Рішення № 91557786, 09.09.2020, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 вересня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/276/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловській О.А.

розглянув матеріали справи

за позовом Фермерського господарства “Вільний селянин” (вул. Миру, 3А, смт. Білогір`я, Білогірський район, Хмельницька область, 30200)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” (с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823)

про стягнення 326779,81 грн заборгованості.

За участю від:

позивача – Прядун Р.В.

відповідача – не з`явився

Суть справи.

Фермерське господарство “Вільний селянин” звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” про стягнення 295000 грн боргу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу, який виник на підставі усної домовленості, в частині щодо оплати за отриманий товар.

Ухвалою суду від 04.05.2020 позовну заяву Фермерського господарства “Вільний селянин” було залишено без руху, на підставі ст. 174 ГПК України, у зв`язку з недотриманням заявником вимог ст. 164 ГПК України, при її подачі до суду. Цією ж ухвалою позивачу було встановлено визначений ч. 2 ст. 174 ГПК України строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

В подальшому, Фермерським господарством “Вільний селянин”, заявою б/н від 12.05.2020 (вх. №2954 від 14.05.2020) подано до матеріалів справи документи на усунення недоліків, вказаних в ухвалі від 04.05.2020.

Ухвалою суду від 15.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/276/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 11.06.2020.

В подальшому, ухвалою від 11.06.2020: не прийнято до розгляду подані позивачем в електронному вигляді заяви про відкладення справи б/н від 10.06.2020 (вх. №3583 від 10.06.2020) та про збільшення позовних вимог б/н від 10.06.2020 (вх. №3584 від 10.06.2020); відкладено підготовче засідання на 25.06.2020.

12.06.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява б/н від 10.06.2020 (вх. №3627) про збільшення позовних вимог. У ній ФГ “Вільний селянин”, відповідно до ст. 625 ЦК України, просило також стягнути з ТОВ “Агробізнес” 44433,44 грн - інфляційних витрат та 17346,37 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 25.06.2020: прийнято до розгляду заяву позивача б/н від 10.06.2020 (вх. №3627 від 12.06.2020) про збільшення позовних вимог; продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/276/20; відкладено підготовче засідання на 30.07.2020.

Зміст поданих позивачем письмових пояснень б/н від 08.07.2020 (вх. №4444 від 10.07.2020) зводиться до того, що факт поставки товару (жита) на суму 415000 грн підтверджується копіями видаткової накладної №РН – 0000043 від 21.08.2018, товарно-транспортними накладними №614, 615, 616, 617, 618 від 21.08.2018, податковою накладною №9183222295 від 21.08.2018. Часткова оплата за отриманий товар відповідачем здійснена 09.04.2019 в сумі 120000 грн згідно платіжного доручення №918 від 09.04.2019. На дану обставину вказує банківська виписка по рахунку позивача за 09.04.2019 та акт звірки взаєморозрахунків. Інші документи, які додані до позову були подані до суду з метою підтвердження відомостей, які містяться в акті звірки.

Ухвалою суду від 30.07.2020: відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача б/н від 08.07.2020 про витребування доказів (вх. №4445 від 10.07.2020); прийнято до розгляду завірену копію податкової накладної №9183222295 від 21.08.2018 та квитанцію про її реєстрацію; відмовлено відповідачу у прийнятті до розгляду відзиву на позов б/н від 28.07.2020 (вх. №4889 від 28.07.2020); закрито підготовче провадження по справі №921/276/20 та призначено її до розгляду по суті на 09.09.2020.

Після цього, 21.08.2020 від позивача надійшла заява б/н від 20.08.2020 (вх. №5639) про зменшення позовних вимог. У ній ФГ “Вільний селянин” зазначено, що після закінчення підготовчого засідання ТОВ «Агробізнес» добровільно сплатило 20000 грн в рахунок часткового погашення суми основного боргу. Внаслідок цього позивач просив суд стягнути з відповідача 275000 грн – основного боргу, 44433,44 грн – інфляційних нарахувань та 17346,37 грн – 3% річних, а також визнати поважною причину звернення з такою заявою до суду після закінчення підготовчого засідання.

В якості додатків до вказаної заяви позивачем подано копії платіжних доручень №2174 від 30.07.2020 на суму 10000 грн та №2237 від 06.08.2020 на суму 10000 грн, з банківськими виписками по рахунку позивача за відповідні дати.

31.08.2020 позивач звернувся на адресу суду із заявою б/н від 31.08.2020 (вх. №5881), в якій ним повідомлено суд про те, що в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Ухвалою суду від 07.09.2020 залучено адвоката Прядуна Р.В. в якості представника позивача у справі №921/276/20.

09.09.2020 від позивача надійшла заява б/н від 08.09.2020 (вх. №6145) про зменшення позовних вимог, в якій він зазначаючи про сплату 08.09.2020 відповідачем 10000 грн, просив суд стягнути з останнього 265000 грн - боргу, 44433,44 грн – інфляційних нарахувань та 17346,37 грн – 3% річних, а також визнати поважною причину звернення з такою заявою до суду після закінчення підготовчого засідання. В якості додатку до заяви долучена банківська виписка по рахунку позивача за 08.09.2020.

Представник позивача в судове засідання 09.09.2020 з`явився, підтримав позовні вимоги з врахуванням зменшення позовних вимог.

З врахуванням ст. ст. 42, п.2 ч. 2 ст. 46, 119 ГПК України, в судовому засіданні 09.09.2020 судом задоволено заяви ФГ “Вільний селянин” від 20.08.2020 та від 08.09.2020, поновлено строк їх подачі до суду та прийнято зменшення позовних вимог, про що постановлено протокольну ухвалу від 09.09.2020.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 09.09.2020 не забезпечив.

Разом з цим, 09.09.2020 ТОВ «Агробізнес» подано:

- клопотання б/н від 09.09.2020 (вх. №6142) про відкладення розгляду справи, у зв`язку з ініціюванням ним переговорів щодо можливості мирного врегулювання спору та добровільної сплати боргу, наявністю введеного карантину, який ускладнює здійснення таких переговорів.

З приводу цього представником позивача зазначено, що перемовини щодо мирного врегулювання спору велись, але не мали жодних результатів.

З врахуванням приписів ст. ст. 202, 216 ГПК України судом відхилено клопотання відповідача від 09.09.2020 (вх. №6142), про що постановлено протокольну ухвалу від 09.09.2020;

- клопотання б/н від 09.09.2020 (вх. №6139) про доручення до матеріалів справи доказів часткової сплати заборгованості, а саме копії платіжного доручення №2548 від 08.09.2020 на суму 10000 грн.

Зважаючи на дату оформлення вказаного документу та положення ч.8 ст. 80 ГПК України, судом прийнято до розгляду поданий позивачем доказ. З приводу цього постановлено протокольну ухвалу від 09.09.2020;

- заяву б/н від 09.09.2020 (вх. №6140) про поновлення строку для подачі відзиву у даній справі, визнавши причини його пропуску поважними. До вказаного клопотання ним долучено фіскальний чек підприємства зв`язку «Укрпошта» від 09.09.2020 на підтвердження направлення відзиву на адресу позивача, а також скріншот змісту переписки представників сторін від 08.09.2020, за допомогою електронної пошти. Окремо відповідачем подано до справи відзив б/н від 09.09.2020 (вх. №6141).

В судовому засіданні 09.09.2020 представником позивача підтверджено факт отримання відзиву за допомогою електронної пошти.

З огляду на приписи ст. ст. 113-116, 118, 119, 161, 165 ГПК України, подання відповідачем відзиву на позов після закриття підготовчого провадження з причин, які суд не може визнати поважними у задоволенні заяви ТОВ «Агробізнес» б/н від 09.09.2020 (вх. №6140) про прийняття до розгляду відзиву на позов від 09.09.2020 (вх. №6141) відмовлено, розгляд справи здійснено без врахування відповідного відзиву. З приводу цього постановлено протокольну хвалу від 09.09.2020.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у частині 2 статті 178 ГПК України.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Ухвалою суду від 10.07.2020 задоволено клопотання б/н від 08.07.2020 (вх. №4441 від 10.07.2020) представника Фермерського господарства “Вільний селянин”, про участь у судовому засіданні 30.07.2020 в режимі відеоконференції. Забезпечення проведення відеоконференції доручено Господарському суду Хмельницької області.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд". Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 до 20.10.2020.

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер N108XE16D8132986B1.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

21.08.2018 позивачем виставлено відповідачу рахунок-факту №СФ-0000045 за отриманий товар, в якому зазначено, що рахунок дійсний до сплати до 25.08.2018.

На виконання усної домовленості Фермерським господарством “Вільний селянин” (продавцем) 21.08.2018 передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (покупцю) товар - жито в кількості 103,75 т на суму 415000 грн, згідно видаткової накладної №РН-0000043 від 21.08.2018 та товарно-транспортних накладних №№ 614, 615, 616, 617, 618 від 21.08.2018, які підписані та скріплені печатками сторін.

На вказану господарську операцію, Фермерським господарством “Вільний селянин” (продавцем) було видано Товариству з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” (покупцю) податкову накладну №4 від 21.08.2018, яка згідно Податкового кодексу України є податковим документом та складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Вищевказана податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.08.2018 за №9183222295, підтвердженням чого являється відповідна квитанція про реєстрацію податкової накладної.

В підготовчому судовому засіданні 30.07.2020 представником відповідача не заперечено факту отримання ТОВ «Агробізнес» товару (жита) на суму 415000 грн.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків між Фермерським господарством «Вільний селянин» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» за період з 01.01.2018 по 12.03.2019, скріплений підписами та печатками повноважних представників сторін. Вказаний документ, у колонці дебетові операції, містить відображення поставки на суму 415000 грн.

Згідно платіжного доручення №918 від 09.04.2019 відповідачем перераховано позивачу кошти в сумі 120000 грн, з призначенням платежу: «за жито згідно рахунку №45 від 21.08.2018, у т.ч. ПДВ 20% - 20000». Дану обставину підтверджує і банківська виписка АТ КБ «ПриватБанк» по рахунку позивача за період 09.04.2019 по 10.04.2019.

ФГ «Вільний селянин» зверталось до ТОВ «Агробізнес» із претензією №20 від 27.01.2020, в якій просило оплатити суму боргу в розмірі (415000 грн - 120000 грн) 295000 грн за отриману в 2018 році пшеницю.

Вищевказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.

В судовому засіданні 09.09.2020 представником позивача зазначено, що в претензії №20 від 27.01.2020 зроблено описку, а саме помилково вказано про пшеницю замість жита.

Несплата коштів в сумі 295000 грн стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

Після відкриття провадження у справі №921/276/20 відповідачем до матеріалів справи подано копії платіжних доручень №2174 від 30.07.2020 на суму 10000 грн, № 2237 від 06.08.2020 на суму 10000 грн, а також банківську за 08.09.2020 на суму 10000 грн.

Вказані платіжні доручення та банківська виписка підтверджують перерахування ТОВ "Агробізнес" на рахунок ФГ «Вільний селянин» коштів на загальну суму 30000 грн за отриманий товар – жито згідно рахунку № СФ – 0000045 від 21.08.2018.

Наслідком цього було звернення позивача до суду із заявами б/н від 20.08.2020 та від 08.09.2020 про зменшення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.

З`ясувавши фактичні обставини, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що передача позивачем товару, його отримання відповідачем за видатковою накладною, часткова його оплата останнім свідчить про виникнення між сторонами правовідносин по договору купівлі-продажу, який оформлявся у такий спосіб за кожною окремою передачею товару, що не суперечить приписам ст. 205 ЦК України та ст. 181 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису ч. 1 ст. 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту ч. 2 ст. 530 ЦК України (п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Зі змісту ст. 692 ЦК України вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов`язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Вищенаведені норми закону встановлюють обов`язок по виконанню зобов`язання щодо оплати товару з дня, наступного за днем передачі товару.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28.02.2018 у справі №910/9075/17, від 03.03.2018 у справі №911/1163/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Судом встановлено, що у видатковій накладній №РН – 0000043 від 21.08.2018, підписаній і скріпленій печатками обох сторін, зафіксовано передачу і прийняття товару, та не вказано строку його оплати. А відтак, відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття.

Факт отримання товару по вказаній накладній не заперечено представником відповідача. Про це ж вказує і часткове погашення ТОВ "Агробізнес" боргу, в т.ч. протягом слухання справи.

Станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду неоплачена частина отриманого відповідачем товару складає 265000 грн.

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи встановлення тієї обставини, що на момент звернення з позовом до суду сума основного боргу відповідача складала 295000 грн, часткової сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 30000 грн та як наслідок зменшення позовних вимог у справі №921/276/20 в цій частині позовних вимог, суд вважає, що обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення є позовні вимоги про стягнення 265000 грн основного боргу.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з порушенням виконання грошового зобов`язання, позивачем враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, заявлено до стягнення з відповідача 44433,44 грн – інфляційних нарахувань та 17346,37 грн – 3% річних, нарахованих за період з 10.09.2018 по 08.04.2019 на суму боргу 415000 грн та за період з 09.04.2019 по 31.05.2020 на суму боргу 295000 грн.

Вказані розрахунки 44433,44 грн – інфляційних нарахувань та 17346,37 грн – 3% річних наведені заявником серед додатків до заяви від 10.06.2020 про збільшення позовних вимог (вх. №3627 від 12.06.2020).

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Зважаючи на наведене, приписи згаданих норм закону, встановлення обставин неналежного виконання зобов`язання щодо розрахунку за переданий товар після його отримання, вказані в розрахунку позивача суми зобов`язання, період нарахування, судом здійснено перерахунок сум інфляційних нарахувань та 3% річних, заявлених до стягнення.

Згідно проведеного перерахунку, в межах визначених позивачем періодів, сум на які здійснювалось нарахування, встановлено, що заявлені до стягнення 44433,44 грн – інфляційних та 17346,37 грн – 3% є обґрунтованими. А позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги ФГ «Вільний селянин» підлягають до задоволення, шляхом стягнення із ТОВ "Агробізнес" 265000 грн – основного боргу, 44433,44 грн – інфляційних нарахувань та 17346,37 грн – 3% річних.

В порядку ст. ст. 123,129 ГПК України судовий збір в сумі 4901,70 грн покладається на відповідача.

Згідно п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" за клопотанням позивача, судовий збір в сумі 450 грн, може бути йому повернено, у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123,129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” (с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30915832) на користь Фермерського господарства “Вільний селянин” (вул. Миру, 3А, смт. Білогір`я, Білогірський район, Хмельницька область, ідентифікаційний код 21316486) 265000 (двісті шістдесят п`ять тисяч) грн - боргу, 44433 (сорок чотири тисячі чотириста тридцять три) грн 44 коп. – інфляційних нарахувань, 17346 (сімнадцять тисяч триста сорок шість) грн 37 коп. – 3% річних, 4901 (чотири тисячі дев`ятсот одну) грн 70 коп. – судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України.

Повне рішення складено 16.09.2020.

Суддя І.П. Шумський