Рішення № 91560409, 15.09.2020, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/3453/19

Провадження № 2/552/24/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2020 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

Головуючого судді -Турченко Т.В.

При секретарі -Ребро Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд » про визнання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру частково недійсним, визнання незаконним припинення договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, визнання договору купівлі-продажу майнових прав недійсним, встановлення факту нумерації квартири, зобов`язання вчинити певні дії, визнання права власності на майнові права відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів», -

В С Т А Н О В И В :

18 червня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд» про визнання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру частково недійсним, визнання незаконним припинення договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, зобов`язання вчинити певні дії, визнання права власності на майнові права відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів», обґрунтовуючи свій позов тим, що 25.07.2017 року між нею, ОСОБА_1 , та Товариством з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд» був укладений договір №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру. Предметом договору є майнові права на 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Пунктом 1.5 вказаного договору передбачено, що майнові права на об`єкт за цим договором одержуються нею від відповідача шляхом підписання акта приймання-передачі майнових прав. Акт приймання-передачі майнових прав підписується сторонами протягом 60 календарних днів з дати одержання продавцем технічного паспорту на будинок, в якому знаходиться об`єкт, але не раніше здійснення покупцем оплати 100% вартості майнових прав, що визначені у пункті 3.1 з урахуванням п. 3.2 цього договору. Право власності на майнові права на об`єкт переходить від продавця до покупця після підписання акта приймання-передачі майнових прав. Пунктом 1.6 договору передбачено, що умови, суми і порядок перерахування грошових коштів покупцем на користь продавця визначаються цим договором, додатками до нього, а також додатковими угодами, укладеними до цього договору. Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість майнових прав на об`єкт становить 631 800 грн., у тому числі ПДВ, що нараховується згідно діючого законодавства на дату виникнення податкового зобов`язання. Пунктом 3.4 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за цим договором згідно графіка платежів, що є невід`ємною частиною даного договору. Відповідно до графіку сплати платежів, вона повинна була сплатити кошти по договору до 30.06.2018 року. Пунктами 4.3 - 4.9 договору визначені підстави припинення та розірвання цього договору, які є несправедливими, так як обмежують її права, як споживача з отримання послуг на будівництво житла та визнання за нею майнових права на квартиру, яка є предметом договору. Пунктом 4.3 встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань однією із сторін цей договір може бути розірваний сторонами. Одностороння відмова від виконання цього договору не допускається, за винятком випадків, передбачених цим договором та чинним законодавством України. Пунктом 4.4 встановлено, що продавець має право відмовитись від цього договору при настанні одного з зазначених випадків: а) порушення покупцем своїх збов`язань, передбачених розділом 3 цього Договору (в тому числі порушення строку оплати згідно графіку); б) у випадку не підписання покупцем акту приймання-передачі об`єкту протягом 60-денного строку, визначеного п.1.5 даного Договору. Пунктом 4.5 визначено, що у випадку відмови продавця від цього Договору продавець направляє покупцю за адресою, зазначеною в реквізитах цього Договору, повідомлення про таку відмову. Сторони за взаємною згодою встановили, що наслідком відмови продавця від цього Договору є припинення останнього. Договір припиняється з моменту спливу п`яти робочих днів з дня відправлення повідомлення про відмову, а в частині виконання грошових вимог - в день повного їх здійснення. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище п`ятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається продавцю відділенням зв`язку при відправленні листа з повідомленням про вручення. Пунктом 4.5.1 передбачено, що з моменту відмови продавця від цього Договору (тобто з шостого робочого дня з дня направлення повідомлення, передбаченого п.4.5 цього Договору) зобов`язання продавця щодо передачі майнових прав покупцю вважаються такими, що припинилися. Пунктом 4.6 встановлено, що у випадку відмови продавця від цього Договору з підстав, передбачених п.п.а) та/або п.п.б) п.4.4 цього Договору продавець зобов`язується повернути покупцю суму здійснених ними платежів. Повернення продавцем платежів у передбачених цим Договором випадках здійснюється на користь покупця, який здійснював відповідну оплату. Пунктом 4.7 визначено, що у випадку відмови продавця від цього Договору з підстав, передбачених п.п.а) та/або п.п.б) п.4.4. цього Договору продавець повертає покупцю суму здійснених ним платежів за вирахуванням на свою користь штрафу в розмірі 25% від суми таких платежів за неналежне виконання покупцем своїх зобов`язань. Пунктом 4.9 встановлено, що розірвання цього Договору після підписання Акту приймання-передачі майнових прав на об`єкт не допускається. Строк повернення коштів визначається продавцем. Частиною 1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Частина 2 цієї статті передбачає, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Виходячи із змісту договору, вона вважає, що несправедливими, недобросовісними та такими, що порушують її права та завдали істотної шкоди є пункти 4.5, 4.5.1, 4.7,4.8 ( в частині умови про те, що строк повернення коштів визначається продавцем). Так п.4.5, 4.5.1 договору передбачено, що у випадку відмови продавця від цього Договору продавець направляє покупцю за адресою, зазначеною в реквізитах цього Договору, повідомлення про таку відмову. Сторони за взаємною згодою встановили, що наслідком відмови продавця від цього Договору є припинення останнього. Договір припиняється з моменту спливу п`яти робочих днів з дня відправлення повідомлення про відмову, а в частині виконання грошових вимог - в день повного їх здійснення. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище п`ятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається продавцю відділенням зв`язку при відправленні листа з повідомленням про вручення. Пункт 4.5.1 встановлює, що моменту відмови продавця від цього Договору (тобто з шостого робочого дня з дня направлення повідомлення, передбаченого п.4.5 цього Договору) зобов`язання продавця щодо передачі майнових прав покупцю вважаються такими, що припинилися. Виходячи із змісту цих положень договору слід дійти до висновку про те, що вона, як споживач, навіть, не зможе своєчасно дізнатися, що договір припинений, бо у вказаний в договорі строк 5 днів, з дня відправлення рекомендованого листа, вона практично не зможе отримати рекомендований лист, бо встановлений договором п`ятиденний строк, з дня відправлення поштової кореспонденції, як підстава припинення договору суперечить Правилам надання послуг поштового зв`язку, з положень яких вбачається, що у такий короткий термін рекомендована кореспонденція до адресата дійти практично не може. Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року №958, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.01.2014 року «Про нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень» розділ II п.2 встановлені нормативні строки пересилання рекомендованої письмової кореспонденції Д+3 (де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкти поштового зв`язку ,1,2, З, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.).Отже, якщо підрахувати кількість днів, які встановлені Правилами надання послуг поштового зв`язку, то тільки для пересилання рекомендованої кореспонденції з одного відділу зв`язку до іншого в межах міста, встановлена тривалість три дні, потім ще необхідно доставити адресату повідомлення (у вихідні та світкові дні пошта не працює), потім ще три дні надається адресату для отримання кореспонденції, потім адресат може бути повторно проінформований про надходження кореспонденції, отже виходить, що для вручення адресату рекомендованої кореспонденції, як мінімум необхідно 10 календарних днів. В її випадку відповідач направив їй рекомендований лист про припинення договору 10.04.2019 року, який вона отримала лише 22.04.2019 року. Отже, виходячи із змісту договору, вона як споживач, у визначений в договорі строк щодо припинення договору, навіть не могла знати та допустити, що відповідач в односторонньому порядку припинив дію договору, що її право порушене, тоді як відповідач, припинивши в односторонньому порядку, дію договору отримав можливість розпорядитись її майновими правами на спірну квартиру на свій розсуд та позбавити її права у майбутньому отримати спірну квартиру у власність. Є несправедливими умови договору в частині того, що у разі припинення договору відповідач має право повернути їй сплачені кошти за мінусом 25% внесеної нею суми за договором та в строки, при цьому строк повернення коштів, навіть з вирахуванням 25%, передбачений договором на розсуд відповідача. Тобто це може бути і один день і місяць і декілька десятків років. Пунктом 3.4 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за цим договором згідно графіка платежів, що є невід`ємною частиною даного договору. В рахунок виконання умов договору вона сплатила по договору за платіжним дорученням №2712_7 від 25.07.2017 року 100 000 грн., №2712_76 від 26.07.2017 року 110 600 грн., платіжним дорученням №2718_32 від 09.10.2018 року 200 000 грн., платіжним дорученням № 2712_27 від 12.11.2018 року 200 000 грн., платіжним дорученням №3293- 18 від 05.04.2019 року 24 800 грн., всього по договору нею сплачено 635 400 грн. Вона зверталась із письмовою заявою до керівництва про те, щоб із вартості робіт по будівництву квартири виключили вартість штукатурки та проведення електричної проводки, так як майбутній власник квартири, мала на меті виконати вказані роботи за своїм планом, а саме провести електричну проводу враховуючи майбутній дизайн квартири, з урахування розташування меблів та побутових приборів у квартирі, та зручності у користуванні розетками і вимикачами. Їй надали такий дозвіл, попередньо вирахувавши, що такі роботи в визначеній вартості квартири по договору, закладені у розмірі 21200 грн. Виконання саме цих робіт проводилось за її власний рахунок, поза межами вартості договору. Та обставина, що саме ці роботи вона проводила у квартирі за власний рахунок можуть підтвердити свідки, які виконували вказані роботи. Виконання нею вказаних робіт у квартирі за власний рахунок письмово не оформлялось. Однак відповідач зажадав, щоб вона повністю сплатила кошти по договору, хоч вона виконала вказані роботи за власний рахунок, але повинна доплатити суму коштів, які зазначені в договорі, що вона зробила 05.04.2019 року. Однак 22.04.2019 року вона отримала від відповідача лист №15/1 від 22.01.2019 року, який був відправлений відповідачем 10.04.2019 року про те, що договір припиняється. Як на підставу припинення договору відповідач послався на те, що за вказаним договором вона взяла на себе зобов`язання здійснити оплату майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 в сумі 631 800 грн., однак своїх обов`язків не виконала, станом на 30.09.2019 року порушила зобов`язання в частині розрахунків, що передбачені розділом 3 Договору. Виходячи з умов розділу 3 Договору вартість майнових прав на об`єкт визначений договором в сумі 631 800 грн., які вона повинна сплатити відповідно до умов договору. Просила суд визнати частково недійсним договір №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року, що укладений між нею, ОСОБА_1 , та Товариством з додатковою відповідальністю «ПОЛТАВТРАНСБУД», а саме пункти 4.5, 4.5.1, 4.7 та 4.8 в частині умови про те, що строк повернення коштів визначається продавцем. Застосувати наслідки часткової недійсності договору №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року, що укладений між нею, ОСОБА_1 , та Товариством з додатковою відповідальністю «ПОЛТАВТРАНСБУД», визнати договір №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 квітня 2017 року, що укладений між мною, ОСОБА_1 , та Товариством з додатковою відповідальністю «ПОЛТАВТРАНСБУД» чинним ( діючим, не припиненим). Визнати дії Товариства з додатковою відповідальністю «ПОЛТАВТРАНСБУД», які полягають в припиненні договору №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року, що укладений між нею, ОСОБА_1 , та Товариством з додатковою відповідальністю «ПОЛТАВТРАНСБУД» в односторонньому порядку незаконними. Зобов`язати ТЗДВ «ПОЛТАВТРАНСБУД» скласти та підписати Акт приймання-передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 . Визнати за нею, ОСОБА_1 , майнові права на квартиру АДРЕСА_1 . Заборонити Товариству з додатковою відповідальністю

«ПОЛТАВТРАНСБУД» здійснювати без її, ОСОБА_1 , відома і згоди будь- які дії відносно переоформлення (у тому числі відчуження, передачі у найм, передачі у заставу, обтяження іншим чином) щодо житлової квартири АДРЕСА_1 до складання акту прийому-передачі майнових прав на квартиру та належного оформлення її права власності на квартиру.

08 жовтня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з уточненою позовною заявою до відповідачів Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд», Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру частково недійсним, визнання незаконним припинення договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, визнання договору купівлі-продажу майнових прав недійсним та встановлення факту нумерації квартири, визнання права власності на майнові права відповідно до положення Закону України «Про захист прав споживачів», мотивуючи свої уточнені позовні вимоги тим, що 25.07.2017 року між нею, ОСОБА_1 , та Товариством з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд» був укладений договір №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру. Предметом договору є майнові права на 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 . По договору №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25.07.2017 року, що укладений між нею, ОСОБА_1 , та Товариством з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд», вона є споживачем, відповідач є виконавцем робіт з будівництва житла, а отже правовідносини, що виникли між ними регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», а тому вона звільнена від сплати судового збору. Вважає, що договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру повинен бути визнаний судом частково недійсним, оскільки пунктом 1.5 вказаного договору передбачено, що майнові права на об`єкт за цим договором одержуються нею від відповідача шляхом підписання акта приймання-передачі майнових прав. Акт приймання-передачі майнових прав підписується сторонами протягом 60 календарних днів з дати одержання продавцем технічного паспорту на будинок, в якому знаходиться об`єкт, але не раніше здійснення покупцем оплати 100% вартості майнових прав, що визначені у пункті 3.1 з урахуванням п.3.2 цього договору. Право власності на майнові права на об`єкт переходить від продавця до покупця після підписання акта приймання-передачі майнових прав. Пунктом 1.6 даного договору передбачено, що умови, суми і порядок перерахування грошових коштів покупцем на користь продавця визначаються цим договором, додатками до нього, а також додатковими угодами, укладеними до цього договору. Пунктом 3.1 цього договору передбачено, що вартість майнових прав на об`єкт становить 631 800 грн., у тому числі ПДВ, що нараховується згідне діючого законодавства на дату виникнення податкового зобов`язання. Пунктом 3.4 договору передбачено, що вона повинна сплатити суму договору до 30.09.2018 року. Пунктами 4.3-4.9 договору визначені підстави припинення та розірвання цього договору, які є несправедливими, так як обмежують її права, як споживача з отримання послуг на будівництво житла та визнання за нею майнових права на квартиру, яка є предметом договору. Пунктом 4.3 договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зоборв`язань однією із сторін, цей договір може бути розірваний сторонами. Одностороння відмова від виконання цього договору не допускається, за винятком випадків, передбачених цим Договором та чинним законодавством України. Пунктом 4.4 договору передбачено, що продавець має право відмовитись від цього договору при настанні одного з зазначених випадків: а) порушення покупцем своїх збов`язань, передбачених розділом 3 цього договору (в тому числі порушення строку оплати згідно графіку); б) у випадку не підписання покупцем акту приймання-передачі об`єкту протягом 60-денного строку, визначеного п.1.5 даного договору. Пунктом 4.5 договору визначено, що у випадку відмови продавця від цього договору продавець направляє покупцю за адресою, зазначеною в реквізитах цього договору, повідомлення про таку відмову. Сторони за взаємною згодою встановили, що наслідком відмови продавця від цього договору є припинення останнього. Договір припиняється з моменту спливу п`яти робочих днів з дня відправлення повідомлення про відмову, а в частині виконання грошових вимог - в день повного їх здійснення. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище п`ятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається продавцю відділенням зв`язку при відправленні листа з повідомленням про вручення. Пунктом 4.5.1 договору визначено, що з моменту відмови продавця від цього договору (тобто з шостого робочого дня з дня направлення повідомлення, передбаченого п.4.5 цього договору) зобов`язання продавця щодо передачі майнових прав покупцю вважаються такими, що припинилися. Пунктом 4.6 встановлено, що у випадку відмови продавця від цього договору з підстав, передбачених п.п.а) та/або п.п.б) п.4.4 цього договору продавець зобов`язується повернути покупцю суму здійснених ними платежів. Повернення продавцем платежів у передбачених цим договором випадках здійснюється на користь покупця, який здійснював відповідну оплату. Пунктом 4.7 договору передбачено, що у випадку відмови продавця від цього договору з підстав, передбачених п.п.а) та/або п.п.б) п.4.4 цього договору продавець повертає покупцю суму здійснених ними платежів за вирахуванням на свою користь штрафу в розмірі 25% від суми таких платежів за неналежне виконання покупцем своїх зобов`язань. Пункт 4.9 договору визначає, що розірвання цього договору після підписання Акту приймання-передачі майнових прав на об`єкт не допускається. Строк повернення коштів визначається продавцем. Частиною 1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Частина 2 цієї статті передбачає, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Виходячи із змісту договору, вважає, що несправедливими, недобросовісними та такими, що порушують її права та завдали істотної шкоди є пункти 4.5, 4.5.1, 4.7, 4.8 (в частині умови про те, що строк звернення коштів визначається продавцем). Так п.п.4.5, 4.5.1 договору передбачено, що у випадку відмови подавця від цього договору продавець направляє покупцю за адресою, зазначеною в реквізитах цього договору, повідомлення про таку відмову. Сторони за взаємною згодою встановили, що наслідком відмови продавця від цього договору є припинення останнього. Договір припиняється з моменту спливу п`яти робочих днів з дня відправлення повідомлення про відмову, а в частині виконання грошових вимог - в день повного їх здійснення. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище п`ятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається продавцю відділенням зв`язку при відправленні листа з повідомленням про вручення. Пунктом 4.5.1 договору встановлено, що з моменту відмови продавця від цього договору (тобто з шостого робочого дня з дня направлення повідомлення, передбаченого п.4.5 цього договору) зобов`язання продавця щодо передачі майнових прав покупцю вважаються такими, що припинилися. Виходячи із змісту цих положень договору слід дійти до висновку про те, що вона, як споживач, навіть не може своєчасно довідатися, що договір припинений, бо у вказаний в договорі строк 5 днів, з дня відправлення рекомендованого листа, вона практично не зможе отримати рекомендований лист, бо встановлений договором п`ятиденний строк, з дня відправлення поштової кореспонденції, як підстава припинення договору суперечить Правилам надання послуг поштового зв`язку, з положень яких вбачається, що у такий короткий термін рекомендована кореспонденція до адресата дійти практично не може. Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року №958, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.01.2014 року «Про нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень» розділ II п.2 встановлені нормативні строки пересилання рекомендованої письмової кореспонденції Д+3 (де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку, 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення). Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270 передбачено, а саме пунктом 91, що інформація про надходження рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка. Пункт 110 встановлює, що у разі коли адресат протягом трьох робочих днів після інформування його за телефоном (через Інтернет) або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження реєстрованого поштового відправлення не з`явився за одержанням такого відправлення, поштового переказу, він інформується повторно шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення з відміткою "Повторне" або інформується за телефоном шляхом надіслання смс-повідомлення (через Інтернет). Пунктом 116 передбачено, що у разі неможливості вручення одержувачам поштового відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Пунктом 117 встановлено, що після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику. Отже, якщо підрахувати кількість днів, які встановлені Правилами надання послуг поштового зв`язку, то тільки для пересилання рекомендованої кореспонденції з одного відділу зв`язку до іншого в межах міста, встановлена тривалість три дні, потім ще необхідно доставити адресату повідомлення (у вихідні та світкові дні пошта не працює), потім ще три дні надається адресату для отримання кореспонденції, потім адресат може бути повторно проінформований про надходження кореспонденції, отже виходить, що для вручення адресату рекомендованої кореспонденції, як мінімум необхідно 10 календарних днів. В її випадку відповідач направив їй рекомендований лист про припинення договору 10.04.2019 року, який вона отримала лише 25.04.2019 року. Отже, виходячи із змісту договору, вона, як споживач, у визначений в договорі строк щодо припинення договору, навіть не могла знати та допустити, що відповідач в односторонньому порядку припинив дію договору, що її право порушене, тоді як відповідач, припинивши в односторонньому порядку дію договору, отримав можливість розпорядитись її майновими правами на спірну квартиру на свій розсуд та позбавив її права, у майбутньому, отримати спірну квартиру у власність. Вважає, що є несправедливими умови договору в частині того, що у разі припинення договору відповідач має право повернути їй сплачені кошти за мінусом 25% внесеної нею суми за договором та в строки, при цьому строк повернення коштів, навіть з вирахуванням 25%, передбачений договором на розсуд відповідача. Тобто це може бути і один день, і місяць, і декілька десятків років. Умови оспорюваної нею частини договору направлені лише на захист прав відповідача, який монополізував своє право на припинення договору з настанням явно несправедливих та дискримінаційних умов для неї, як споживача послуг, а також те, що умови договору взагалі не передбачають жодних гарантій захисту її прав, наявні підстави для визнання частково недійсним договору №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру в частині пунктів 4.5, 4.5.1, 4.7, 4.8 (в частині умови про те, що строк повернення коштів визначається продавцем), укладений між нею та відповідачем. Враховуючи дії відповідача, а саме направлення на її адресу повідомлення про припинення договору 10.04.2019 року, умови п.4.5.1 договору виходить, що він для неї припинився 16.04.2019 року, а тому у разі визнання його частково недійсним, в частині її позовних вимог, слід застосувати наслідки його недійсності, шляхом визнання договору №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру чинним (діючим, не припиненим). Пунктом 1.6 договору передбачено, що умови, суми і порядок перерахування грошових коштів покупцем на користь продавця визначаються цим договором, додатками до нього, а також додатковими угодами, укладеними до цього договору. Пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість майнових прав на об`єкт становить 631 800 грн., у тому числі ПДВ, що нараховується згідно діючого законодавства на дату виникнення податкового зобов`язання. Пунктом 3.4 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за цим договором на користь продавця до 30.09.2019 року. Графік платежів, при укладенні договору, не встановлювався. Будь-яких додаткових угод до договору щодо вартості майнових прав вона з відповідачем не укладала. В рахунок виконання умов договору вона сплатила по договору за платіжним дорученням №2712_7 від 25.07.2017 року 100 000 грн., №2712_76 від 26.07.2017 року 110 600 грн., платіжним дорученням №2718_32 від 09.10.2018 року 200 000 грн., платіжним дорученням №2712_27 від 12.11.2018 року 200 000 грн., платіжним дорученням №3293- 18 від 05.04.2019 року 24 800 грн., всього по договору нею сплачено 635 400 грн. (шістсот тридцять п`ять тисяч чотириста гривень). Вона умови договору виконала повністю. Однак 25.04.2019 року вона отримала від відповідача лист №15/1 від 22.01.2019 року, який був відправлений відповідачем 10.04.2019 року про те, що договір припиняється. Як на підставу припинення договору відповідач послався на те, що за вказаним договором вона взяла на себе зобов`язання здійснити оплату майнових прав за квартиру АДРЕСА_1 в сумі 631 800 грн., однак станом на 30.09.2018 року порушила зобов`язання в частині проведення розрахунків., які передбачені розділом З Договору. Виходячи з умов розділу 3 Договору вартість майнових прав на об`єкт визначений Договором в сумі 631 800 грн., які вона повинна сплатити в строк до 30.09.2018 року. На вказану дату вона не повністю сплатила кошти по договору. На час укладення договору та внесення коштів, в рахунок його виконання, вона була працівником Товариством з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд». Вона зверталась до керівництва з усною заявою про відстрочення сплати коштів по договору, оскільки своєчасно сплатити всю суму по договору не мала можливості з поважних причин. Генеральний директор пішов їй назустріч та дозволив сплатити кошти в рахунок виконання умов договору після 30.09.2018 року. Зазначена домовленість між ними у письмовому вигляді не оформлювалась. Вона також зверталась до відповідача із письмовою заявою про те, щоб із вартості робіт по будівництву квартири виключили вартість штукатурки та проведення електричної проводки, оскільки вона, як майбутній власник квартири, мала на меті виконати вказані роботи за своїм планом, а саме провести електричну проводу враховуючи майбутній дизайн квартири, з урахування розташування меблів та побутових приборів у квартирі, та зручності у користуванні розетками і вимикачами. Їй надали такий дозвіл, попередньо вирахувавши, що такі роботи в визначеній вартості квартири по договору, закладені у розмірі 21200 грн. Виконання саме цих робіт проводилось за її власний рахунок, поза межами вартості договору. Та обставина, що саме ці роботи вона проводила у квартирі за власний рахунок можуть підтвердити свідки, які виконували вказані роботи. Виконання нею вказаних робіт у квартирі за власний рахунок письмово не оформлялось додатковими угодами до договору. Однак відповідач зажадав, щоб вона повністю сплатила кошти по договору, хоч вона виконала вказані роботи за власний рахунок, але повинна доплатити суму коштів, яка зазначена в договорі, що вона і зробила 05.04.2019 року. Однак 25.04.2019 року вона отримала від відповідача лист №15/1 від 22.01.2019 року, який був відправлений відповідачем 10.04.2019 року про те, що договір припиняється. Як на підставу припинення договору відповідач послався на те, що за вказаним договором вона взяла на себе зобов`язання здійснити оплату майнових прав за квартиру АДРЕСА_1 в сумі 631 800 грн., однак своїх обов`язків не виконала, станом на 30.09.2019 року порушила зобов`язання в частині розрахунків, що передбачені розділом 3 договору. Виходячи з умов розділу 3 договору вартість майнових прав на об`єкт визначений договором в сумі 631 800 грн., які вона повинна сплатити відповідно до умов договору. Як вже зазначалось вище пунктом 4.4 договору передбачено право продавця відмовитись від договору у разі порушенням покупцем зобов`язань розділу 3 Договору, що регулює порядок і строки оплати. Пунктами 4.5 та 4.5.1 передбачена процедура відмови продавця від договору, а саме направлення листа покупцеві про припинення договору. Якщо виходити з умов договору, то вона повинна була сплатити по договору, в строк до 30.09.2018 року всю суму, передбачену договором, а відповідач мав право вже 01.10.2018 року направити їй лист про припинення цього договору, але після вказаної дати продовжував виконувати умови договору, прийнявши від неї після 30.09.2018 року кошти у розмірі 421 200 грн. Отже, станом на час відправлення їй листа про припинення договору, 10.04.2019 року вона виконала умови договору повністю. Оскільки відповідач прийняв від неї виконання зобов`язань за договором у повному обсязі, прийнявши як оплату по договору після 30.09.2018 року 421 200 грн., то зазначена обставина свідчить про те, що відповідач не припиняв дію договору та не мав наміру його припиняти до 10.04.2019 року, оскільки не здійснив жодних дій для припинення договору, що передбачені договором у період з 30.09.2018 року по 10.04.2019 року, а значить погодився з тим, що вона повністю виконала умови договору. В листі про припинення договору зазначено, що станом на 30.09.2018 року вона не виконала умов договору, і саме ця обставина, виходячи із трактування відповідача, є підставою для припинення договору, тоді умови договору передбачають виконання відповідачем конкретної процедури для припинення договору. При цьому відповідач не врахував тієї обставини, що відповідно до звичаїв ділового обороту, прийняттям від неї коштів в рахунок виконання умов договору, відповідач фактично пролонгував терміни сплати коштів по договору, а оскільки станом на час відправлення їй листа про припинення договору, договірні зобов`язання по оплаті договору нею виконані повністю, то відповідач не мав підстав в односторонньому порядку припиняти дію договору. Вказувала, що до 10.04.2019 року вона жодних повідомлень від відповідача про подорожчання об`єкту не отримувала, пропозиції щодо збільшення ціни договору також не отримувала, а тому сплативши 05.04.2019 року останні кошти по сумі договору в розмірі 24 800 грн., не могла порушити та не порушувала умови договору в частині оплати об`єкту майнових прав. Викладені нею обставини і аргументи, свідчать про те, що вона умов договору не порушувала, а отже слід визнати дії відповідача, що полягають в односторонньому припиненні договору №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру незаконними. Пунктом 1.5 вказаного договору передбачено, що майнові права на об`єкт за цим договором одержуються нею від відповідача шляхом підписання акта приймання-передачі майнових прав. Акт приймання-передачі майнових прав підписується сторонами протягом 60 календарних днів з дати одержанні продавцем технічного паспорту на будинок, в якому знаходиться об`єкт, але не раніше здійснення покупцем оплати 100% вартості майнових прав, що визначені у пункті 3.1 з урахуванням п.3.2 цього Договору. Право власності на майнові права на об`єкт переходить від продавця до покупця після підписання акта приймання-передачі майнових прав.?Вона виконала умови договору, сплатила повністю кошти, що передбачені договорам, але відповідач, порушуючи її права, безпідставно, незаконно припинив дію договору, що укладений між ними, чим позбавив її майнових прав на об`єкт. Вона виконала свої грошові зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав, повністю сплатила вартість об`єкта будівництва, установлену цим договором, тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або для набуття права на майнові права на цей об`єкт. Під об`єктом будівництва відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру розуміється збудована у майбутньому двокімнатна квартира АДРЕСА_1 . Пунктом 1.5 укладеного договору передбачено, що майнові права на об`єкт за цим договором одержується покупцем від продавця шляхом підписання акта приймання-передачі майнових прав. Акт приймання-передачі майнових прав підписується сторонами протягом шістдесяти календарних днів з дати одержання продавцем технічного паспорту на будинок, в якому знаходиться об`єкт, але не раніше здійснення покупцем оплати 100% вартості майнових прав, визначених у пункті 3.1 з рахуванням п.3.2 цього Договору, які вона виконала. Право власності на майнові права на об`єкт переходить від продавця до покупця після підписання Акта приймання-передачі майнових прав, необхідно зобов`язати відповідача виконати умови договору, скласти та підписати акт приймання-передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 та визнати за нею майнові права на вказану квартиру. Оскільки, оформлення права власності на інвестовану квартиру пов`язане з введенням будинку в експлуатацію, право власності на вказаний об`єкт на даний час та за таких обставин виникнути не може. Вважає за необхідне поставити питання про заборону ТЗДВ «Полтавтрансбуд» здійснювати без її відома і згоди будь-які дії відносно переоформлення (у тому числі відчуження, передачі у найм, передачі у заставу, обтяження іншим чином) щодо житлової квартири АДРЕСА_1 до складання акту прийому-передані майнових прав на квартиру та належного оформлення її права власності на квартиру. В ході підготовчого судового засідання по даній справі їй стало відомо, що квартирі НОМЕР_2 змінено нумерацію на НОМЕР_1 і відповідно до договору купівлі-продажу №94 від 23 травня 2019 року продано ОСОБА_2 . Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру НОМЕР_1 зареєстровано 03.07.2019 року за ОСОБА_2 . Просила суд визнати частково недійсним договір №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року, що укладений між нею, ОСОБА_1 , та Товариством з додатковою відповідальністю «ПОЛТАВТРАНСБУД», а саме пункти 4.5, 4.5.1, 4.7 та 4.8 в частині умови про те, що строк повернення коштів визначається продавцем. Застосувати наслідки часткової недійсності договору №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року, що укладений між нею, ОСОБА_1 , та Товариством з додатковою відповідальністю «ПОЛТАВТРАНСБУД», визнати договір №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року, що укладений між нею, ОСОБА_1 , та Товариством з додатковою відповідальністю «ПОЛТАВТРАНСБУД» чинним (діючим, не припиненим). Визнати дії Товариства з додатковою відповідальністю «ПОЛТАВТРАНСВУД», які полягають в припиненні договору №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року, що укладений між нею, ОСОБА_1 , та Товариством з додатковою відповідальністю « ПОЛТАВТРАНСБУД» в односторонньому порядку незаконними. Визнати факт, що квартира АДРЕСА_1 , відносно якої був укладений договір №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року з ОСОБА_1 . 3обов`язати Товариство з додатковою відповідальністю «ПОЛТАВТРАНСБУД» внести зміни в договір купівлі-продажу №51 майнових прав від 25 липня 2017 року на квартиру АДРЕСА_1 , змінивши номер квартири на НОМЕР_1 . Зобов`язати Товариство з додатковою відповідальністю «ПОЛТАВТРДНСБУД» скласти та підписати Акт приймання-передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 з ОСОБА_1 . Визнати за нею, ОСОБА_1 , майнові права на квартиру АДРЕСА_1 . Визнати право власності за нею, ОСОБА_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,6 кв.м, з них житловою площею 31,8 кв.м, яка складається з кімнати «5» площею 13,6 кв.м; кімнати «6» площею 18,2 кв.м; кухні «2» площею 14,0 кв.м; коридору «1» площею 14,6 кв.м; ванної кімнати «З» площею 3,7 кв.м; вбиральні «4» площею 2,1 кв.м. Скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,6 кв.м - за ОСОБА_2 .

Ухвалою Київського районного суду від 19.06.2019 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 12.06.2019 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

04.07.2019 року від представника Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» Левенця Ю.Р. до суду надійшов відзов на позовну заяву, в якому просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.48-50, т.1).

07.11.2019 року, 26.11.2019 року від представника Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Полтавської міської ради Семенко Л.П. до суду надійшло заперечення (в порядку статей 180, 182 Цивільного процесуального кодексу України), в якому просила суд відмовити в задоволенні позову в частині вимог до Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Полтавської міської ради (а.с.199-204, том 1).

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 20.01.2020 року закрито підготовче засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд» про визнання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру частково недійсним, визнання незаконним припинення договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, зобов`язання вчинити певні дії, визнання права власності на майнові права відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» та призначено справу до судового розгляду на 09 годину 17.02.2020 року.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 20.01.2020 року визнано явку третьої особи ОСОБА_2 обов`язковою.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 17.02.2020 року замінено Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Полтавської міської ради на його правонаступника - Департамент з питань реєстрації.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Лучко Т.І. не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час, день та місце слухання справи. Адвокат Лучко Т.І. надала суду заяву, в якій просила суд справу слуханням відкласти у зв`язку з відпусткою. Позивач ОСОБА_1 заяву адвоката Лучко Т.І. підтримала та просила суд слуханням справу відкласти. На попередніх судових засіданнях адвокат Лучко Т.І. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала та просила суд задовольнити в повному обсязі.

З урахуванням вимог чинного законодавства України, суд приходить до висновку про можливість слухати справу у відсутності позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Лучко Т.І.

Представник Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» Левенець Ю.Р. в судовому засіданні просив суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі за безпідставністю.

Представник Департаменту з питань реєстрації Семенко Л.П. в судове засідання не з`явилась, покладалась на надані раніше заперечення та заяву від 23.01.2020 року, в якій просила суд відмовити в задоволенні позову в частині вимог до Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Полтавської міської ради. Справу просила вирішити без участі представника Департаменту з питань реєстрації (а.с.17-33, т.2).

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала в повному обсязі. Суду пояснила, що спірну квартиру вона придбала відповідно до вимог чинного законодавства України.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавакомунсервис» в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце слухання справи.

Суд вважає можливим слухати справу у відсутності представника Департаменту з питань реєстрації Семенко Л.П. та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавакомунсервис».

Суд, заслухавши представника Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» Левенця Ю.Р., третю особу ОСОБА_2, заслухавши свідка ОСОБА_3 , вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити за безпідставністю.

Судом встановлено, що 25 липня 2017 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» та ОСОБА_1 було укладено договір №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру (а.с.13-15, том 1).

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 статті 626 ЦК України передбачено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладання. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 636 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В судовому засіданні встановлено і дану обставину не заперечували сторони по справі, що 25 липня 2017 року між ними було укладено договір №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру. Також даний договір було підписано сторонами по справі, а, отже, з умовами договору ОСОБА_1 була обізнана в повному обсязі.

У відповідності до пункту 1.6 даного договору - умови, суми і порядок перерахування грошових коштів покупцем на користь продавця визначаються цим Договором, додатками до нього.

Пунктом 3.4 договору визначено умову, що покупець здійснює оплату за цим договором на користь продавця у строк до 30 вересня 2018 року.

Частина 1 статті 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.

Позивачем було порушено умови договору щодо оплати до 30 вересня 2018 року. А саме позивач ОСОБА_1 сплатила 25.07.2017 року 100 000 грн., 26.07.2017 року 110 600 грн., 09.10.2018 року 200 000 грн., 12.11.2018 року 200 000 грн. та 05.04.2019 року 24 800 грн. Станом на дату настання кінцевого строку оплати 30.09.2018 року, позивач сплатила лише 210 600 грн., а повинна була сплатити 631 800 грн., чим і порушила умови договору.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4.3 даного договору передбачено умови припинення договору №51 від 25.07.2017 року, які повністю відповідають вимогам статті 525 ЦК України.

22 січня 2019 року Товариство з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» звернулось з листом за №15/1 до ОСОБА_1 , в якому вказувало, що відповідно до умов Договору №51 ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання здійснити оплату майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 в сумі 631 800 грн. Станом на 30.09.2018 року ОСОБА_1 порушенні зобов`язання в частині розрахунків (розділ 3 Договору). Керуючись правом передбаченим пп.а) п.4.4., п.4.5. договору №51, ТЗДВ «Полтавтрансбуд» повідомило ОСОБА_1 про свою відмову від вищезазначеного Договору №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, укладеного 25.07.2017 року, що має наслідком припинення останнього (а.с.17, том 1).

Платіжним дорученням №3138 від 26.06.2020 року відповідачем було повернуто позивачу грошові кошти в сумі 476 550 грн. по договору №51 від 25.07.2017 року купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , в т.ч. ПДВ 79 425 грн. (а.с.105, том 2).

Крім того, в судовому засіданні встановлено і дану обставину не заперечували сторони по справі, що 23 травня 2019 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» та ОСОБА_2 було укладено договір №94 купівлі-продажу майнових прав на квартиру (а.с.114-116, том 1).

Згідно пункту 1.1. продавець продає, а покупець купує майнові права на 2-х кімнатну квартиру, АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 3.1. даного договору вартість майнових прав на об`єкт становить 737 100 грн., які згідно до платіжних доручень сплачені ОСОБА_2 (а.с.55-56, том 2). І відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.07.2019 року власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 (а.с.146-147, том 1).

Отже, враховуючи умови договору №51 від 25.07.2017 року купівлі-продажу майнових прав на квартиру, з якими погодилась позивач ОСОБА_1 , про що свідчить її підпис на договорі (а.с.15, том 1), вимоги чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року по справі №522/1029/18, провадження №14-270цс19, в якій, зокрема, зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, на момент вчинення правочину. Відповідно до ст.203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивачем ОСОБА_1 не доведено, що оскаржуваний правочини не відповідає вимогам встановленим ст.203 ЦК України, іншим вимогам закону або порушують її законні права та інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ст.190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах, визначених цивільним законодавством.

Згідно з нормами ЦК України до первинного способу набуття права власності, зокрема, належить набуття права власності на новостворену річ (в тому числі, на об`єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст.331 ЦК України).

Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

Положеннями ч.2 ст.328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві, зокрема, на об`єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації.

Право власності у набувача за договором відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України виникає з дня державної реєстрації (ст.182 ЦК України), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін.

Для набуття набувачем права власності на майно передбачена наявність таких складових: укладення договору (в передбачених статтями 208, 209 ЦК України випадках - нотаріальне посвідчення або письмова форма); виконання договору та у визначених законом випадках - державна реєстрація.

При цьому сторони договору вправі встановити додаткові (відкладальні або скасувальні) умови, а при переході права власності на рухомі речі - самостійно визначати момент переходу права власності.

Тобто, укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 липня 2017 року, позивач отримала обмежене речове право, за яким вона, як власник цього права, наділена певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.

Так, умовами договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року встановлено, що ТЗДВ «Полтавтрансбуд» зобов`язалось передати у власність ОСОБА_1 безумовне майнове право на новозбудоване майно (після введення об`єкта будівництва в експлуатацію), що після державної реєстрації (за ініціативою та за рахунок позивача стає її правом власності на новозбудоване майно, як на нерухомість). Право власності на новозбудоване майно виникає в порядку, визначеному цивільним законодавством України.

Для отримання позивачем права власності саме на новозбудоване майно: квартиру АДРЕСА_1 , необхідна наявність ряду правопороджуючих фактів. Такі факти регламентовані в розділі 1 договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року та діючим законодавством щодо порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно, та такими фактами, зокрема, є: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; акт приймання-передачі об`єкта будівництва та новоствореного майна.

Частиною 1 ст.328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 331 ЦК України встановлено загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

На час укладення сторонами відповідного договору про фінансування будівництва правовідносини щодо залучення коштів фізичних осіб з метою фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулювалися Законами України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та «Про інвестиційну діяльність».

Судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності.

Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Ні зазначеними вище нормами, ні нормою ст.331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення.

Отже, порядок оформлення права власності на об`єкт інвестування після прийняття такого об`єкта в експлуатацію визначено відповідними нормами.

Відповідно до ст.392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Беручи до уваги, що моментом виникнення майнових прав, а саме суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності, яке позивачем на спірну квартиру у встановленому законом та договором порядку не набуте, вимога позивача щодо визнання її власником квартири не ґрунтується на законі.

Крім того, має місце пред`явлення позову про визнання права власності на новостворене чи реконструйоване нерухоме майно, щоб спростити чи уникнути встановленої законодавством досить тривалої в часі та фінансово затратної процедури оформлення прав на це майно.

Оскільки набуття права власності регулюється окремими нормами і зазначені вище позови заявляються формально не для визнання, а для набуття права власності, задоволені вони бути не можуть.

Так, відповідно до приписів ст.526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору і вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - у відповідності зі звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ОСОБА_1 не було доведено ті обставини, що вона належним чином виконала вищевказані зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав від 25 липня 2017 року.

Є безпідставними вимоги позивача щодо скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 .

Отже, враховуючи вимоги чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити за безпідставністю.

Враховуючи вимоги чинного законодавства України необхідно скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , накладений на підставі ухвали Київського районного суду м.Полтави від 19.06.2019 року.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 6 915 грн. 60 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3-13, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд», Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру частково недійсним, визнання незаконним припинення договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, визнання договору купівлі-продажу майнових прав недійсним, встановлення факту нумерації квартири, зобов`язання вчинити певні дії, визнання права власності на майнові права відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» відмовити за безпідставністю.

Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , накладений на підставі ухвали Київського районного суду м.Полтави від 19.06.2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 6915,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 16.09.2020 року.

Головуючий Т.В.Турченко