Рішення № 91557252, 16.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2020Справа № 910/10082/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Криворізького міськрайонного центру зайнятості

(50071, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Саксаганський район, вул. Космонавтів, буд. 1, код 21908407)

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г, код 39440996)

про стягнення 16 418,55 грн,

ВСТАНОВИВ:

Криворізький міськрайонний центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про стягнення 16 418,55 грн виплаченого забезпечення ОСОБА_1 , яку було поновлено на роботі рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 у справі № 160/6738/19.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виплачена ОСОБА_1 допомога в розмірі 16418,55 грн по безробіттю підлягає відшкодуванню відповідачем (роботодавцем) на підставі частини четвертої статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", як сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному, у зв`язку з поновленням його на роботі за рішенням суду.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.07.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/10082/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), встановив учасникам строк для реалізації процесуальних прав: подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054732207296 позивач ухвалу суду про відкриття провадження отримав 21.07.2020.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу 16.07.2020 рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача, вказану в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак, поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуто до суду 29.07.2020 з зазначенням причини повернення «адресат відмовився».

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Як зазначає позивач у позовній заяві, 13 червня 2019 року громадянка ОСОБА_1 звернулася до Криворізького міськрайонного центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного, якою просила надати статус безробітного відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", як звільнена з Офісу великих платників податків Державної податкової служби України 10.06.2019 на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України та п. 6 ст. 83 Закону України «Про державну службу».

Згідно з персональною карткою № 047019071000014 гр. ОСОБА_1 надано статус безробітної починаючи з 10.07.2019.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 у справі № 160/6738/19 позов ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ в.о. начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 179-о від 18.02.2019 в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств зв`язку та інформаційно-комунікаційного забезпечення Управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, у перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності, у зв`язку з відмовою її від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України, пункту 6 ст. 83 Закону України "Про державну службу", визнано протиправним та скасовано наказ в.о. начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 557-о від 10.06.2019 про внесення змін до наказу від 18.02.2019 № 179-о в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств зв`язку та інформаційно-комунікаційного забезпечення Управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, 10.06.2019 року, у зв`язку з відмовою її від продовження роботи, у зв`язку зі зміною істотних умов праці, на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України, пункту 6 ст. 83 Закону України "Про державну службу"; зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби поновити ОСОБА_1 на роботі на раніше займаній посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств зв`язку та інформаційно-комунікаційного забезпечення Управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Наказом Криворізького міськрайонного центру зайнятості № НТ 191009 від 09.10.2019 припинено реєстрацію гр. ОСОБА_1 у зв`язку з її поновленням на роботі відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 у справі № 160/6738/19.

Відповідно до розрахунку позивача у період з 10.07.2019 по 09.10.2019 гр. ОСОБА_1 було виплачено матеріальне забезпечення на випадок безробіття у розмірі 16418,55 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензію №01-09/3065 від 16.10.2019, в якій вимагав повернути виплачене гр. ОСОБА_1 забезпечення у сумі 16418,55 грн. на підстав ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Листом у відповіді на претензію позивача відповідач повідомив про неможливість задоволенні претензії позивача у зв`язку з відсутністю механізму стягнення коштів, виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, з роботодавця.

Посилаючись на вищевказані обставини, неповернення коштів відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 16418,55 грн виплаченого забезпечення з відповідача у судовому порядку.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вищевказаних вимог позивача суд виходив з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України від "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 8 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Пунктом 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю також припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Згідно із ч.1 ст.34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Приписами ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що з роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Отже, положеннями статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 у справі № 160/6738/19, яке набрало законної сили, та має преюдиціальне значення для розгляду даної справи відповідно до ст. 75 ГПК України, встановлено незаконність звільнення з посади працівника ОСОБА_1 відповідачем, поновлено її на посаді, позивач має право на відшкодування відповідачем виплачених сум вказаній особі у відповідності до ст.34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Наявним у матеріалах справи додатком № 4 до Персональної картки №047019071000014 (нарахування допомоги по безробіттю та платежі) підтверджено, що за період перебування на обліку у центрі зайнятості у період з 10.07.2019 по 09.10.2019 позивач виплатив ОСОБА_1 саме 16 418,55 грн допомоги по безробіттю.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що вказане не є покладенням на відповідача подвійної компенсації, а є встановлений законом обов`язок компенсації здійсненої безробітному виплати.

Частина 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не передбачає жодних підстав чи можливостей зменшити суму виплаченого забезпечення безробітному та вартості наданих йому соціальних послуг, які підлягають відшкодуванню роботодавцем у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в тому числі, і на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду у справах № 914/1875/17 від 09.07.2018 та № 914/2087/17 від 12.06.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, тверджень позивача не спростував.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Криворізького міськрайонного центру зайнятості у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-240, 248-252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г, код 39440996) на користь Криворізького міськрайонного центру зайнятості (50071, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Саксаганський район, вул. Космонавтів, буд. 1, код 21908407) грошові кошти у сумі 16 418,55 грн (шістнадцять тисяч чотириста вісімнадцять гривень 55 коп) та витрати зі сплати судового збору в сумі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.09.2020.

Суддя О.Г. Удалова