Рішення № 91553680, 08.09.2020, Франківський районний суд м. Львова

465/642/20

2/465/2136/20

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

08.09.2020 року м.Львів

Франківський районний суд міста Львова

у складі: головуючого - судді Марків Ю.С.,

секретар судового засідання - Волкову Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ "Львівські автобусні заводи" ВСП ТзОВ "Львівській автобусні заводи" про стягення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТзОВ «Львівські автобусні заводи» ВСП ТзОВ "Львівській автобусні заводи про стягення невиплаченої заробітної плати за період з квітня 2011 року по вересень 2013 року в сумі 31 460,25 грн. та середню заробітну плату за період затримки розрахунку з 16.09.2013 року по 08.12.2018 року в сумі 134 488,80 грн. В обґрунтування позову покликався на те, що з 20.07.1971 року до 16.09.2013 року працював на різних посадах у ТзОВ "Львівські автобусні заводи". 16.09.2013 року був звільнений з посади начальника відділу управління якості ТСП ТзОВ "Львівські автобусні заводи" відповідно до наказу №99 ВК від 16.09.2013 року за згодою сторін. На ВСП ТзОВ "Львівські автобусні заводи" працював на посаді начальника відділу управління якості, годинна тарифна ставка складала 12 грн. 92 коп., денна заробітна плата - 103,36 грн. Окрім цього, позивач зазначає, що на момент звільнення в ього було 24 календарних дні невикористаної відпустки. Таким чином, разом з компенсацією за невикористані відпустки підприємство на момент звільнення заборгувало йому 31 147,53 грн. Окрім цього, посилаючись на ч.1 ст.117 КЗпП, зазначає, що на день пред`явлення позову до суду, сума середнього заробітку, який відповідач зобов`язаний сплатити на його користь за час затримки складає 134 488,80 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності. Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, враховуючи також відсутність заперечень позивача, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ТзОВ «Львівські автобусні заводи» зокрема, 20.07.1971 року прийнятий на посаду токаря другого розряду в механічний цех. Згодом, неодноразово був переведеним на інші посади, а 16.09.2013 року звільнений із займаної посади за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України згідно з наказом №99/вк, що підтверджується записами трудової книжки, копія якої долучена до матеріалів справи.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, виданих Пенсійним фондом України, ОСОБА_1 за період з квітня 2011 року до вересня 2013 року включно нараховано 35726,39 грн.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, обов`язок роботодавця виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач посилався на те, що оскільки в день звільнення - 16.09.2013 заробітна плата не була виплачена в повному розмірі, а відтак відповідач зобов`язаний виплатити невиплачену заробітну плату за період з квітня 2011 року по вересень 2013 року в сумі 31 460,25 грн. відповідно до розрахунку, проведеного позивачем.

Вказаний розрахунок відповідачем не спростовано та не надано іншого розрахунку чи доказів відсутності заборгованості, а тому такий приймається судом до уваги.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовну вимогу в цій частині необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату за період з квітня 2011 року по вересень 2013 року в сумі 31 460,25 грн.

Вирішуючи вимогу про стягнення з відповідача компенсації за затримку виплати заробітної плати, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач допустив затримку у виплаті заробітної плати позивачу більш ніж на один місяць, а тому у нього в силу наведених норм закону виник обов`язок виплатити компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За положеннями п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Як випливає з розрахунку, наданого позивачем ОСОБА_1 , сума компенсації за затримку виплати заробітної плати за період з 16.09.2013 року по 08.12.2018 року складає 134 488,80 грн.

З огляду на те, що відповідачем ТзОВ «Львівські автобусні заводи» не спростовано вказаного розрахунку, суд дійшов висновку, що позовну вимогу про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію у розмірі 134 488,80 грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Таким чином, відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.

На підставі статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, ст. 34 Закону України «Про оплату праці» та керуючись статтями 12, 76, 81, 82, 141, 247, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (місцезнаходження: 51927, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Стасова, 79, ідентифікаційний код юридичної особи 33894928) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) невиплачену заробітну плату за період з квітня 2011 року по вересень 2013 року в сумі 31 460,25 гривень (тридцять одна тисяча чотириста шістдесят гривень 25 копійок) та середню зарплату за період затримки розрахунку з 16.09.2013 року по 08.12.2018 року у розмірі 134 488,80 грн. (сто тридця чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім гривень 80 копійок), а всього 165 949,05 (сто шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять гривень 05 копійок) без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. в дохід держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Марків Ю.С.