Ухвала суду № 91560850, 16.09.2020, Оржицький районний суд Полтавської області

543/389/17

1-кс/543/267/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.20 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Гришка О.Я.,

з участю секретаря судового засідання - Федорини А.А.,

прокурора - Тютюнник К.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Донця П.М.,

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої - адвоката Шаталової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області заяву обвинуваченого ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_3 у справі № 543/389/17,

в с т а н о в и в :

У провадженні Оржицького районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про відвід головуючому у справі судді ОСОБА_3 Клопотання мотивував тим, що в процесі розгляду справи головуючий суддя ОСОБА_3 сприяв стороні обвинувачення у збиранні додаткових доказів, необхідних для обвинувачення, ігноруючи вимоги ч. 4 ст. 333 КПК України та інші процесуальні норми законодавства, чим викликав у нього, обвинуваченого ОСОБА_1 сумніви в неупередженості судді.

У заяві вказано, що 27.11.2017 року незважаючи на те, що прокурором в суді не було доведено, що слідчі дії, про проведення яких він просив, не могли бути проведені під час досудового розслідування, за клопотанням прокурора надав доручення органу досудового розслідування провести слідчий експеримент за участю обвинуваченого; 19.01.2018 року за клопотанням прокурора Шури О.Л., на думку обвинуваченого, всупереч вимогам ч. 4 ст. 333 КПК України призначено судову авто технічну експертизу; 14.12.2018 року суд задовольнив клопотання представника потерпілої про призначення комплексної судово-медичної, авто технічної та транспортно-трасологічної експертизи, хоча, раніше 11.04.2018 року відмовив у задоволенні, на думку обвинуваченого, ідентичного клопотання прокурора, в обґрунтування свого клопотання представник потерпілої поклав ті ж доводи, якими, на думку обвинуваченого, вона обґрунтовувала своє клопотання від 11.04.2018 року про проведення слідчого експерименту і призначення експертизи (у задоволенні якого було відмовлено), при цьому представник потерпілої, на думку обвинуваченого, належним чином не обґрунтувала необхідність доручення проведення експертизи саме указаній нею експертній установі, а суд, на думку обвинуваченого, в мотивувальній частині цієї ухвали до виходу в нарадчу кімнату вдався до оцінки доказів і не конкретизував, з якими з матеріалами справи існує суперечність, нічого не вказав стосовно доводів сторони захисту про відсутність у справі двох суперечливих висновків експерта. Обвинувачений також вказав, що суд, приймаючи рішення про відмову у задоволенні клопотання сторони захисту у своїй ухвалі від 18.02.2020 року, на думку обвинуваченого, вкотре до виходу до нарадчої кімнати надав доказам, а саме, висновку експерта № 2360/2361 від 07.05.2019 року оцінку вже як належного та допустимого доказу, не навів мотивів відхилення аргументів захисту. У заяві зазначено що суд приймаючи рішення про відмову у задоволенні клопотання сторони захисту у своїй ухвалі від 27.07.2020 року мотивував свої рішення, зокрема, тим, що стороною захисту відводів експерту не заявлялося, без зазначення на якій стадії судового провадження обвинувачений повинен був це зробити, на думку обвинуваченого, суд в ухвалі до виходу в нарадчу кімнату для винесення остаточного рішення у супереч вимогам ст.ст. 2,9, 94,367 КПК України надає оцінку висновку експерта, зазначаючи, що висновок є обґрунтованим. Обвинувачений стверджує, що суд своє рішення в ухвалі від 27.07.2020 року обґрунтував доказам, а саме, осипом скла внаслідок пошкодження правого дзеркала та правого вітрового скла автомобіля, які судом в порядку ч. 2 ст. 23 КПК України не досліджувались та речовими доказами по справі не визнані. У заяві також зазначено, що суд надав можливість стороні обвинувачення надати до суду висновок експерта, а саме, № 37 від 30.01.2018 року, котрий виключає будь-яку відповідальність обвинуваченого ОСОБА_1 проведеного за клопотанням прокурора, а після цього надав можливість стороні обвинувачення з`явленню у справі третього висновку від 07.05.2019 року, при цьому аргументи захисту, викладені у відповідних клопотаннях щодо усунення суперечностей між висновками експертиз № 37 від 30.01.2018 року та № 2360/2361 від 07.05.2019 року шляхом проведення комісійної судової експертизи судом, на думку обвинуваченого, залишено не почутими.

ОСОБА_1 вважає, що своїми діями головуючий по справі суддя Оржицького районного суду ОСОБА_3 умисно надав перевагу стороні обвинувачення у збиранні доказів обвинувачення, чим порушив принцип змагальності сторін передбачений ст.22 КПК України, тому не може брати участь у даному кримінальному провадженні, оскільки вказані вище обставини викликають сумніви у його неупередженості, об`єктивності та безсторонності в результатах кримінального провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та адвокат Донець П.М. підтримали заяву про відвід, прокурор, потерпіла ОСОБА_2 та представник потерпілої адвокат Шаталова О.В. заперечували щодо задоволення заяви про відвід судді ОСОБА_3 у відповідному кримінальному провадженні. В матеріалах провадження є відомості, що суддя ОСОБА_3 повідомлений про місце і час проведення судового засідання належним чином.

Розглянувши заяву про відвід судді ОСОБА_3, суд приходить до наступного висновку.

Підстави неможливості участі судді у розгляді кримінального провадження, визначені ст.ст. 75, 76 КПК України, зокрема, якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи або якщо суддя брав участі у розгляді цього провадження.

Мотиви, з яких ОСОБА_1 було заявлено відвід судді ОСОБА_3 зводяться до того, що головуючим у справі суддею ОСОБА_3 було задоволено ряд клопотань сторони обвинувачення, та не задоволено ряд клопотань сторони захисту, суддею ОСОБА_3 , на думку обвинуваченого, у своїх рішеннях не обґрунтовувалось належним чином, чому були не прийняті до уваги доводи сторони захисту. Крім того, на думку обвинуваченого та захисника, вирішуючи питання про задоволення клопотань чи їх відмову суддя ОСОБА_3 у мотивувальній частині ухвал вдавався до оцінки доказів ще до виходу в нарадчу кімнату до постановлення остаточного рішення по справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Таким чином, сторона обвинуваченого не позбавляється права оскарження вказаних рішень головуючого у справі судді при оскарженні остаточного рішення у справі.

Таким чином, незгода учасника судового розгляду з ухвалою, постановленою під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст. 392 КПК України, не є підставою для відводу головуючого судді, відповідні ухвали можуть бути оскаржені під час оскарження остаточного рішення у справі.

За таких обставин заява про відвід судді ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Інші доводи учасників справи, враховуючи предмет розгляду, не є істотними і такими, що потребують детальних відповідей, у розумінні сталої практики Європейського суд з прав людини щодо застосування пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» № 63566/00 від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного, керуючись ст. 75, 76, 80, 81 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_3 у справі № 543/389/17 у кримінальному провадженні № 12017170280000083 від 11.03.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя