті. При цьому, нормами Закону від 20.12.1991 № 2011-XII та Порядку № 975 передбачено випадки, коли допомога не виплачується взагалі.

Так, відповідно до ст. 16-4 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), військовослужбовця є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Аналогічні положення містяться в п. 19 Порядку № 975.

Таким чином, оспорювана у справі допомога не призначається з підстав, наведених цими нормами, у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп`яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до події, що спричинила його смерть (загибель). Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права, як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Отже, в такому випадку необхідно встановити причинно-наслідковий зв`язок між станом сп`яніння військовослужбовця та подією, що призвела до його смерті.

Так, відмовляючи позивачам у призначенні спірної допомоги, Міністерство оборони України, як зазначено вище, виходило з того, що смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння, посилаючись на ч. 1 ст. 16-4 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII.

Як видно з лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_4 від 05.06.2018 № 236, причиною смерті визначено гостру масивну крововтрату, розрив внутрішніх органів, закриті переломи ділянок тіла внаслідок наїзду всюдихідного транспортного засобу (а.с.132).

Відповідно до висновку експерта Донецького бюро судово - медичної експертизи № 213, смерть ОСОБА_4 стоїть у прямому причинному зв`язку з ушкодженнями і настала внаслідок обширних крововиливів в підшкірній жировій клітковині, грудні і міжреберні м`язи, в перикардіальну клітковину, численних закритих переломів грудини, ребр справа і зліва, лівої ключиці, розривів плеври і тканини легенів, розтрощення капсули і тканини правої частки печінки з пошкодженням правої печінкової вени, яка ускладнилася об`ємними крововиливами в грудні і черевну порожнини, з розвитком гострої масивної крововтрати. Зазначена травма є не сумісною з життям (а.с.50-58).

Згідно витягу з протоколу засідання Військово - лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 31.01.2019 № 30 смерть ОСОБА_4 настала внаслідок травм одержаних в результаті нещасного випадку та причина смерті, ТАК пов`язана з проходженням військової служби (а.с.49, 133).

Крім того, згідно вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05.12.2018 по справі № 235/6124/18 (провадження № 1-кп/235/688/2018) за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, встановлено, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя і знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті (а.с.59-64).

Зазначеними документами підтверджується, що смерть загиблого військовослужбовця, настала в результаті нещасного випадку під час проходження військової служби внаслідок одержання травм, заподіяних іншою особою.

Досліджуючи причинно - наслідковий зв`язок між станом сп`яніння солдата ОСОБА_4 та подією його смерті (загибелі), суд зазначає наступне.

Із акту розслідування вбачається, що 02.06.2018 з 09.00 ранку солдати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проводили ремонт БРДМ-2 (б/н 424) на території зосередження загальновійськового резерву військової частини.

Через деякий час солдат ОСОБА_4 приніс 1,5 л горілки, яку вони разом почали розпивати та в цей час продовжували ремонт військової техніки. Також ОСОБА_5 повідомив, що він випив не більше 100 гр. горілки власного виробництва.

Крім того, згідно п. 6 Акту службового розслідування встановлено, що причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась є вжиття спиртних напоїв солдатами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що стало причиною наїзду БРДМ-2 під керуванням солдата ОСОБА_7 на солдата ОСОБА_4 , внаслідок чого останній отримав травми не сумісні з життям, після яких останній загинув на місці.

Згідно повідомленням експерта Донецького бюро судово - медичної експертизи № 213 в крові ОСОБА_4 виявлено спирт етиловий в кількості: в крові - 4,06 %, в сечі - 4,50 %, що відповідає алкогольному сп`янінню важкого ступеня при застосуванні до живих осіб.

Тому, довівши себе до зазначеного стану, ОСОБА_4 , вже не міг в повній мірі усвідомлювати свої дії і керувати ними, у зв`язку з чим ліг на землю на шляху перебування БРДМ-2 та не почув ні як заводився БРДМ-2, ні звукового сигналу, який подавав ОСОБА_5 .

У свою чергу ОСОБА_5 , також перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, не впевнився у відсутності перешкод на шляху слідування, здійснив наїзд на солдата ОСОБА_4 , спричинивши тілесні ушкодження не сумісні із життям.

Отже, на підставі наведених доказів, суд дійшов висновку, що вчинене ОСОБА_4 діяння у стані алкогольного сп`яніння у вигляді - спочатку активних дій (вжиття алкогольних напоїв), а потім пасивної бездіяльності (не реагування на рух джерела підвищеної небезпеки) знаходиться у безпосередньому причинному зв`язку з наслідками, що настали. Вказані обставини відповідно до ст. 16-4 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII та п. 19 Порядку № 975 виключають підстави для призначення та виплати оспорюваної допомоги.

Щодо посилання позивачів на висновок експерта Донецького бюро судово - медичної експертизи № 213 та витяг з протоколу засідання Військово - лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 31.01.2019 № 30, що підтверджують відсутність в діях солдата ОСОБА_4 протиправного діяння на момент отримання травм, суд вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 21.7 Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України).

Згідно правової позиції Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, висловленої у постанові від 10.04.2019 по справі № 822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов`язку щодо їх витребування.

Надані позивачами документи, на підтвердження причин та обставин отримання травм, а саме: висновок експерта Донецького бюро судово - медичної експертизи № 213 та витяг з протоколу засідання Військово - лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 31.01.2019 № 30 не містять відомостей про обставини отримання травм, що спричинили смерть, зокрема про те, що вони не пов`язані із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що заявником не додано документів, які б свідчили про причини та обставини отримання травм, а вищезазначені висновок експерта та витяг, в обставинах цієї справи не є належними доказами, що вказують на причини та обставини отримання травм, що спричинили смерть солдата ОСОБА_4 .

Відтак, рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання комісії № 118 від 13.09.2019 прийнято в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень, у зв`язку із чим підстави для скасування цього рішення відсутні.

Посилання позивача на позиції Верховного Суду у справі № 802/1869/17, є помилковим, оскільки висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, що викладені у цій постанові, на час розгляду цієї справи змінилися, тому до спірних правовідносин суд вважає за необхідне застосувати саме останні правові позиції Верховного Суду.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимога позивачів щодо визнання протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця Збройних Сил України, солдата ОСОБА_4 , викладене в п. 5 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат № 118 від 13.09.2019 не ґрунтується на нормах матеріального права та задоволенню не підлягає.

Відтак, не підлягають задоволенню і похідна позовна вимога - зобов`язання відповідача призначити та виплатити членам сім`ї загиблого військовослужбовця Збройних Сил України, солдата ОСОБА_4 передбачену ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей» одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, в якому здійснюватиметься виплата.

Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі суд не вирішує.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 );

Позивач: ОСОБА_1 , як законний представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 );

Позивач: ОСОБА_1 , як законний представник ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 );

Відповідач: Міністерство оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Вінницький обласний військовий комісаріат (вул. Д. Галицького, 31, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 08362793).

Суддя Богоніс Михайло Богданович