Ухвала суду № 91555573, 15.09.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2596/17

Провадження № 6-а/344/2/20

У Х В А Л А

15 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову за чинним рішенням суду від 11 грудня 2017 року у справі №344/2596/17 за його позовом відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 151, ч. 6 ст. 373 КАС України, заміну неналежного відповідача та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою, в якій просить встановити обов`язок Головному управлінню ПФУ в Івано-Франківській області поновити із 11 жовтня 2017 року виплату йому пенсії відповідно до чинної постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року; із врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України №628 від 22 серпня 2018 року «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» замінити сторону виконавчого провадження на Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області; стягнути із заступника Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області ОСОБА_2 за нанесену притиправними діями матеріальну і моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що Івано-Франківський міський суд 02.11.2017 року ухвалив постанову, а Львівський апеляційний суд 11.12.2017 року скасував її та ухвалив нову, якою визнав протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо відмови в перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії у законодавчо визначеному розмірі та зобов`язав Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (м.Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 44, ідентифікаційний код 20550895) провести з 23.08.2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , проживаючому в АДРЕСА_1 , перерахунок та виплату державної пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили непрацездатність.

29.08.2018 року на його ім`я надійшов лист від Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області в якому повідомлялося, що рішення суду виконується в межах покладених судом зобов`язань, а починаючи з 11.10.2017 розрахунок розміру пенсії здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». У такий спосіб Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області порушує норми ст.14 КАС України, ст.58 та ст.129-1 Коституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Органи державної влади та органи місцевого самоврядування., їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання. Боржник не вивчив сутність закону, на який посилається. В результаті таких маніпуляцій останнього його пенсія зменшилася на 329,06 грн. А у Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України №2148 законодавець прописав, що у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Зловживаючи процесуальними правами та розраховуючи на безкарність, боржник відверто і усвідомлено ухиляється від дотримання норм чинного законодавства щодо соціального захисту особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Блокуючи виконання чинного рішення суду, боржник наніс йому матеріальну шкоду через інфляційні процесу та реальну моральну шкоду в пошуках захисту від протиправних дій посадових осіб державного органу, та просить стягнути з боржника 10 000,00 грн.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України", управління ПФУ у м.Івано-Франківську реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Частиною 1 статті 379 КАС України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Тому з метою забезпечення виконання чинного рішення суду, він звертається до суду з даною заявою.

У зв`язку з пандемією коронавірусу провадження у справі просив провести без його участі.

Представник ГУ ПФ України в Івано-Франківській області в судове засідання не з`явився, подав заперечення на заяву, в якому просив відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі. Розгляд заяви просив проводити без його участі.

Вивчивши зміст заяви та додані до неї документи, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.150 КАС, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Як наслідок, при розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ч.2 ст.150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов`язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 373 КАС України, за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить вжити заходів забезпечення виконання рішення, яке ухвалене на його користь, передбачених п.3 ч. 1 ст. 151 КАС України. Однак, пункт 3 частини першої статті 151 виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020.

Оцінючи доводи заявника, суд виходить з конкретних доказів, встановлює, чи є визначені законом підстави для забезпечення виконання рішення суду, та оцінює чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення, зокрема, виконання рішення суду, суд зазначає, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності відповідних підстав, покладається саме на заявника.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося запобігти.

Отже, законодавцем визначено чіткі підстави, за наявності яких допустимо вжиття заходів забезпечення, та види забезпечення позову (виконання рішення суду).

Таким чином, встановлено, що забезпечення адміністративного позову, як і виконання рішення суду - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду. Під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх тверджень, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Однак, як вбачається зі змісту поданої заяви, ОСОБА_1 просить вжити заходів забезпечення виконання рішення, яке ухвалене на його користь, у спосіб, який зазначений у заяві, однак такий вид забезпечення не передбачений в даний час нормами КАС України, про що вказувалося вище. Крім того, встановлення обов`язку ГУ ПФ України в Івано-Франківській області поновити заявнику з 11.10.2017 виплату пенсії відповідно до постанови суду від 11.12.2017 та стягнення моральної та матеріальної шкоди буде означати фактично вирішення спору по суті, що в свою чергу може призвести до порушення прав, свобод та інтересів інших осіб або інтересів держави.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що фактично заявник заявляє нові вимоги, а не зазначає заходи забезпечення позову (виконання рішення суду), тобто, він звертається не з метою виконання рішення, а вказує свою незгоду із діями пенсійного органу, що повинно вирішуватися в іншому порядку.

Власне щодо заміни сторони виконавчого провадження, то заявником не долучено всіх документів (належних та допустимих доказів), які б давали підстави для такої заміни, зокрема, заявником не надано суду будь-яких документів, які б вказували на те, що виконавче провадження відкрито, відповідно підстави для заміни Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську новим боржником відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову за чинним рішенням та про заміну неналежного відповідача (сторони виконавчого провадження) слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, ст.ст. 150-154, 373, 379 КАС України та керуючись ст.ст. 248, 256, КАС України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову за чинним рішенням суду від 11 грудня 2017 року у справі №344/2596/17 за його позовом відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 151, ч. 6 ст. 373 КАС України, заміну неналежного відповідача та відшкодування моральної шкоди - відмовити

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Пастернак І.А.