Ухвала суду № 91559728, 14.09.2020, Броварський міськрайонний суд Київської області

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/5209/20 провадження № 2-з/361/154/20

14.09.2020

У Х В А Л А

«14» вересня 2020 року м.Бровари Київської області

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Василишин В.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 361/5209/20 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛМПАК» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, стягнення грошової компенсації у зв`язку із порушенням строку проведення повного розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛМПАК» (далі – ТОВ «ВАЛМПАК») про стягнення компенсації за невикористану відпустку, стягнення грошової компенсації у зв`язку із порушенням строку проведення повного розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

09 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок ТОВ «ВАЛМПАК», банківські реквізити: IBAN НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк» місто Київ МФО 300528, код ЄДРПОУ 36058469; заборонити ТОВ «ВАЛМПАК» вчиняти будь-які дії щодо розпорядження рухом грошових коштів по вказаному рахунку. Заява мотивована тим, що у період із 03 листопада 2008 року по 31 жовтня 2018 року позивач перебував у трудових відносинах із ТОВ «ВАЛМПАК». За весь період роботи позивач жодного разу не скористався своїм правом на відпустку. При цьому на момент звільнення відповідач не провів остаточні розрахунки та виплати належні позивачу при звільненні, що є грубим порушенням частини першої статті 116 КЗпП України. Наразі у позивача є реальні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду по справі, оскільки відповідач ухиляється від проведення розрахунку.

Вирішуючи питання по суті зазначеної заяви, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 152 ЦПК України визначено види забезпечення позову. Так, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам; 8) встановленням обов`язку вчинити дії щодо унеможливлення доступу користувачів мережі Інтернет до об`єктів права інтелектуальної власності, правомірність використання (розміщення) яких у мережі Інтернет є предметом спору. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Частиною третьою статті 152 ЦПК України встановлено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо доцільності забезпечення позову у способи, про які просить позивач, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз`яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Дана заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.

Позивач зазначив, що підставою для звернення до суду із даною заявою є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Така аргументація базується виключно на припущенні, при цьому ризик невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову за рахунок коштів, на які позивач просить накласти арешт та заборону вчинення дій щодо розпорядження ними, недоведений. Посилання на ті обставини, що відповідач ухиляється від проведення розрахунку не можуть бути єдиною підставою для обтяження грошових коштів. Суд звертає увагу, що наявність заборгованості та значність розміру не є підставами для вжиття заходів забезпечення позову. При цьому враховується, що ТОВ «ВАЛМПАК» не перебуває у стадії припинення, є діючим та працюючим підприємством.

Виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості й адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позову, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150, 152, 153, 260 ЦПК України,

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі

№ 361/5209/20 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин