Рішення № 91557240, 14.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2020Справа № 910/8231/20за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут"

до Департаменту патрульної поліції

про стягнення 10 399,31 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції про стягнення 10399,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого природного газу у березні-квітні 2020 року, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 10399,31 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, з огляду на те, що у справі № 910/8231/20 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи клопотання позивача, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

У позовній заяві позивач просить розглядати даний спір у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

15.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву.

03.08.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 встановлено відповідачу строк на подачу відзиву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105474232103 ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 22.06.2020, відтак, строк для подачі відзиву закінчувався 07.07.2020 (останній день для подачі відзиву).

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Розділом II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 № 731-IX встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 № 731-IX набрав чинності 17.07.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 22.07.2020 № 641 дію карантину продовжено до 31.08.2020.

З огляду на викладене, поданий відповідачем відзив на позовну заяву є таким, що поданий в межах встановленого строку, оскільки, його подано в період 20-денного строку після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 № 731-IX, а відтак, строк для подання відзиву продовжувався в силу приписів Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року.

13.08.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив разом з клопотанням про поновлення строку на подання відповіді на відзив, у якому позивач зазначає про те, що з огляду на розгалужену структуру підприємства позивача, встановлений ухвалою суду п`ятиденний строк для подання відповіді на відзив є недостатнім для підготовки зазначеного процесуального документа, оскільки, необхідна для підготовки інформація та докази містяться в різних структурних підрозділах підприємства позивача.

За приписами ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З огляду на наведе, суд вважає клопотання позивача про поновлення процесуального строку для подачі відповіді на відзив обґрунтованим та задовольняє зазначене клопотання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив, відповідачем - у відзиві, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до даних з Інформаційної платформи Оператора ГТС (яка створена відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи) ТОВ «Харківгаз Збут» у період з 01.03.2020 по 31.03.2020 поставив, а Департамент патрульної поліції прийняв природний газ в обсязі 882,95 куб.м., у період з 01.04.2020 по 30.04.2020 обсяг поставленого природного газу склав 609,94 куб.м.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд зазначає, що постачання природного газу у березні - квітні 2020 року відбулось в результаті господарсько-правових відносин, на підставі угоди на постачання природного газу.

Тобто, угоду на постачання природного газу сторони оформили шляхом вчинення конклюдентних дій, а саме - в силу загальних приписів цивільного законодавства замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент може вчинити дії по виконанню зазначених в пропозиції (оферті) умов договору, зокрема, прийняти товар, сплатити відповідні суми тощо. Вчинення таких конклюдентних дій означає згоду на укладання договору, газопостачальне підприємство надавало послугу з постачання природного газу, а відповідач користувався зазначеними послугами, від них не відмовлявся, претензій щодо їх якості не висловлював.

Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку про виникнення між ними правовідносин щодо поставки природного газу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що 15.05.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 617-Сл-4494-0520 від 14.05.2020, у якій ТОВ «Харківгаз Збут» зазначило щодо необхідності сплати заборгованості за поставлений природний газ у семиденний строк від дня пред`явлення даної вимоги.

До вимоги № 617-Сл-4494-0520 від 14.05.2020 позивачем додано по два примірника актів приймання-передачі природного газу № ХОЗ80008201 від 31.03.2020, відповідно до якого у березні 2020 року постачальник передав споживачу природний газ обсягом 882,95 куб.м. та № ХОЗ80010431 від 30.04.2020, відповідно до якого у квітні 2020 року постачальник передав споживачу природний газ обсягом 609,94 куб.м.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що відповідачем не було надано інформацію про укладання договору постачання природного газу з новим постачальником, з огляду на лист Департаменту патрульної поліції № б/п/41/14/01-2020, яким останній гарантував оплату вартості природного газу, поставленого ТОВ «Харківгаз Збут» в період з 01.03.2020, позивачем протягом березня-квітня 2020 року здійснювалося постачання природного газу відповідачу, однак, вартість поставленого газу Департаментом патрульної поліції оплачена не була, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача борг у розмірі 10399,31 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує та зазначає, що обсяг розподіленого природного газу, заборгованість за який просить стягнути позивач не підтверджується жодним належним доказом, оскільки, між позивачем та відповідачем не було укладено відповідного договору, а акти приймання-передачі природного газу відповідачем не підписані. Більше того, в актах приймання-передачі № ХОЗ80008201 від 31.03.2020 та № ХОЗ80010431 від 30.04.2020 вказано, що ІПН юридичної особи відповідача є таким: 401086426582, однак, дійсним ідентифікаційним кодом Департаменту патрульної поліції є 40108646, тобто, як зазначає відповідач, дані акти у будь-якому випадку не були б ним підписані, оскільки, останні містять неточності в реквізитах. Разом з тим, відповідач зазначає, що виникає питання, які саме тарифи застосовував позивач під час розрахунку за надані послуги з постачання природного газу та з якого моменту у відповідача виник обов`язок сплати коштів за вказані послуги.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1-4 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором.

Судом було встановлено, що позивачем протягом березня-квітня 2020 року було передано Департаменту патрульної поліції природний газ в обсязі 882,95 куб.м. (відповідно до акта приймання-передачі природного газу № ХОЗ80008201 від 31.03.2020) та 609,94 куб.м. (відповідно до акта приймання-передачі природного газу № ХОЗ80010431 від 30.04.2020).

Даний обсяг спожитого Департаментом патрульної поліції природного газу підтверджується роздруківками з Інформаційної платформи Оператора ГТС за березень-квітень 2020 року по ЕІС- коду -56ХS0001430HY00G, що також ідентифікує споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС.

Так, відповідно до ч. 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), постачання природного газу споживачу, що не є побутовим здійснюється за наявності у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної (газотранспортної) системи, договору розподілу (транспортування) природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ (ГТС), та присвоєння споживачу Оператором ГРМ (ГТС) персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу.

ЕІС-код (Energy Identification Code) - персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи).

Відповідно до п. 2 глави 5 Розділу IV Кодексу газотранспортної системи (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу даним споживачем.

Відповідно до ч. 17 розділу II Правил за відсутності у споживача діючого постачальника (тобто в ситуації, коли споживач не включений до Реєстру споживачів будь-якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Згідно з пунктом 12 розділу II Правил за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

Отже, постачальник природного газу проводить нарахування за послуги з постачання газу на підставі даних, отриманих від споживача та/або Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) протранспортованого газу.

Так, позивач на виконання вищевказаних норм надіслав відповідачу по два примірника актів приймання-передачі природного газу № ХОЗ80008201 від 31.03.2020 та № ХОЗ80010431 від 30.04.2020, у яких визначено обсяг спожитого газу та його вартість, однак, зазначені акти відповідачем підписано не було.

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 530 та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, зобов`язання відповідача з оплати вартості газу є таким що настало (семиденний строк від дня пред`явлення вимоги), а непідписання відповідачем актів не може свідчити про відсутність у останнього обов`язку щодо здійснення розрахунку за фактично отриманий газ.

При цьому, суд зазначає, що неправильність реквізитів юридичної особи відповідача, які вказані в актах приймання-передачі природного газу, може слугувати підставою для відмови від підписання вказаних актів, за умови, що така відмова буде надана письмово протягом двох днів з дня їх отримання, однак, не є підставою для звільнення споживача від обов`язку здійснення оплати за обсяг спожитого газу, що визначений даними документами.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до розділу II Правил, споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

А, отже, саме до обов`язків споживача відноситься самостійний контроль власного газоспоживання.

Таким чином, відповідач не був позбавлений можливості та був зобов`язаний припинити споживання природного газу, як передбачено п.10 розділу II Правил постачання природного газу. Разом з тим, факт поставки природного газу є достатньою підставою для виникнення у споживача зобов`язання з оплати природного газу в обсягах та за ціною, визначеною постачальником в актах № ХОЗ80008201 від 31.03.2020 та № ХОЗ80010431 від 30.04.2020.

Відтак, з огляду на викладене вище, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 130, 231, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; ідентифікаційний код: 40108646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59; ідентифікаційний код: 39590621) основний борг у розмірі 10399 (десять тисяч триста дев`яносто дев`ять) грн 31 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева