Рішення № 91556987, 15.09.2020, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/583/20Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик",

вул. Харченка Євгенія, буд.42,м. Київ,02088;

поштова адреса: вул. І. Левинського, буд. 1, м. Івано-Франківськ, 76014;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Іванюк Христини Тарасівни,

АДРЕСА_1 ;

про стягнення 35 593,53грн, з яких: 28 737,94грн - основний борг, 2 127,74грн - пеня, 2 344,46грн - річні, 2 011,65грн - штраф, 371,74грн - інфляційні втрати.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Іванюк Христини Тарасівни 35 593,53грн, з яких: 28 737,94грн - основний борг, 2 127,74грн - пеня, 2 344,46грн - річні, 2 011,65грн - штраф, 371,74грн - інфляційні втрати за неналежне виконання договорів поставки №15/09Е від 15.09.2017, №29/09/2017 від 29.09.2017.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 03.09.2020. Позовні вимоги позивач виклав у позовній заяві, обґрунтовує їх неналежним виконанням відповідачем взятого на себе зобов"язання щодо здійснення розрахунків за поставлений по видаткових накладних №35189/32719, №35190/32720 від 30.11.2019, №8500/7864 від 21.12.2019, №8833/8158 від 31.12.2019 товар (алкогольні напої) на загальну суму 36 784,12грн, у строк встановлений пунктом 6.2. укладених між сторонами договорів поставки №15/09Е від 15.09.2017, №29/09/2017 від 29.09.2017, внаслідок чого неоплаченим в повному обсязі залишився отриманий товар на суму 28 737,94грн. Крім того за прострочення виконання грошового зобов"язання позивач просить суд покласти на відповідача додаткові юридичні обов"язки обумовлені пунктами 7.1., 9.1. договорів поставки та приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді 2 127,74грн - пені, 2 011,65грн - штрафу, 2 344,46грн - річних, 371,74грн - інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивовані приписами статей 95, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідач в судові засідання не з"явилась. Будь-яких клопотань, заяв, пояснень, як і заперечень в спростування заявлених позовних вимог - відповідач суду не подав. Ухвали суду від 13.07.2020, від 03.09.2020 з відомостями про дату, час та місце розгляду справи направлені Фізичній особі-підприємцю Іванюк Христині Тарасівні рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною позивачем у позовній заяві, яка є тотожною адресі зазначеній у відомостях з ЄДРЮО, ФО-П та ГФ - АДРЕСА_1 повернулись на адресу суду підприємством зв"язку. Повідомлення про зміну місцезнаходження ФО-П Іванюк Х.Т. суду не подано.

Згідно з частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місцезнаходження місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1,3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності сторін за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (постачальник/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Іванюк Христиною Тарасівною (покупець/відповідач) укладено договори поставки №15/09Е від 15.09.2017, №29/09/2017 від 29.09.2017. За умовами цих договорів постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує товар в найменуванні, кількості, асортименті та ціні, визначених покупцем у замовленні та вказаних постачальником у видатковій накладній (пункти 1.1., 4.1, 5.1. договорів).

Пунктом 6.1. договорів сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 60 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Виконуючи умови договору позивач поставив, а відповідач прийняв по видаткових накладних №35189/32719, №35190/32720 від 30.11.2019, №8500/7864 від 21.12.2019, №8833/8158 від 31.12.2019 товар (алкогольні напої) на загальну суму 36 784,12грн. Видаткові накладні (а.с.16-18, 27, 28) підписано відповідачем без жодних зауважень щодо кількості, якості, загальної вартості товару.

Однак доказів здійснення відповідачем повного розрахунку за отриманий товар в сумі 28 737,94грн суду не подано.

Наявність неоплаченої в повному обсязі вартості поставленого товару обумовленого договорами поставки №15/09Е від 15.09.2017, №29/09/2017 від 29.09.2017 в розмірі 28 737,94грн, визначено самим відповідачем у підписаних сторонами актах звірки за період з 01.11.2019 по 31.05.2020, з 01.12.2019 по 01.06.2020 (а.с.30-31).

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку 28 737,94грн - основного боргу, 2 127,74грн - пені, 2 011,65грн - штрафу, 2 344,46грн - річних, 371,74грн - інфляційних втрат.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договори поставки №15/09Е від 15.09.2017, №29/09/2017 від 29.09.2017 укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (стаття 204 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України обумовлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У відповідності до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України обумовлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті193 Господарського кодексу України).

Нормою частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не довів перед судом належного виконання взятого на себе зобов"язання обумовленого договорами та законом, то вимога позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого товару в сумі 28 737,94грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"яаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи з положень вище зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Укладеними між сторонами договорами, зокрема пунктом 9.1., сторони передбачили сплату покупцем постачальнику 20% річних у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару.

Крім того приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.1. договорів покупець взяв на себе обов"язок у випадку порушення строків оплати вартості одержаного від постачальника товару сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати, а у випадку такого порушення більш ніж на 30 днів - штраф у розмірі 7% від суми боргу.

Позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання нараховано відповідачу 2 127,74грн - пені, 2 011,65грн - штрафу, 2 344,46грн - річних, 371,74грн - інфляційних втрат.

Судом здійснено перевірку правильності здійснених позивачем нарахувань за період вказаний у розрахунку (а.с.9-13) та встановлено, що позивачем невірно визначено початок періоду (з 29.01.2019 за накладними №35189/32719, №35190/32720 від 30.11.2019, з 19.02.2020 за накладною №8500/7864 від 21.12.2019, з 29.02.2020 за накладною №8833/8158 від 31.12.2019) для нарахування пені та 20% річних, позаяк з урахуванням пункту 6.1. договорів, яким обумовлено порядок здійснення розрахунків між сторонами та приписів частини 1 статті 252, статті 253, частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якими регламентовано початок перебігу строку і його закінчення, вказані дати не є простроченими для виконання грошового зобов`язання. Крім того при розрахунку пені та 20% річних позивачем включено дні фактичної оплати відповідачем суми коштів, в той час як, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, річних, тощо. Усунувши вказані порушення суд прийшов до висновку про правомірність стягнення з відповідача 2 090,01грн - пені, 2 314,24грн - річних (37,73грн - пені, 30,22грн - річних - відмовити). При цьому розрахунок штрафу в сумі 2 011,65грн та інфляційних втрат в сумі 371,74грн визнається судом арифметично правильним.

З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

В силу пункту 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами, наданим йому статтями 42, 46, 165, 251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Таким чином на основі вище сказаного стягненню з відповідача в судовому порядку підлягає вартість поставленого товару в сумі 28 737,94грн, 2 090,01грн - пені, 2 011,65грн - штрафу, 2 314,24грн - річних, 371,74грн - інфляційних втрат. В частині стягнення 37,73грн - пені, 30,22грн - річних - відмовити.

Беручи до уваги приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покласти на сторін пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 204, 509, 525, 526, 530, 536, 610-612, 625-629, 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" до відповідача Фізичної особи-підприємця Іванюк Христини Тарасівни про стягнення 35 593,53грн - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Іванюк Христини Тарасівни, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", вул. Харченка Євгенія, буд.42, м. Київ, 02088 (ідентифікаційний код 35871504) 28 737,94грн (двадцять вісім тисяч сімсот тридцять сім грн 94коп.) - заборгованості, 2 090,01грн (дві тисячі дев"яносто грн 01 коп.) - пені, 2 314,24грн (дві тисячі триста чотирнадцять грн 24коп. )- річних, 2 011,65грн (дві тисячі одинадцять грн 65коп.) - штрафу, 371,74грн (триста сімдесят одну грн 74 коп.) - інфляційних втрат, 2 097,79грн (дві тисячі дев"яносто сім грн 79коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 37,73грн - пені, 30,22грн - річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 16.09.2020

Суддя С.Кобецька