Рішення № 91558033, 08.09.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року Черкаси справа № 925/1443/19

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В. та за участю представників:

від позивача за первісним позовом Незнамова Т.О., адвокат за довіреністю (приймає участь у засіданні в режимі відеоконференції),

від відповідача за первісним позовом Пегза К.К., адвокат за довіреністю (приймає участь у засіданні в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за первісним позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго»

про стягнення 441580,67 грн,

та за зустрічним позовом Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго»

до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

про визнання недійсним пункту договору,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося у Господарський суд Черкаської області з позовом до Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» про стягнення 441580,67 грн за прострочення виконання зобов`язання з своєчасної оплати за поставлений природний газ згідно з договором постачання природного газу від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36, у тому числі: 288302,22 грн пені, 112463,49 грн 3% річних, 40814,96 грн інфляційних та відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за укладеним між сторонами договором позивач передав, а відповідач прийняв природний газ, проте у визначений договором строк відповідач своєчасно не розраховувався, допустивши прострочення оплати його вартості, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій та інших нарахувань, обов`язок зі сплати яких передбачено договором та діючим законодавством.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.12.2019 відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, (висновки експертів і заяви свідків), що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

27.12.2019 відповідач надіслав до суду відзив від 21.12.2019 на позовну заяву, у якому просить суд застосувати строк спеціальної позовної давності до вимог позивача про стягнення пені в сумі 288302,22 грн та зменшити розмір нарахованих пені, інфляційних та 3% річних. Відповідач позовні вимоги вважає безпідставними, оскільки зобов`язання за договором виконані в повному обсязі. Крім того, позивачем не надано жодних доказів спричинення йому матеріальної або будь-якої іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань по оплаті.

02.01.2020 від Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» до суду надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним пункту 10.3 договору постачання природного газу від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36, який укладений між позивачем та відповідачем, у якій заявник просить поновити йому пропущений строк для подання зустрічної позовної заяви та прийняти її для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічна заява обґрунтована тим, що спори за первісною та зустрічною позовними заявами є взаємопов`язаними, задоволення зустрічного позову може виключити задоволення первісного позову, підставою для визнання недійсним пункту договору заявник зазначає порушення статті 233 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.01.2020 відмовлено Уманському комунальному підприємству «Уманьтеплокомуненерго» у поновленні строку на подання зустрічної позовної заяви, повернуто зустрічну позовну заяву Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання недійсним пункту договору з доданими до неї документами заявнику.

Протокольно ухвалою від 21.01.2020 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.02.2020 зупинено провадження у справі до перегляду ухвали від 21.01.2020 Північним апеляційним господарським судом.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.01.2020 скасовано.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.03.2020 прийнято до провадження зустрічний позов Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» до спільного розгляду з первісним позовом, призначено судове засідання у справі.

За клопотанням відповідача ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.04.2020 розгляд справи відкладено.

За клопотанням представників позивача та відповідача ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.04.2020 розгляд справи відкладено.

За клопотанням позивача протокольною ухвалою від 26.05.2020 розгляд справи відкладено, позивача повідомлено про час наступного судового засідання у порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України .

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.06.2020 зупинено провадження у справі до ухвалення додаткового рішення Північним апеляційним господарським судом.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.07.2020 поновлено провадження у справі.

Протокольною ухвалою від 12.08.2020 розгляд справи відкладено.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

06.09.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальником - позивач у справі), в особі начальника Департаменту реалізації газу Лужанського В.Г., який діє на підставі довіреності від 13.06.2016 №14-96, та Уманським комунальним підприємством «Уманьтеплокомуненерго» (споживачем - відповідач у справі), в особі директора Гуртовенко Ю.О. що діє на підставі Статуту, було укладено договір постачання природного газу №2329/1617-ТЕ-36 (далі - договір, а.с. 21-29) на період жовтень 2016 року - березень 2017 року.

Відповідно до пункту 1.2 договору встановлено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Ціна за 1000 куб м природного газу за цим договором становить 4942,00 грн, крім того, податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість 5930,40 грн (пункт 5.2 договору).

Порядок та умови проведення розрахунків сторонами узгоджено у розділі 6 договору. Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору).

Сторони погодили, що у будь-якому випадку споживач зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 договору - у разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу (пункт 6.2.2 договору).

У пункті 8.2 договору закріплено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогами про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить 5 років (пункт 10.3 договору)

У пункті 11.3 договору сторони погодили порядок внесення змін до договору. Усі зміни і доповнення до цього договору оформляються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків зазначених пунктах 11.5 та 11.6 цього договору.

23.01.2017 між сторонами підписано Додаткову угоду №1 до договору (а.с. 30-31).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 45 469 859,40 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016 та від 31.03.2017 (а.с. 32-35) та не заперечується учасниками справи.

Судом також встановлено, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій від 11.01.2005 №20, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Черкаській області, Департаментом фінансів Черкаської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Уманської міської ради Черкаської області, Уманським комунальним підприємством «Уманьтеплокомуненерго» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» було підписано Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України та проведені відповідні оплати, а саме:

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ №249 за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету від 18.01.2017 (Т.1 а.с. 40-43), за умовами якого Уманське комунальне підприємство «Уманьтеплокомуненерго» перераховує Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» кошти в сумі 13884991,10 грн, у тому числі ПДВ 2314165,18 грн, за природний газ за 2016 рік згідно з договором від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36 із записом у графі «призначення платежу» «Постанова КМУ від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2016 рік, договір від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36, у тому числі ПДВ 2314165,18 грн»;

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ №1032 за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету від 16.02.2017 (Т.1 а.с. 44-47), за умовами якого Уманське комунальне підприємство «Уманьтеплокомуненерго» перераховує Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» кошти в сумі 9906393,00 грн, у тому числі ПДВ 1651065,50 грн, за природний газ за 2016 рік згідно з договором від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36 із записом у графі «призначення платежу» «Постанова КМУ від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2016 рік, договір від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36, у тому числі ПДВ 1651065,50 грн»;

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ №1499 за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету від 13.03.2017 (Т.1 а.с. 48-51), за умовами якого Уманське комунальне підприємство «Уманьтеплокомуненерго» перераховує Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» кошти в сумі 2500000,00 грн, у тому числі ПДВ 416666,67 грн, за природний газ за 2016 рік згідно з договором від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36 із записом у графі «призначення платежу» «Постанова КМУ від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2016 рік, договір від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36, у тому числі ПДВ 416666,67 грн»;

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ №2110 за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету від 12.04.2017 (Т.1 а.с. 52-55), за умовами якого Уманське комунальне підприємство «Уманьтеплокомуненерго» перераховує Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» кошти в сумі 3500000,00 грн, у тому числі ПДВ 583333,33 грн, за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36 із записом у графі «призначення платежу» «Постанова КМУ від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2017 рік, договір від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36, у тому числі ПДВ 583333,33 грн».

Відповідно до розділу 1 вищевказаних протокольних рішень, предметом спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» (далі по тексту - постанова КМУ №20).

Згідно пункту 2.6 розділу 2 протокольних рішень, визначено порядок проведення взаєморозрахунків, а саме: сторона (Уманське комунальне підприємство «Уманьтеплокомуненерго») перераховує стороні останній (Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України») кошти за природний газ за 2016-2017 рік згідно з договором постачання природного газу від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36 із записом у графі «призначення платежу» «Постанова КМУ від 11.01.2005 №20», за природний газ за 2016-2017 роки, договір від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36».

Розділом 3 протокольних рішень передбачено, що з метою реалізації цього спільного протокольного рішення сторони зобов`язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688; перерахувати кошти наступній Стороні, а Сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим спільним протокольним рішенням.

Сторони, що підписали спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови КМУ від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов`язань за спільними протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України (пункт 4 спільних протокольних рішень).

За умовами вищевказаних спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків передбачалося надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов`язань перед кредитором, які виникли на підставі договору постачання природного газу від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36.

Так, за змістом пункту 3 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, сторони зобов`язалися перерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок; забезпечити проведення розрахунків відповідно до спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою спільним протокольним рішенням.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань стало підставою для нарахування позивачем 288302,22 грн пені, 112463,49 грн 3% річних, 40814,96 грн інфляційних та підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення нарахованих сум, що є предметом спору.

Як встановлено судом між сторонами у справі виникли та існують договірні відносини оплатної поставки природного газу, як різновиду товару, на підставі письмового строкового оплатного двостороннього договору.

За правовою природою договір постачання природного газу, який укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 712 Цивільного кодексу України також регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Укладений сторонами договір підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств, містить всі істотні умови для договорів даного виду, дійсність його сторонами визнається.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, газ, що продавався за цим договором, повинен був бути використаний покупцем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. На його виконання позивач, передавав відповідачу протягом жовтня 2016 року-березня 2017 року природний газ на загальну суму 45 469 859,40 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу в обсягах, які визначені у договорі, а відповідач зобов`язався його оплатити у строки, визначені договором.

За умовами договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу

З матеріалів справи вбачається, що відповідач несвоєчасно оплачував вартість отриманого газу чим порушив умови господарського зобов`язання. Остаточна сплата основного боргу відповідачем проведена 28.04.2017.

Водночас, судом встановлено, що спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ, які були прийняті та підписані їх учасниками: Головним управлінням Державної казначейської служби України у Черкаській області, Департаментом фінансів Черкаської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Уманської міської ради Черкаської області, Уманським комунальним підприємством «Уманьтеплокомуненерго» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій від 11.01.2005 №20, було вирішено провести оплату вартості отриманого відповідачем природного газу за 2016 рік, згідно з договором №2329/1617-ТЕ-36 від 06.09.2016. На виконання зазначених спільних протокольних рішень, позивачу перераховано кошти за спожитий природний газ, що не заперечується позивачем.

Укладаючи спільні протокольні рішення, позивач і відповідач керувалися спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання електроенергію.

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», ДП «Енергоринок» та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20. Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку. Схеми розрахунків узгоджують відповідні департаменти фінансів спільно з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг). Відповідні органи Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) контролюють проведення розрахунків від початку розрахунків до зарахування податків до Державного бюджету України або на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Згідно з пунктами 2.1 - 2.3 вищевказаного Порядку, постачальники та/або транспортувальники ресурсів (товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку, складають щомісяця до 10 числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а в разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та/або транспортувальники ресурсів (товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акту звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг) та надаються відповідним департаментам фінансів. Відповідні департаменти фінансів узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20 числа Державній казначейській службі України (далі - Казначейство України) та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України в областях, місті Києві (далі - головні управління Казначейства) у формі узгоджених з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними зведеними реєстрами актів звіряння або реєстрами договорів за підписами керівників відповідних департаментів фінансів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг).

Пунктом 2.7 зазначеного Порядку встановлено, що розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг), відкриті в органах Казначейства, в разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.

Отже, спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету є частиною законодавства, оскільки укладені на виконання постанови Кабінету Міністрів України, а тому є обов`язковими для виконання всіма сторонами.

Підписання сторонами спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688 свідчить, що сторони фактично погодились, що оплата за природний газ за договором №2329/1617-ТЕ-36 підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень. Тим самим сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, наданих відповідно до договору №2329/1617-ТЕ-36. Тобто, виховуючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником зобов`язань перед кредитором, які виникли на підставі договору.

Відповідно до статті 6 Господарського кодексу України, свобода підприємницької діяльності обмежується відповідними законами, крім того господарювання в Україні може мати обмеження з боку держави (державних органів) для регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави.

На підставі частини 4 статті 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, тому як державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

При цьому, навіть дотримання запропонованого державою алгоритму дій для забезпечення розрахунків за договорами купівлі-продажу природного газу між постачальником зі спеціальними обов`язками та споживачем не створює передумов для безумовного своєчасного перерахування коштів на рахунок продавця природного газу у встановленому порядку. Відповідач не може керуватися загальними принципами здійснення господарської діяльності на власний розсуд за наявності покладених на нього зобов`язань з безперебійного забезпечення споживачів теплопостачанням, оскільки повинен діяти виключно в межах норм чинного законодавства, що регулює енергетичну галузь.

Слід також зазначити, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами по договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються нормами адміністративного, зокрема, бюджетного законодавства, і застосування та чинність яких не залежить від того , чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Тобто , підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодились з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків.

Отже, розрахунки між сторонами договору від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36 здійснювались двома способами: укладенням спільних протокольних рішень та коштами, які перераховувались відповідачем на користь позивача виключно з рахунку із спеціальним режимом використання у відповідності до частини 1 пункту 6.2 договору.

Як встановлено судом за умовами договору поставка газу відбувалася протягом 2016 -2017 року. Згідно з актами приймання-передачі природного газу у 2016 році позивач поставив відповідачу природний газ на суму 38 594 728,88 грн у 2017 - на суму 6 875 130,52, а всього на загальну суму 45 469 859,40 грн.

Як зазначено у наведених спільних протокольних рішеннях відповідачу було перераховано за природний газ за 2016 рік згідно з договором №2329/1617-ТЕ-36 від 06.09.2016 суму 26 291 384,10 грн, а за природний газ, який поставлений за цим же договором у 2017 році - 3 500 000,0 грн.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку протягом 2016 року відповідачем було проведена часткова оплата поставленого газу, інша частина оплати газу відбулася згідно з спільними протокольними рішеннями.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За приписом статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

Дія застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов`язання.

Необхідною умовою для застосування норми частини другої 625 Цивільного кодексу України та санкцій, передбачених умовами договору, у подібних правовідносинах є факт здійснення оплати поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями.

Водночас, як зазначено вище прийняті спільні протокольні рішення змінили порядок розрахунків за отриманий згідно з договором природний газ, при цьому у наданому позивачем розрахунку пені, інфляційних та річних не враховано ці положенням, тому у суду відсутні підстави для висновку, що оплата отриманого у 2016 році газу була здійсненна відповідачем поза межами і строками, які були встановлені спільними протокольними рішеннями.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду за результатами розгляду аналогічних справ, а саме: від 11.09.2018 у №907/327/16, від 18.09.2018 у справі №906/1075/17, від 14.08.2018. у справі №924/1090/17 та від 04.12.2018 у справі №927/276/18.

Отже суд вважає безпідставним нараховування пені, 3% річних та інфляційних витрат за 2016 рік, у зв`язку з прострочення виконання зобов`язань за договором.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних за прострочення оплати отриманого у березні 2017 року газ, то встановлені судом фактичні обставини та наведений позивачем розрахунок свідчить про те, що незважаючи на те, що часткова оплата згідно спільного протокольного рішення у сумі - 3 500 000,0 грн і змінила порядок оплати за отриманий у 2017 році газ, проте, сплачені відповідачем суми не були своєчасно сплачені позивачу за отриманий газ загальною вартістю 6 875 130,52 грн, тому суд задовольняє вимогу позивача про стягнення 575,34 грн, які нараховані відповідачу за цей період.

Щодо зустрічного позову.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

За приписами статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 Господарського кодексу, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Щодо тверджень позивача за зустрічним позовом про те, що спірний пункт 10.3 договору має бути визнаний недійсним, у зв`язку з тим, що Уманське комунальне підприємство «Уманьтеплокомуненерго» було позбавлене можливості вільно обирати постачальника природного газу та змінювати його. Крім того, збільшення строків позовної давності стовно відповідальності підприємства є вкрай невигідними. Позивач за зустрічним позовом також стверджує, що договір вчинений ним під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, що відповідно до статті 233 Цивільного кодексу України є підставою для визнання даного правочину недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 233 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Суд зазначає, для визнання правочину таким, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах необхідно встановити, що при його вчиненні особа не мала відповідної волі, оскільки її формування здійснюється за таких обставин, що змушує особу вчинити правочин на невигідних для себе умовах. Під тяжкими обставинами необхідно розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне, фінансове, соціальне чи інше становище, а його крайні форми, наприклад, загроза банкрутства та інші обставини, для усунення чи пом`якшення яких необхідне термінове укладення правочину. Підставами визнання правочину, укладеного на вкрай невигідних умовах, може слугувати, наприклад, надзвичайно низька винагорода, порівняно з ціною відчуженої речі, виконаної роботи, наданої послуги. Однак для кваліфікації правочину за статтею 233 Цивільного кодексу необхідна обов`язкова наявність зазначених двох умов: такий правочин особа вчиняє добровільно (тут немає насильства), але вимушена це зробити під впливом тяжкої обставини.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 цього Кодексу).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Кодексу).

Дослідивши надані позивачем за зустрічним позовом докази, суд дійшов висновку, що заявником не доведено та належними доказами не підтверджено існування обставин, які б свідчили, що оспорюваний договір (чи його частина) був укладений під впливом тяжкої обставини, тому у суду відсутні правові підстави для визнання недійсним пункту 10.3 договору.

Враховуючи викладене, зустрічні позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки первісний позов задоволено частково, до відшкодування позивачу за первісним позовом за рахунок відповідача за первісним позовом підлягає судовий збір у розмірі 8,63 грн. За зустрічним позовом судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» (вул.Тищика, 12а, м.Умань, Черкаська область, 20300, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02082675) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б.Хмельницького, буд.6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20077720) 575,34 грн річних та 8,63 грн судового збору.

В іншій частині первісного позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 16.09.2020.

Суддя О.І.Кучеренко