Ухвала суду № 91557123, 14.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

14.09.2020Справа № 910/3036/20Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши в судовому засіданні справу

за позовом Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури (вул. Гарна, 29, м. Рівне, 33001) в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (вул. Лермонтова, 6, м. Рівне, 33028)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГІРІЯ" (вул. Каховська, 56-А, м. Київ, 02002)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Рівненська міська рада (вул. Соборна, 12-А, м. Рівне, 33028)

про стягнення заборгованості у розмірі 63 469,24 грн,

Суддя Трофименко Т.Ю.

Учасники справи:

від прокуратури: Винник О.О.,

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГІРІЯ" про стягнення заборгованості у розмірі 63 469,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань щодо відшкодування орендної плати за земельну ділянку з 11.09.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 № 910/3036/20 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

18.03.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2020 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3036/20, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 13.05.2020.

13.05.2020 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти судове засідання на 01.06.2020.

01.06.2020 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 01.07.2020.

11.09.2020 на електронну пошту суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

01.07.2020 та 10.08.2020 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, відкладав судові засідання.

В судове засідання 14.09.2020 з`явився представник прокуратури. Представники сторін та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відмовити у зв`язку з його повторною неявкою.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження відмовити у зв`язку з тим, що розглядом справи Великою Палатою Верховного Суду розглянуто справу № 912/2385/18.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Звертаючись до суду з цим позовом про стягнення заборгованості по відшкодуванню орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5610100000:01:003:0031, Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури зазначив, що Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради як землекористувачем земельної ділянки будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості по сплаті суборендної плати за користування земельною ділянкою не вжито, що свідчить про неналежне здійснення ним своїх повноважень по захисту інтересів держави.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Суд зазначає, що системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Суд в цьому випадку зазначає про недоведення прокурором нездійснення чи неналежного здійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, з огляду на таке.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманими від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

У цій справі прокурор звертався саме за процедурою, передбаченою абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", вказуючи на те, що захист законних інтересів держави Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради не здійснює, хоча до його компетенції належать повноваження захисту інтересів держави відносно стягнення заборгованості з суборендної плати за користування земельною ділянкою. На підтвердження своїх доводів прокурор надав лист Рівненської місцевої прокуратури № 33-56-1630вих-20 від 24.02.2020 до Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якому прокурор повідомив управління про те, що прокуратурою буде пред`явлено позовну заяву до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради про стягнення 60 157,07 грн заборгованості по відшкодуванню орендної плати за користування земельною ділянкою.

Суд установив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду із відповідним позовом до відповідача. Не встановлено і обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, яке є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів територіальної громади.

Отже, суд дійшов висновку про недотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та непідтвердження підстав представництва, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави. Так, позовна заява у цій справі була одержана судом 28.02.2020, а лист-повідомлення № 33-56-1630вих-20 до Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради датований від 24.02.2020. Більше того, докази направлення вказаного листа відсутні серед поданих до суду матеріалів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку про те, що, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19.02.2019 у справі № 925/226/18.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про відсутність у цьому випадку законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, позов Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради слід лишити без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 226, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГІРІЯ" про стягнення заборгованості у розмірі 63 469,24 грн залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного тексту ухвали.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 16.09.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко