Ухвала суду № 91550179, 15.09.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/20728/20

Провадження № 1-кс/947/14031/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2020 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в місті Одесі клопотання слідчого складу слідчої групи по розслідуванню кримінального провадження ОСОБА_3 , погоджене прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12015160480004266 від 20.08.2015 за ознаками складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст.190, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст.27, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 205-1, ч. 2 ст. 209, ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачаєтьсяз клопотання досудовим розслідуванням установлено, що у травні 2016 року (більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена) ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інші невстановлені особи, залучивши підставних осіб «вклейок» ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та використовуючи заздалегідь підроблені правовстановлюючі документи на конкретні об`єкти нерухомого майна, у тому числі які знаходились в іпотеках банків, а також нежилих приміщень, які належали територіальній громаді міста Одеси, незаконно отримали право власності на них, які у подальшому з використанням реквізитів фіктивного ТОВ«Бліц 2011» (ЄДРПОУ 37681018), у якого не відкрито жодного банківського рахунку, перереєстровали право власності на нього, чим фактично легалізували їх.

Всього у період з липня 2016 року по листопад 2018 року з використанням ТОВ «Бліц 2011» вказана група осіб незаконно заволоділа 12 об`єктами нерухомості, розташованими в місті Одесі, які належали територіальній громаді міста Одеси та перебували в іпотеках банків, вартістю понад 14, 6 млн. грн., які легалізувала шляхом вчинення правочинів з ними та реєстрації права власності за ТОВ «Бліц 2011» та у подальшому реалізовувала добросовісним покупцям.

Крім того, під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси 29.07.2020 проведено обшук у квартирі, в якій мешкає ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , нежиле приміщення підвалу, в ході проведення якого було виявлено та вилучено:

- паспорт громадянина України НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_2 , картка платника податків: НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_13 та картка платника податків: НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_13 із вклеєною фотокарткою ОСОБА_12 ;

- паспорт громадянина України НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_3 , картка платника податків НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_14 та картка платника податків НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_14 із вклеєною фотокарткою ОСОБА_12 ;

У той, же час згідно даних ДМС України паспорт громадянина України серія та номер НОМЕР_1 є втраченим.

Згідно отриманоїінформаційної довідкиз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодооб`єкта нерухомогомайна встановлено,що 19.02.2020державним реєстраторомВеликодолинської селищноїради Овідіопольськогорайону Одеськоїобласті напідставі підробленогосвідоцтва проправо власностівід 29.05.2001року №15-6443,зареєстровано правовласності за ОСОБА_14 (із вклеєною фотокарткою ОСОБА_12 ) на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

У подальшому, квартиру за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_15 05.05.2020 відчужено ОСОБА_16 .

Враховуючи вищевикладене, є достатньо підстав вважати, що за допомогою завідомо підроблених офіційних документів був скоєний злочин, а саме незаконне заволодіння майном за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2036351451101).

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

На теперішній час існує ризик того, що вказаний об`єкт нерухомості з метою зміни його правового статусу, тобто приховування, перетворення, відчуження, можуть бути протиправно переоформлені на третіх осіб або реалізовані добросовісним вигодонабувачам.

Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В даному випадку, вищевказаний об`єкт нерухомості є предметом кримінально протиправних дій, право власності на який є безпосереднім об`єктом правопорушення.

Крім того, щодо вказаних об`єктів нерухомого майна існує сукупність достатніх підстав вважати, що вони є доказом злочинів, тобто містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому існує необхідність у їх збереженні, в тому числі з метою забезпечення в подальшому відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

У той же час, відповідно до положень частини 1 статті 96-1 Кримінального кодексу України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченогоОсобливою частиноюцього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 статті 96-2 Кримінального кодексу України передбачено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно, зокрема:

1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;

2) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави .

Частина 2 вказаної статті передбачає, що у разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.

Частина 4 вказаної статі передбачає, що гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті.

В даному випадку найтяжчим кримінальним правопорушенням, що розслідується у вказаному провадженні є частина 4 статті 190 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років.

Таким чином, в даному випадку, є достатні підстави вважати, що за рішенням суду можливе застосування до вищевказаного нерухомого майна спеціальної конфіскації як заходу кримінально-правового характеру.

Згідно ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна.

Арешт майнадопускається зметою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Слідчий зазначає в обґрунтування клопотання, що з метою забезпечення збереження доказів у кримінальному провадження, виключення можливості перепродажу або іншого відчуження, приховування вищевказаного об`єкту нерухомості, а також з метою забезпечення можливості застосування спеціальної конфіскації, існує необхідність в накладені арешту у кримінальному провадженні на зазначений об`єкт нерухомості для забезпечення унеможливлення переходу майнових прав на зазначений об`єкти до третіх осіб або добросовісних вигодонабувачів.

Вартість майна, на яке належить накласти арешт є співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, адже саме зазначені об`єкти нерухомості є предметом злочинного посягання.

У зв`язку з тим, що розголошення відомостей про обставини накладення арешту на об`єкти нерухомості може призвести до розголошення відомостей досудового розслідування та переоформлення права власності на третіх осіб, слідчий вважає за доцільне здійснити розгляд клопотання без виклику представника вказаного підприємства.

До суду надійшла заява про розгляд клопотання у відсутність слідчого.

Відповідно до вимог ч.2 ст.172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчим суддею, з метою забезпечення арешту майна було прийнято рішення про задоволення клопотання органу досудового розслідування та про розгляд клопотання про арешт майна без участі власника.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, якими слідчий обґрунтовує його задоволення, оцінивши всі обставини у сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до матеріалів наданих з клопотанням, 12.09.2020 року квартиру за адресою: АДРЕСА_2 визнано речовим доказом в кримінальному провадженні №12015160480004266 від 20.08.2015 за ознаками складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст.190, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст.27, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 205-1, ч. 2 ст. 209, ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК України.

Так, розглянувши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, оскільки існує необхідність в забезпечення збереження речових доказів.

В свою чергу не накладення арешту на зазначене в клопотанні майно може призвести до його подальшого переоформлення, та можливого знищення, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженні.

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що є наявні підстави вважати, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 є предметом злочину та з метою забезпечення збереження такого майна, виключення можливості знищення, спотворення, перепродажу або іншого відчуження, вищевказаних об`єктів нерухомості, беручи до уваги правове обґрунтування клопотання, клопотання слідчого про накладення арешту майна підлягає задоволенню.

Таким чином, слідчим повністю доведена необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.93, 100, 131, 132, 170-175, 309, 369 372, 392 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого складу слідчої групи по розслідуванню кримінального провадження ОСОБА_3 , погоджене прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12015160480004266 від 20.08.2015 за ознаками складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст.190, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст.27, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 205-1, ч. 2 ст. 209, ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК України задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2036351451101), яка належать на праві власності ОСОБА_16 із забороною відчуження та здійснення реєстраційних дій.

Виконання ухвали покласти на слідчого складу слідчої групи по розслідуванню кримінального провадження ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1